Знаю що зараз на мене полиється купа хейту,я готова .

Скажу так : Вам треба відпочити ! Обіймаю Вас

Не думаю що поллється багато хейту, більшість розділить ваші думки. Вважаю материнство занадто романтизовано, останні років 10 в соцмережах так точно. Але останній час бачу що багато ділиться скажімо так мінусами мати дітей.

Ви втомились, з двома це взагалі дурка😵‍💫 У вас немає допомоги? Садочок?

Теж виникають думки що хочеться збігти в ліс, хоть день виспатись😅🫣

Ви пʼєте вітаміни? Якісь порушення в ендокринній чи гормональній системі є? Це все також дуже впливає додатково «давить на мозок»

Тю. Думала тут про вакцини, прикорм і свічку ректодельт.

не проллється на вас хейт. Ви мама. Це найскладніша робота у всесвіті. Для підняття настрою подивіться відео «співбесіда на найскладнішу роботу».

Ви втомилися. І це нормально. Ви людина, тож відчуваєте це.

Вам потрібен відпочинок. Хоч на пару годин. Хобі. Спорт. Вікенд з подругами. І все це без дітей.

Обняла вас

Вот буквально на днях с подругой обсуждали что в тик токе сейчас очень бурно осчуждают детские травмы , то как родители нарушали границы и ТД и ТП .

А то что у родителей границ нет , и психика нарушена , то никого не волнует.

Вам просто нужен отдых от детей .

Сама на грани , уже в психушку хочу

Обіймаю вас. Дуже шкода що чоловік цього не розуміє( вам звичайно потрібна допомога і може психолог, щоб не довести це все до депресії

А в садик не ходят? У меня подруга такая:( ей очень очень сложно дается материнство. Пока ее ребенок не пошел в сад, она тоже часто говорила и о самоубийстве и о том, чтобы отдать его в интернат. Что я могу сказать…Вы просто очень устали. Может быть, есть смысл обратиться к психиатру, чтобы он выписал антидепрессанты? Подруга моя вышла на работу и ее «отпустило» ) малой ее в школу уже пошел, легче намного, чем сидеть дома в 4х стенах. А так тоже рыдала каждый день, и ад пила и вообще у нее сложная ситуация очень. Может быть, у вас есть возможность оставить детей не неделю - две и просто уехать отдохнуть? И да, материнство это очень очень тяжелый труд. Просто обнимаю вас 🤗

Відпочинете 2 дні без дітей , і захочете знову до них . Та моєму чоловіку теж здається , що сидіти з дітьми це не робота . А сам навіть 2 години з ними не витримує, в нього аж чердак їде. Тому така ситуація в більшості сімей . Я не говорю, що це норма і так має бути . Просто зробіть щось для себе , реально поїдьте собі з коліжанками в якийсь тур відпочити , якщо є змога.

Памʼятайте , що все відносно . Головне щоб діти були здорові і ви .

Вы просто устали и ниче постыдного в этом нет

Вас накрыло!

Вам нужен отдых

И как бы не звучало вам отдых от детей нужен

Даже раза в неделю пару часов и то это будет спасение

С детьми очень трудно …

Не бійся просити про допомогу у близьких. У будь кого, хто може допомогти. Щоб забрали дітей хоча б на добу. Навіть цього іноді достатньо, просто побути самій. В телефоні. В алкоголі. В плюванні насіння соняшника. Як небудь на самоті.

Дати тирки чоловіку якщо думає що з 2ма легко, пояснити, і як мінімум на нього залишити, вам терміново відпочити, хоча б день, і думаю ви самі зрозумієте що нікуди тікати не захоче. Елементарно відпочити від всіх

То як чоловіку не важко, хай з ними побуде 2-3 години на день.

Зверніться до психолога якщо є можливість.

В мене чоловік теж на мене каже ти так "втомилася" від того, про що так багато людей мріє (діти). Просто хочеться дати чимсь по голові в такі моменти.

Просто треба відпочивати без дітей. Не знаю, чи у вас є така можливість, в мене немає, тому стараюся як мінімум спати нормально.

Коли просто вже немає сил ні на що, я нічого не роблю, дивлюся її фото коли була зовсім маленька і плачу. Більше дітей я не хочу.

А недавно дивилася фільми, на що здатні жінки, які хочуть мати дитину але не можуть народити, випадково один включила а за ним одразу два інші...

Вы устали , а когда человек из последних сил и уже выгоревший то сил жить не остается . Попробуйте в садик отдать , заживаете по другому сразу

Уууу, у Вас двоє однакових?😂 Караул, я б вже вийшла б у вікно, Ви ще гарно тримаєтесь, а це означає що не все ще втрачено) візьміть собі вінчика з хамончиком і маасдамом, оливок, малі заснуть- просто посидьте, чоловік хай складе компанію, а якщо бубнить- то й без нього справитесь) просто 3 годинки для себе, головне не влаштовувати собі це дуже часто, але іноді не те що можна, ТРЕБА!

Так и уедьте. Дней на 10 на море. Без детей . Одна

Садочок ваше спасіння! Ну і відпочинок звісно) протримайтесь ще трішечки 🙏🙏 як мала пішла в садок-то я так скучаю за нею. Розумію що ви дабл мама,більше втомлюєтесь однозначно. Але не робіть помилку 🙏 ви далеко живете? Давайте я вам допоможу ? З малими посиджу і не раз(якщо десь поруч живете) безкоштовно)

У меня план на такую ситуацию лечь в больницу, там и отдохну и никто не пидерется👌

Знайдіть кому посидіти з дітьми і поїдьте кудись. Я не уявляю як ви з двома такого кризового віку! Це не легко! Я тут недавно писала, що я з одним с розуму схожу. Ви не залізна, і це нормально. Батьки можуть взяти дітей на декілька днів хоч? Якщо так, скористайтеся цим. Я так по роботі коли їздила кудись, потім так скучила за малим, аж легше ставало на душі

Я вас понимаю.

У меня такие мысли были когда старшему был год. Что меня спасло: сад (без него я б уже давно самоубилась), бухло 🤷🏻‍♀️, постоянные перемены (будь то даже переставить кресло в другой угол) и конечно же время на себя. Смело нужно скинуть детей на кого угодно и «сколько сможете» 🙂

Вам до психіатра

Підберуть АД + психолог і життя заграє новими фарбами

Тримайтесь ♥️

Я вас понимаю как никто. Это кризис трехлеток. Я уезжала одна на 2 и 3 недели в Украину. Два раза с интервалом в полгода. Помогло👌🏼 но я на операции ездила и заодно отдыхала. Только так можно не сойти с ума.

Надо обьяснить мужу, что вам срочно нужен отдых. Лучше пару недель дети побудут без мамы, чем всю жизнь.

Ні-ні, хочеться просто вас обійняти. Приїжджайте в гості, беріть дітей

Дуже раджу вам антидепресанти. Їх навіть лікар онлайн може виписати, якщо немає часу їхати на прийом, я колись так робила. З ними зовсім по іншому все сприймається і вже не ненавидиш весь світ і своє життя і не хочеться прибити дітей🙈

Попробуйте седистресс таблетки. Мне помогают, когда прям колотит всю, их пью.

Дети это очень тяжело. И я вас понимаю. Конечно пройдёт время и вы по-другому будете смотреть на эту ситуацию. Бросать детей не нужно.

А вот муж явно не в себе. Жалко, что не помогает.

Обратитесь в онлайн-клинику Скрипника. Вам нужна помощь, консультация. Если возникают мысли о самоубийстве это не шутки, и психологом не обойтись. Очень прошу вас, не запускайте свое состояние(

Вам нужно отдыхать, и чем чаще тем лучше. Оставляйте детей на мужа, иногда по утрам, чтоб пройтись спокойно в парке и позавтракать, иногда по вечерам, чтоб выгулять красивое платье и выпить вина,иногда на шопинг, в спа .

Я очень часто это практикую, иначе крыша поехала бы. Хотя раньше все тянула на себе и не отдыхала вообще, сейчас поумнела и полюбила себя

Присоединяюсь ко всем комментариям выше

Моя родная тетя бросила свою дочь - мою двоюродную сестру, когда ей было 10 месяцев. И 24 года о ней не вспоминает. Она ушла из нашей семьи и больше никогда не возвращалась. Это плохая история, очень плохая

Вы - не такая. Вы просто устали очень и Вам действительно нужно отдыхать. У Вас двое. Это комбо. Договоритесь с мужем, что у Вас должно быть минимум 2 вечера в неделю, когда Вы принадлежите только себе. Он просто должен это понять . Обдумайте сад, няню, возможно подруг, которые могут хоть пару часов побыть с детьми.

Обнимаю Вас и очень прошу сохраните себя и свою нервную систему ради себя и своих детей.

Не старайтесь быть идеальной мамой. Все идеальные мамы пиздят, что они такие!

Как я ждала своего последнего малыша,как рыдала,просила Бога дать еще одного ребеночка(трое выросли,живут своей жизнью)Потом о,чудо..беременность,роды и…опустошение,мысли о суициде,полное отчаяние...муж был в шоке..в глубоком,мать его шоке …договорился с домработницей,(чтоб не в месяц 2 раза,а сколько мне необходимо)нашел няню,поставил решать все мои дела(продукты,свозить,купить,отнести,донести блять)водителя и все!депрессии как не бывало,когда есть кому помочь,нам хочется рожать,жить,радоваться,а когда муж зажимает на нашем здоровье,то все,капец,прощай жизнь.Мне вас искренне жаль,очень вас понимаю и обнимаю,вам просто нужен отдых от детей..на пару часов,на день,если есть кому помочь,подключайте,если нет,могу свою помощь предложить .

Обіймаю вас!!! Тримайтесь!! У мене одна дитина і то бувають такі думки!! Ми сильні, ми все зможемо!!!! Вам тут хороших порад надавали, спеціаліст і відпочинок!!!

Никаких камней

Вам нужна помощь со всех сторон: и психологическая, и физическая

Меня лично материнство не вдохновляет

Ну, ведь правда(

Згадайте свій шлях до материнства і скільки було зусиль в спроб народити дітей. Вам важко, треба відпочинок сам на сам, і порефлексувати в цей час. Якщо не допоможе це, то допоможе психолог

Ох у меня после зимы было так же… муж сказал «то у нас секса просто мало, то тебя клинит»… секса стало больше, клинить перестало, было весело и классно… два месяца назад 🥴🤣👌🏼

Надо отдыхать раз в неделю денек… пусть забирает к бабушкам… и все, тишина, лафа) главное не убирать в это время, а заняться тем, что любишь ❤️

У меня примерно также, только ещё и муж на войне, и помощи практически никакой.. Недавно заболели мы все с высокой температурой, так мне за те пару часов, что я заснула, снилось, что я детей в детский дом сдаю и говорю что у меня нет сих и обслуживать 😥

Мам Лайф уже не тот, никакого засера 😂😂😂

Я присоединяюсь к комментариям выше. Также советую онлайн консультацию в клинике Скрипника, с любым психиатром к кому запишут, чтобы не долго ждать. И принимать антидепрессанты , жизнь станет другой. Конечно нужно себе помочь, разгрузить, готовить с мужем итд. Но в вашем состоянии лучше всё таки к психиатру и на антидепрессанты, это скорая помощь и вы быстрее почувствуете облегчение.

Боже, я така сама! Перші місяці з другою дитиною, мені хотілося вийти у вікно, але живемо в будинку свому🫣😅хотілося цю куколку просто об стінку швирнути і померти. Я просила про допомогу, батьків, сусідів, бо розуміла що зроблю щось з дітьми і з собою. Я не знаю як я не накоїла горя. Вас розумію дуже добре! Просіть про допомогу, знайдіть для себе час, зверніться до психолога!

Не знаю вашу родину ситуацію, але просіть допомоги! Якщо не рідні, то знайомі, сусіди, по питайте вихователів на пенсії. Спробуйте знайти психолога волонтера. Бути мамою-то надзвичайно складно і не справлятися моментами то є норм, бо ми працюємо 24/7 роками без вихідних та відпустки!

Через два роки (це менше ніж ви вже пройшли), стане набагато легше. Діти стануть набагато самостійніші і спокійніші! З ними можна буде домовитись, спокійно і цікаво поговорити, активно провести разом час щоб і вам було цікаво, зможуть якісь домашні справи робити (скласти іграшки, прибрати посуд після себе, витерти попки і т.д.).

С рождения ребёнка у меня была одна мысль- просто выйти в магазин и больше никогда не вернуться! Я так жила, это страшно, и это у меня 1 ребёнок. У меня стало прям легче после 4 лет, ну и ад я пила, потому что были суицидальные мысли. Я выбралась и вы сможете, держитесь. Посмотрите, может можно ккда то их пристраиаать хоть чу-чуть, чтоб вы отдыхали

Ви що, якщо і має бути хейт, то лише на вашого чоловіка

Що відсутність підтримки

І що вам ніхто до того не підказав пройти тест на депресію. І звернутися до спеціаліста. АД реально творить дива

Ви що, двійнята і лише зараз руки опускаються. Дивно що так довго втрималися, нерідко буває і раніше

У меня так было. Начала пить антидепрессанты, заниматься с психотерапевтом и за месяц меня вытащили с этого состояния! Пожалуйста, обратитесь за помощью!

Обратитесь в какую церковь, там 100% найдёте поддержку и сразу станет легче. Не обязательно верить в бога и молиться, просто вам нужна поддержка

Просто хочу вас поддержать. Дети - это действительно бывает трудно и изнурительно. У меня одна, и то бывало так доводила, что хотелось уйти навсегда. Сейчас я несколько месяцев живу отдельно (малая с папой и бабушкой), есть причины, так первое время я просто наслаждалась одиночеством. Спустя месяц появился намек на "соскучится"

Обнимаю вас

Я думаю вам нужно сходить к психиатру + няня или сад, чтоб вас разгрузили немного

Вас так прям всі підтримують,всі розуміють,всі хочуть вам якось допомогти,це прям дуже круто

Але мені насправді дуже дивно,ви робили єко ,з чоловіком 9 років,а таке враження що я прочитала запис 16 ти річної дівчинки в якої все погано,чоловік не такий,від дітей втомилась, суїцидальні думки,так вам важко,так ви втомились,ви розбиті,але ж це все не привід щоб кидати своїх дітей і вбивати себе,це найлегше що можна зробити .

Адже ви з розуміли що діти це не легко,в житті впринципі не легко,не буває прям постійного щастя,бо таке життя

Але ви самі можете все змінити,можете самі змінити своє ставлення до цього всього що у вас на душі,від вас залежить ваше життя і життя ваших дітей,вам обов'язково треба звернутись до психолога,і почати працювати над собою,це теж буде важко,але воно того варте,повірте в себе і частину себе тобто в своїх дітей,спробуйте знаходити + там де - ,і побачите як все почне змінюватись,і буде вам щастя там де ви його навіть не бачите.

А і з приводу чоловіка,йому здається що вам легко,то нехай спробує побути з дітьки сам, хоча б пару годин)

Я невероятно Вам сочувствую и присоединяюсь к советам, которые Вам дали! И еще хочу добавить- Вы прошли огромный путь, им уже 3,2. Еще буквально полгода, максимум год, и они станут гораздо адекватнее и договороспособнее, плюс самостоятельнее. Тем более их двое, думаю уже близится время, когда они смогут подолгу играть, вообще Вас не трогая! Уже правда осталось немного, держитесь! Ну и мужу бы, конечно, люлей вставить и заставить помогать 😢 Помните, это правда пройдёт, хотя сейчас Вам кажется, что это никогда не закончится

У вас схоже депресія. Вам би допомога психолога. Ще ж якщо чол норм заробляє поговорити про няню. Вам потрібна допомога час на себе коли тільки ви і все.

Обратитесь к психологу,немножко отдохните,встречи с подружками и шопинг.Обнимаю вас!Не здавайтесь,вы просто немножко устали.

Моя вы хорошая. Я не была здесь год, зашла и сразу наткнулась на ваш пост. Как же я вас хочу обнять, прижать и дать выплакаться. Ваш муж кусок дерьма, уж извините. Двойня - это жопа, это даже не двойная нагрузка, это пиздец. Тем более два одновременно в кризисе трехлетки. Но хочу вам сказать, что вы сейчас в пике. Скоро начнётся спад, и действительно станет легче. Что у вас с садиком? Есть мама? Свекровь? Вам сейчас нужно максимально скинуть детей на постороннюю помощь. И надевать на себя кислородную маску - препараты, психотерапия, хобби, сериалы, танцы, подруги...поверьте, любовь к детям не может быть одновременно с бешеной усталостью. Вы отдохнёте и взглянете по-другому на ситуацию.

Боже, як я вас розумію! Я коли думаю що це скоро закінчиться стає легше, але іноді мене так накриває шо просто … звичайно, ви будете жалкувати, якщо підете, вам достатньо тижня наодинці і не зможете без дітей! Тримайтеся! Ви не пробували пити антидепресанти?

Обіймаю вас! Тримайтесь! Це мабуть вигорання, потрібна консультація спеціаліста

Діти ходять у садочок? Є допомога?

Я вас розумію! Я собі як мантру завжди повторюю "це пройде". Справді складні періоди тимчасові, вам ще трошки після 4 років з дітьми стане легше. Вам треба віддавати їх в садок, хоч на 4 години

Тримайтесь