Втомилась. Опускаються руки. Живемо в Харкові, постійні тривоги, ці бабахи день через день, страшно виїхати день…

Якщо у вас такий стан, то подумайте який стан у ваших дітей. Про дітей треба думати, а ні про те як вам не комфортно десь в іншому місті, в країні дуже багато переселенців яким теж важко, але життя важливіше ніж комфорт.

Ми теж в Харкові. За час війни встігли і закордоном пожити, і по Україні. Але повернулись додому. І я така рада бути в рідних стінах що навіть коли бахкає не хочу нікуди. Особисто мені допомогає абстрагуватись - меньше читати новин, зачиняти вікна і не слухати сирен. Зловила себе на тому що почала відноситись до всього, що коїться, філософські. Чому бути того не оминути. Тому живу життя і намагаюсь ним насолоджуватися

Дівчатка, Харків і Херсон, не сидіть з дітьми під вибухами, виїжджайте кудись по Україні. Допогесенькі, ви не уявляєте, скільки часу дітям потім знадобиться на психологічну реабілітацію 😢

Ох…

Ви втомилися, бо Ви живі. Бо ж як добре, що у Вас є переживання. Як добре, що Ви ще можете відчувати. Що Ви памʼятаєте і знаєте, що таке любов і радість, і щастя.

Життя наче й вже два роки, як дуже різко перевернулося. І стільки незнайомих для нас емоцій, відчуттів, переживань. Наче й дорослий, а такий маленький… так хочеться сама себе пожаліти,.. хочеться завтра прокинутися і все, війна закінчилася і все відбудовується, і всі повертаються…

Життя треба жити. Ми не знаємо, що буде завтра, за місяць, за рік, за десять років. Але ми можемо наступну хвилину, наступну годину наповнити теплом і добром.

Ви не будете памʼятати і половини тих сильних відчуттів, які зараз в Вас клокочуть. Так, Ви будете памʼятати втому. Будете памʼятати страх. Але значно слабше, ніж зараз думаєте. Але Ви будете памʼятати обійми (Ваше тіло буде і Ваші діти будуть). Ви будете памʼятати якісь традиції, якісь цікавинки, сніданок у ліжко, квіти від сина, малюнок від доні…

Наповнюйте своє життя не гіпотетичне, не те, яке може бути за 10 років, а те, яке буде от завтра.

Хай поруч з Вами більшає людей, поруч з якими Ви зможете залишитися собою, витримати ці зовнішні випробування. Обіймаю.

типо мне тут ок , но мы жили в Киеве и после него мне Ха не заходит , хоть тут жилье свое и родители ближе 🙄

Может ещё у меня мама в Купянске , я туда езжу и там мне тоже норм.

Хз!

Но мой ребенок спокоен , без вопросов и без страха .

У вас старше вижу , ваша ж состояние подавленное правда может влиять ( может хоть на период выехать (

Согласна на счет вашего состояния, если у вас такая тревога, то и дети будут беспокойные, они же все чувствуют.

Мы так же с 24.02 в Харькове с ребенком…

У каждого конечно свой порог «не могу больше».

Могу сказать что я взяла себя в руки сразу же, абстрагировалась, живу жизнь, занимаюсь ребенком, положительный настрой🧘🏼‍♀️

По другому здесь не возможно)

Берите себя в руки, все наладится💪🏼

Так само накриває інколи, але теж намагаюся триматися. Бажання переїжджати по Україні немає, а за кордон з чоловіком не виїдеш, а без нього я не хочу їхати. Тримаймося!

Приезжала год назад не выдержала уехала но мы в разводе с мужем

Я не уявляю як там живуть люди 🥺

Може переїхати подалі від Сходу

Вы не одна. Держитесь 🫂

Обіймаю.. також у Харкові..

Дуже вам співчуваю

Але дітям вашим більше

Вони не можуть обирати(((

У нас так же, такое же хреновое состояние, но увы домой мы вернуться не сможем уже это ещё больше добивает

Ми теж в Харкові. За час війни встігли і закордоном пожити, і по Україні. Але повернулись додому. І я така рада бути в рідних стінах що навіть коли бахкає не хочу нікуди. Особисто мені допомогає абстрагуватись - меньше читати новин, зачиняти вікна і не слухати сирен. Зловила себе на тому що почала відноситись до всього, що коїться, філософські. Чому бути того не оминути. Тому живу життя і намагаюсь ним насолоджуватися

Дуже дуже співчуваю! За Харків так сумно і страшно :( Всі ваші думки розділяю навіть будучи в Києві. Теж хочеться просто жити вдома ♥️🙏

У меня все тоже самое,только понимаю ,что если опущу руки то пойдет всё по одному месту,держусь и вам советую !

А у яких містах жили в Україні ще?

Те же мысли… тоже в Ха с двумя детьми.., мысли просто накрывает каждый день… гуглю Закарпатье подумываю сваливать …. Так как новости не утешительный и предчувствие у меня ой какое херовое😫

🫂

Якщо у вас такий стан, то подумайте який стан у ваших дітей. Про дітей треба думати, а ні про те як вам не комфортно десь в іншому місті, в країні дуже багато переселенців яким теж важко, але життя важливіше ніж комфорт.