Втомилась. Опускаються руки. Живемо в Харкові, постійні тривоги, ці бабахи день через день, страшно виїхати день погуляти в центрі або в дитячі кімнати ходити. Коли це все закінчиться блін…ну коли 😢
Без чоловіка нікуди не поїду, закриті в країні з війною. По Україні їздили рік, тікали і шукали свого місця і просто повернулись додому.
Втомилась неймовірно і не розумію що робити з життям.
Ввечері сльози, вдень життя одним днем. 😭
Лучший комментарий
Ми теж в Харкові. За час війни встігли і закордоном пожити, і по Україні. Але повернулись додому. І я така рада бути в рідних стінах що навіть коли бахкає не хочу нікуди. Особисто мені допомогає абстрагуватись - меньше читати новин, зачиняти вікна і не слухати сирен. Зловила себе на тому що почала відноситись до всього, що коїться, філософські. Чому бути того не оминути. Тому живу життя і намагаюсь ним насолоджуватися
Комментарии
Дівчатка, Харків і Херсон, не сидіть з дітьми під вибухами, виїжджайте кудись по Україні. Допогесенькі, ви не уявляєте, скільки часу дітям потім знадобиться на психологічну реабілітацію 😢
С февраля отменяют впо, гуманитарки нет, куда людям ехать, и с чем? Это сразу нужна работа, квартира, возможно животные есть. Сейчас куда-то уехать уже сложнее чем по началу.
Полностью согласна - у меня в марте будет 2 года, как сестра 9 лет заграницей с мамой, выехали они с Запорожской области с под ужасных обстрелов, до этого ребёнок в 7 лет там 2 недели сидел, потому что некак было выехать, так вот это я к чему сколько времени уже прошло, а на Новый год, как запускали со всех сторон салюты у ребёнка ноги подкосились и началась ужасная истерика, что ещё час мама её успокаивала, так что дети главнее всего💯😔🙏
Ох…
Ви втомилися, бо Ви живі. Бо ж як добре, що у Вас є переживання. Як добре, що Ви ще можете відчувати. Що Ви памʼятаєте і знаєте, що таке любов і радість, і щастя.
Життя наче й вже два роки, як дуже різко перевернулося. І стільки незнайомих для нас емоцій, відчуттів, переживань. Наче й дорослий, а такий маленький… так хочеться сама себе пожаліти,.. хочеться завтра прокинутися і все, війна закінчилася і все відбудовується, і всі повертаються…
Життя треба жити. Ми не знаємо, що буде завтра, за місяць, за рік, за десять років. Але ми можемо наступну хвилину, наступну годину наповнити теплом і добром.
Ви не будете памʼятати і половини тих сильних відчуттів, які зараз в Вас клокочуть. Так, Ви будете памʼятати втому. Будете памʼятати страх. Але значно слабше, ніж зараз думаєте. Але Ви будете памʼятати обійми (Ваше тіло буде і Ваші діти будуть). Ви будете памʼятати якісь традиції, якісь цікавинки, сніданок у ліжко, квіти від сина, малюнок від доні…
Наповнюйте своє життя не гіпотетичне, не те, яке може бути за 10 років, а те, яке буде от завтра.
Хай поруч з Вами більшає людей, поруч з якими Ви зможете залишитися собою, витримати ці зовнішні випробування. Обіймаю.
типо мне тут ок , но мы жили в Киеве и после него мне Ха не заходит , хоть тут жилье свое и родители ближе 🙄
Может ещё у меня мама в Купянске , я туда езжу и там мне тоже норм.
Хз!
Но мой ребенок спокоен , без вопросов и без страха .
У вас старше вижу , ваша ж состояние подавленное правда может влиять ( может хоть на период выехать (
Согласна на счет вашего состояния, если у вас такая тревога, то и дети будут беспокойные, они же все чувствуют.
Мы так же с 24.02 в Харькове с ребенком…
У каждого конечно свой порог «не могу больше».
Могу сказать что я взяла себя в руки сразу же, абстрагировалась, живу жизнь, занимаюсь ребенком, положительный настрой🧘🏼♀️
По другому здесь не возможно)
Берите себя в руки, все наладится💪🏼
Так само накриває інколи, але теж намагаюся триматися. Бажання переїжджати по Україні немає, а за кордон з чоловіком не виїдеш, а без нього я не хочу їхати. Тримаймося!
Приезжала год назад не выдержала уехала но мы в разводе с мужем
Я не уявляю як там живуть люди 🥺
Може переїхати подалі від Сходу
Дуже вам співчуваю
Але дітям вашим більше
Вони не можуть обирати(((
У нас так же, такое же хреновое состояние, но увы домой мы вернуться не сможем уже это ещё больше добивает
Ми теж в Харкові. За час війни встігли і закордоном пожити, і по Україні. Але повернулись додому. І я така рада бути в рідних стінах що навіть коли бахкає не хочу нікуди. Особисто мені допомогає абстрагуватись - меньше читати новин, зачиняти вікна і не слухати сирен. Зловила себе на тому що почала відноситись до всього, що коїться, філософські. Чому бути того не оминути. Тому живу життя і намагаюсь ним насолоджуватися
Дуже дуже співчуваю! За Харків так сумно і страшно :( Всі ваші думки розділяю навіть будучи в Києві. Теж хочеться просто жити вдома ♥️🙏
У меня все тоже самое,только понимаю ,что если опущу руки то пойдет всё по одному месту,держусь и вам советую !
@anastasiia_siia я переїхала з Києва до Житомира. Тут значно спокійніше,вже навіть сприйняття тих сирен за пів року змінилося...
Те же мысли… тоже в Ха с двумя детьми.., мысли просто накрывает каждый день… гуглю Закарпатье подумываю сваливать …. Так как новости не утешительный и предчувствие у меня ой какое херовое😫
@anastasiia_siia, что ни день /ночь так прилеты( а за сирену молчу воет беспрерывно
Так само,ми були в Мукачево і Ужгороді там з 24 .02 не прилітало.
Я вже згодна їхати туди ,але чоловік не хоче .
Якщо у вас такий стан, то подумайте який стан у ваших дітей. Про дітей треба думати, а ні про те як вам не комфортно десь в іншому місті, в країні дуже багато переселенців яким теж важко, але життя важливіше ніж комфорт.
@levand так людині притаманно шукати де краще чому ні?Просто є місце де психологічно ваше ,а є ні .
Я думаю автор про це
@lady_in_red2015 действительно, вернутся где прилеты, это лучше. Заканчиваю разговор, у каждого своя история и наверное мы не в праве судить. Но автор написал сюда,поэтому могу и написать свое мнение. Хорошего вечера.
Всім привіт!
Ми довго працювали і раді повідомити грандіозну новину: віддтепер mom.life буде українською! Ми зробили переклад додатку та створили офіційний аккаунт mom.life_ua, де ми будемо розміщувати інформацию про новини, оновлення, цікаві статті, обговорення та багато іншого. У вас будуть власні канали, стрічка новин, конкурси та додатки. Ви завжди зможете звернутися до нас зі своїми питаннями чи пропозиціями. Можливо, ви хочете провести зустрічі чи виготовити сувеніри, але не знаєте як по...
С Новым годом! Пожелания семье mom.life
Дорогие семья mom.life!
Сердечно поздравляем всех вас и каждую лично с Новым годом!
Пусть каждый день нового будет наполнен отличным настроением, эмоции будут только положительными, а удача сопровождает все ваши дела! Путь детский смех и улыбки наполнят ваши дома, а все ваши мечты станут реальностью!
С Новым Годом!
Дорогие пользователи!
Сообщество Preggie стремительно растет, тысячи новых мам присоединяются к нам ежедневно, на сегодняшний день в приложении более 500 тысяч активных аккаунтов!
Приложение служит все большему количеству мам, остающимся в сообществе после рождения ребенка, становится бесценным источником информации по всем аспектам жизни мам, не ограничиваясь беременностью.
Поэтому, на основе вашего мнения в нескольких проводимых опросах, мы решили изменить название приложения на mom.life — ...
Итак, начинаем нашу прямую линию в этой записи.
Для начала — большая просьба — прочитайте наш пост до конца, он длинный, но скорее всего, в нем уже будут ответы на самые частые вопросы.
Немного статистики — нас уже полмиллиона, мы публикуем почти сотню тысяч записей в ленты, делаем полмиллиона комментариев и посылаем столько же личных сообщений ежедневно!
В Прегги уже десятки миллионов записей и поиском можно найти ответы на любую тему.
#Преггивстреча проходят по всему миру практически кажд...
Дорогі матусі!
Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити.
Ми хочемо офіційно організувати велику акцію Секретний Санта на весь Мамлайф з десятками тисяч учасників.
Для тих, хто не знає, акція Секретний Санта заключається в наступному. Всі учасники публікують приватно, в певну форму свою поштову адресу. Далі, в призначений день адреси перемішуються та роздаються у випадковому порядку. Кожен учасник отримує чийсь нікнейм та його адресу.
Задача кожного учасника (кожного Секретного ...
Якщо у вас такий стан, то подумайте який стан у ваших дітей. Про дітей треба думати, а ні про те як вам не комфортно десь в іншому місті, в країні дуже багато переселенців яким теж важко, але життя важливіше ніж комфорт.