Це вже мабуть крик душі... Іноді здається що я вже не витримаю , що це остання крапля. Але якось треба триматися... Скоро сину 10 років ,а це цілих 10 років переживань і випробувань. За ці 10 років у нас вже "шикарний" букет хвороб,а плюс до цього додалася підозра на страшне генетичне захворювання😭
Я розумію що не треба опускати руки , треба боротися ,але я втомилася,морально втомилася , втомилася так, що вже не хочу жити... Та все це я можу залишити тільки тут , тільки тут я можу поділитися переживаннями та своєю біллю. Мені більше ні з ким поділитися...
Щиро вас обіймаю. Ми от теж не так давно дізнались, що в меншого аутизм. Ніколи не думала в житті, що колись відвідаю психлікарню( важко я й досі ще надіюсь. Сама в депресії психіатр виписала антидеприсанти. Але маємо триматись та бути в ресурсі заради наших діток.
🫂 як же важко коли хворіють діти,це так боляче... Ви також тримайтеся 🫂 така значить наша доля. Будемо жити заради дітей...
Держитесь. Очень тяжело, я вас понимаю. Вы нужны своим детям. Молимся что бы диагноз не подтвердился. Должна быть белая полоса.
Все це важко іноді вивозити, раджу звернутись до спеціаліста та не забивати на себе . Можливо вам треба ад щоб ви то все вивезли без шкоди для себе . Не бійтесь їх пити.
@nataliamax91, я точно вже не пам'ятаю, в дитинстві десь може в 8 років. Нічого не приймаю. В дитинстві були певні проблеми. Сколіоз, воронкообразна грудна клітина, проблеми з серцем, бо воно здавлено грудною клітиною. Але, в принципі, живу нормальне життя.
Милая, обнимаю тебя…. Но знай, в тебе есть силы… на то мы и женщины чтобы находить их в себе и растить детей ❤️
Желаю здоровья деткам и вам