Цей допис присвячую в день матері всім дівчаткам,які йдуть до своєї мрії бути мамою ,йдуть тернистим і складним шляхом,як колись йшла я 🙌.
Не втрачайте віри і надії ,бо коли ви будете тримати на руках вашу мрію ,ви відчуєте і зрозумієте ,що той шлях вартує того на мільйон.
Бажаю кожній побачити ті дві парелельні прямі на тесті,які назавжди змінять ваше життя ,дочекатися тризначного хгч ,почути стук рідного серця на першому УЗД ♥️

Дівчат,хто відпочивав в Чорногорії чи багато там русні,бо в мене око сіпається коли згадую про них і хтось з знайомих каже,що їх скрізь багато на відпочинку.
Вони мене виводили з себе ще до війни своєю поведінкою в готелях і поза ними,але ж і хочеться моря

Дівчата,яким бачите майбутнє наших дітей в воєнній чи післявоєнній Україні через 10 років?І чи є це майбутнє взагалі?

Ридає Бог

Схилилися знамена і вітрила,
Розгубленість в обличчях і серцях,
І вся планета ніби заніміла,
І пробує повірити в цей жах.

Ридає Бог на вічному престолі,
Не бачили давно на небесах,
Простріляні потилиці і долі,
І свастики на зламаних тілах.

Хоча,напевно,долітав до неба,
Старечий стогін і дитячий плач,
Дівочий божевільний крик "не треба",
І регіт орків із смердючих пащ...

Маленька Буча стала як безодня,
Згорів під танком тихий світлий рай,
Гуляй ,Іван,нам можна все сьогодні,
Хабаровс...

Місяць...
Місяць тому життя зупинилося...😭
Місяць тому блакитне небо стало чорним...🙏
Місяць тому на нашу землю став ворожий чобіт...🥺
Місяць тому пропав сон...
Місяць тому змінилися наші цінності...
Місяць тому слово "війна" стало реальністю...
Місяць тому ми зрозуміли, що кожна родина може втратити батька, сина, чоловіка...Але не дітей, ні...

Реальність виявилась ще гіршою...
Сотні невинних маленьких душ, сотні тих, хто мирно спав у ліжку чи йшов містом...
Міста, будинки, садочки,школи, ліка...