Трудности материнства

То ок😅

Бывает.

По возможности, вам бы отдохнуть без ребёнка

Мені легше стало тільки к п’яти рокам, а другу дитину захотіла , коли старшому виповнилося сім років

Пам’ятайте , що все проходить, діти дуже швидко виростають )

У більшості дітки такі і є👌🏽

просто розумійте, що цей період швидко пройде😉 так, зараз здається, що це триватиме вічно і в один момент хочеться вийти в вікно🤪😅

Але з кожним роком буде все легше (ті, хто каже, що ніфіга не легше - промовчіть😊)

Всім важко, от справді - усім!

Якщо в інсті є прекрасна картинка материнства, то це лише картинка🙃

Коли сину було 2 роки мені вже було значно легше, а зараз то взагалі👌🏽😎

До речі, вночі досі шукає мене, хоча має окрему кімнату, але бігаю пів ночі туди-сюди, але то таке, дрібниці

Все обов’язково буде чудово🤍

Якщо є можливість - делегуйте обов’язки по дому

А що з нічним? Може, режим непідходящий? У нашому суспільстві завищені очікування і до материнства, і до дітей. Це ускладнює все. Бо мами постійно думають, що у інших все так як в інстаграм, а у них тільки зайобаність і рявкання. Знаєте, такий примітивний спосіб, але раджу сісти за рілз в інстаграмі про батьківство. Вони жартівливі, але ви побачите, що 99% з низ про те саме, що проживаєте і ви. І можливо буде трошки легше від того, що це не з вами щось не так чи дитиною, а це типова дитяча поведінка і НОРМАЛЬНА батьківська зайобаність

Дякую всім за підтримку! Мені якось легше стало 🫶🌺 🩷

Реально легше стає з 4 років. Коли вже сам їсть, жопу витирає, може сам собі води налити і гратись самостійно на майданчику, а ти на лавці стежиш.

Це просто потрібно пережити. Пройде час і стане легше, точніше не легше а просто по-іншому. Все буде добре.

У всіх так, особливо вперше… всі зай..буються іноді) я з другою вже дивлюсь на це трохи інакше, дешевше зібрати купу олівців і витерти борошно з підлоги і попити каву, аніж працювати собакою і без кави. Сьогодні моя на стіл навчилась залазити, підсувчи стул… ну ок, буває. Нажерлась шоколаду, подумаєш. А потім в ванній поки сиділа, душ тримала над підлогою рівно хвилини 3 поки мене не було. Ванна плавала, я його лише хвилин 50 вичерпувала! Але оце лише згадала, як ваш пост прочитала… коротше спробуйте ставитись простіше і просто в такі моменти видихати і щось робити для себе. Вичерпуйте воду з кавою і цукеркою😅 я з першою просто зашивалась, було дуже важко.

Я вас підтримаю, теж саме і в мене🫣

Думала спочатку складно з новородженими, потім з місяців 6- думала ,як же легко було з новородженим. А зараз думаю, як же легко було в 6 міс 😂

А взагалі мені здається, що перші роки 3 складні. Особливо,коли дитина дуже активна.

+ в кожному періоді є якісь складнощі.

Я цей рік ходила злюща,як собака. Дуже нервувала ,тому що дитина то з балкону все викидає, то в унітаз, телефон чоловіка 2 рази вже топила, котячий наповнювач з горщика тягне,а то і гівно 💩Ну таке творить, що волосся дибом. А останній тиждень якось заспокоїлась, не приймаю все близько до сердця ,все одно швидко підросте і буде розуміти,що робити можна ,а що ні. І знаєте, якось дні легше проходять, немає такої напруги, не хочеться здохнути,не прокидатися з ранку. Я стала менше психувати і донька стала адекватнішою мені здається 🙏🏻тьху-тьху-тьху

Только имея детей понимаешь, что ты чайдфри то на самом деле🤪🤪🤪

А вообще держитесь, у всех так. Но со вторым легче намного-знаешь что тебя ждёт и более спокойнее ко всему относишься.

Так… так Ви слона не продасте, як говорять «класики».

І капцями ніхто кидатися не буде - ми всі в одному човні пливемо.

По-перше, усе, що можна розбити, небезпечно тощо піднімаємо якомога вище або ховаємо.

Друге - стаємо на карачки і повзаємо по всій квартирі в пошуку усього небезпечного, гострого, отруйного тощо і це або прибираємо, або закриваємо.

Третє - мозок дитини так розвивається, що щоб навчитися складати, дитина має спочатку навчитися РОЗкладати/розбирати/розкидати тощо. Ну, це природою закладено. Якщо не можеш позбутися хаосу - очольте його. Виберіть якусь шухляду, яку давно хочете перебрати. Садіть дитину поруч і хай вона все вигрібає. А Ви паралельно будете перебирати. Так, на це цілий день може піти 😁

Четверте - якщо Ви «тверезою» головою подумаєте, то усвідомите, що більшості тих «не чіпай, не бери» може й не бути. Дитина тягнеться за, наприклад, Вашими штанами з якось тканини. Ну ок! По-перше, це Ваша провина, що це в зоні досяжності дитини. А по-друге, Ваші штані - це скарб! Це можливість доторкнутися і навіть спробувати вдягнути мамин одяг! Він пахне мамою! Мама ці штанці вдягала, коли годувала мене пюре!

Дитина хоче робити УСЕ, що робите Ви. Тому вона буде намагатися залізти в смітник (а що це туди мама закидає?), вона буде лізти за йоршиком (о, яка прикольна штука!)

Тощо тощо

Якщо Ви зменшите кількість отих «ні», і дитина, а головне і Ви, станете значно спокійніше. З часом давайте дитині іі маленькі завдання. Моя молодша обожнює ганчіркою витирати підлогу. Ще обожнює пилосос.

5-делегуйте максимально все! Якщо чоловік поруч, хай він щось візьме на себе. Не хатню роботу, так готування їжі принаймні пару разів на тиждень. Зменшіть вимоги до себе і свого помешкання. Грубо кажучи, Ви прасуєте все? Подумайте, чи реально це треба робити? Постільну білизну дійсно треба прасувати? І хатню футболку? Якщо будете купляти щось нове - звертайте увагу на цей фактор.

Миєте підлогу кожен день? Воно дійсно так важливо? Вочевидь, я умовно кажу, Ви краще знаєте свій побут. Але поставте себе, свій спокій, свої нерви, а відтак і атмосферу в будинку вище в пріоритеті. Що важливіше? Свіжий обід чи виспана мама? Для мене відповідь очевидна. Мама.

6 - шукайте можливості відпочивати з дитиною. Фізична втома (самі пишете, що дитина погано спить) вкрай негативно впливає на сприйняття материнства. Шукайте! Для мене певний час це була спільна ванна. Я лежала у ванній і бодай трішки розслаблялася, в той час як моя старша кайфувала від води і ГВ ))

Далі буде або складніше, або цікавіше, але не простіше. І цей шлях залежить від Вас.

Коли старша розбила 3-літрову банку з варенням, я зробила фото і надіслала чоловікові з фразою - із почином! Бо знала ж, що банка стоїть на рівні дитини.

Готувати з такою дитиною на руках… це капець. Для мене це майже неможливо. Вона або кричить, або я те, що могла б приготувати за 30 хвилин, роблю півдня в кращому випадку. Пару разів взагалі не доробила.

Діти з нас витягують усе. А головне, вони витягують з нас усі страхи, усі шори, усі дитячі травми і навʼязані мислення. Вони вивертають нас і роблять наше життя некомфортним. І це життя ніколи не стане як колись. Але воно може стати насиченішим.

Нещодавно почула фразу: «ми стаємо дорослими тоді, коли у нас зʼявляються діти. Саме діти розкривають нас і вчать нас відповідальності.»

Звісно це болючий процес (( Ви ще не раз подумаєте, яка Ви невдаха, яка Ви погана мати. Соціум буде Вам «допомагати», намагаючись самоствердитися через Вас. Люди дуже добре відчувають, коли ми найбільш вразливі…

Ви приймаєте купу рішень протягом дня, у Вас в голові накопичилася маса абсолютно нової для Вас інформації, Ви стали спостережливіше (не здивуюся, якщо Ви по виразу обличчя дитини вже можете зрозуміти що вона хоче), Ви стали фізично витриваліше, Ви одночасно можете робити 2-3 справи і вже бути готовою робити наступну. В умовах війни Ви виховуєте дитину і намагаєтеся дати їй нормальне дитинство! Ви себе ще не один раз здивуєте. Ви відкрили в цей світ двері до нової особистості. Звісно це не просто!

Ви - молодець. Ви хочете бути найкращою мамою для своєї дитини. І Ви кожен день нею стаєте. Бо найкраща мама - це не готовий «продукт». Дитина міняється і з нею міняємося ми. Світ навколо міняється, а з ним міняємося/пристосовуємося і ми. Ми наче серфери, ловимо хвилю.

Я Вам бажаю мати класну дошку. І пам’ятайте, якою б не була хвиля, і вона мине.

Та вот все аналогично как у Вас. Поэтому обнимаю мысленно 🥺🥺🥺

просто кажіть собі, що ці всі труднощі - то тимчасово і любіть свого синочка тому що він ваш малючок і любить вас більше за всіх і дуже потребує маминої любові, теплоти, турботи. але я вас дуже розумію. мені 41 рік, перша дитина. коли була вагітна, то була впевнена, що материнство то гуляти з візочком, грати в іграшки з дитиною і одягати в гарні речі)))) хоча я думала, що така розумна і все знаю... але виявилось, що це найскладніша робота на землі, де немає вихідних, відпусток і навіть не завжди можна вийти на сайті каву))))

але.... я подумала так - якщо я не можу змінити ситуацію, то я маю від неї кайфувати. і почала шукати плюси у материнстві. і знаєте - їх дуже багато, але мамі потрібен відпочинок. хоча б пару годин на день. і не такий відпочинок, що поки тато гуляє з дитиною, ти висунувши язик миєш підлогу, крутиш голубці і тортик випікаєш (було, проходила), а хоча б зупинитись на мить, випити кави, зробити маску і подумати "а я дала життя маленькій людині, як же сильно я люблю свою крихітку"

Няня или бабушки очень бы выручили и разгрузили.

Мне помогают замки в каждой комнате и пару комнат без особой мебели и вещей плюс спортивная стенка

Розумію вас і підтримую.Маю схожі думки з цього приводу. От чесно,легше не стає,з роками просто звикаєш к усьому триндєцу і не сприймаєш його як раніше). Дуже важлива допомога від бабусь чи чоловіка. Хоча б годину в день. Перезавантаження і потім дивишся на все по іншому.

к сожалению у меня нет слов поддержки, самый пиздец, как по мне, начинается после трех лет и до 18 лет включительно, всё это будет длится))

Я вважаю буде легше, коли вони підуть до школи 😁

Вже більш менш самостійні.

І є врем'я відпочити, коли вони на заняттях

Може вам стане легше ) я перший рік не пам'ятаю ,все як у тумані . Коли чоловік каже про друге у мене начинается тремор .

Та де там після року 😔і після 3-х теж не легше. Десь 4-5 років, коли вже сам їсть, вдягається і вміє добре говорите, то легше стало.

Ситуація 1/1 як моя )

Мене вже аж трясе від нього 😓

Поки прибираю одне після нього, він вже інше зробить

І показує свій характер , псіхує

Але буває як крикну на нього коли вже без сил я , він зразу спокійний стає і ображається 😁

Але причина вашого такого стану не в дитині і материнстві,на мій погляд,тут щось інше.

Легче правда станет. Мне после трёх так точно. Была такой как вы своего описали 🫣😁

Так, для мене період з 11 міс дитини до 1.10 приблизно- був просто адом. Найскладніший період, більше так складно не було ніколи з ним.

Зате з двух років почався кайф, в тому плані що все легше і легше.

Коли з явиться садочок, стане легше) працюйте в цьому напрямку!!!

Может це заспокоє трошечки вас, але період десь з 8 міс до 1.2-1.3 був найважчим )

Потім легше зажди було! Так, з’являються нові приколи, різні періоди, але це не можна навіть порівнювати з тим піздєцом )

Те ж саме. Зі старшим стало легше тільки після 3. Але зявилась малявочка. Тому "весело ". Іноді криє по чорному. А потім проходить і все добре)) і так по колу весь час 😂🙈

Мені так теж здавалося, що все піздец, коли був лише один син. Зараз простіше дивлюсь на деякі речі. Ви втомлена і роздратована, дитина це відчуває і також капризує. Треба розірвати це коло. Попросіть допомоги у родичів чи чоловіка, і присвятіть ці години лише собі(ванна, манікюр, прогулянка з подружками), а не на побутові справи. По максимуму спрощуйте собі життя: напівфабрикати, прасування тільки тих речей, що на вихід, краще одразу готувати на 2-3 дні, ніж півдня стояти на кухні. Чим менше хламу в квартирі - тим легше прибирати і підтримувати порядок. Організуйте дитині безпечний простір вдома, щоб не дьоргати дитя і самій не нервувати, бо від постійних заборон буде тільки гірше. Виділіть одну шухляду на кухні, де будуть пластикові лотки, кришки, лопатки і все що дитині можна брати, а на інші - дитячі замки, на розетки - заглушки, всю хімію - повище і подалі. Дитинка хоче бути тільки з вами? Побудьте. Пообнімайтесь, побалуйтесь, поваляйтеся разом в ліжку під мультики. Дитина насититься Вашою увагою і зможе спокійно пограти. Делегуйте якомога більше справ іншим людям, користуйтеся доставкою. Не робіть з дрібниць катастрофу. Облизав татове взуття? Спитайте чи смачно і дайте попити води. Посмійтеся разом з чоловіком. Час так швидко летить і діти ростуть просто жах з якою швидкістю. Ви найкраща мама для свого сина, хтоб Вам що не казав. Я розумію, як Вам важко, але ви з усім впораєтеся. Обіймаю❤️

Ой, я не знаю, хто каже, що після року стає легше. Мені тільки складніше і складніше. І малий ще спить норм, зараз буває, що у всю ніч, а от старший за свої майже 6 років не спав повністю жодної ночі! Звісно, я так само. Не виходить, щоб і 3 годин поспіль поспала. Менший - просто навіть говорити не хочу. З ним неможливо. Він ніколи не грається, тим паче сам. Мультики - на 5 хвилин. Постійно ниє, постійно щось потрібно, кудись лізе. Йому завжди нудно. Садочок спасає, коли не хворіють. Але що робити після 15? У вихідні взагалі вішаюся. Так вони ж ще між собою б'ються... Це дупа, правда, не знаю, що буде далі . Тримаймося ❤️

Как я вас понимаю, легче стало ближе к 2,6 годам, а потом две полоски и все по новой… я очень люблю своих детей, но иногда так же как и вы думаю, что все таки лучше бы я еще погуляла, а не спешила. Хотя я сама настаивала мужу что пора нам деток, так хотела, год не получалось с дочкой, а в итоге полное моральное истощение и иногда желание сдохнуть от постоянных орла, истерик и детского плача. Успокаиваю себя тем, что я же такая не одна, что они скоро повырастают и я забуду все это и буду даже скучать за малютками, а пока мне безумно сложно, безумно😓 ДЕРЖИТЕСЬ. И знайте, вы такая не одна, нас много❤️

Мене іноді накриває. Розумію ваші емоції.

Ого, не хочу вас пугать конечно, но чем старше ребёнок тем сложнее, это лично мое мнение, я его не навязываю… я наоборот скучаю за тем временем, когда дети были такие маленькие, никаких тебе проблем. Ходит себе шкодит, не спорит, не умничает, ничего особо не требует такого😂

Мне не в кайф вообще 🤷‍♀️

Так у всех,дети быстро вырастают .

Старайтесь наслаждаться

1. перестать все воспринимать в таком русле - понять что ребенок всему учится и для него все новое , и вы тоже были таким же ребенком . То что вы сейчас в него вложите с тем он и вырастет . Ребенку нужна здоровая , адекватная мама. Учитесь и примите то что с рабенком лет до трёх вы будете все делать вместе и готовить и убирать и срать и так далее . Этот период просто нужно пережить .

2. Даже если он сидит только с вами а мужа не воспринимает , сейчас как раз тот самый момент начать приучать его сидеть с папой . Ему уже больше года это не младенец . Себя загонять до таких депрессий это не вариант . Вы должны обговорить с мужем эту ситуацию и объяснить ему все что вы написали тут и какие то несколько часов в неделю вы должны быть ОДНА . Наедине с собой , своими мыслями , просто пить кофе ни за кем не приглядывая или просто 2 часа сидеть в инстаграме .

Я тоже в таком же состоянии и не кайфую от материнства (((.Очень тяжело да еще и спит под боком.Это уже 2,3 года я плохо сплю или вообще не сплю.Постоянно нет сил,все раздражает.У малого очень много игрушек так он ими не играет ходит по квартире и постоянно ноет.((((Ноет когда одеваю на улицу,ноет когда идем по лестнице, постоянно ноет.На улице наши лучшие друзья камушки,грязь,мусор.((((Чтоб не приготовила по кушать ничего не ест.Съедай вообще беда.У меня такое состояние хочется забежать и никогда не возвращаться.Постоянно плачу.На второе никогда не соглашусь((((( мне бы выжить с первым.Муж мне говорит держись (((( все пройдёт,но состояние мое еще больше ухудшается.Ко всему в добавок еще и война и переезд в другую страну это меня совсем придавило ((((Ну как-то так девочки ((((