Чому дитина боїться незнайомих людей? Постійно плаче та труситься, що робити?

Мой тоже чужих боится. Было бы странно если бы ребенок бежал обниматься к незнакомцам) с возрастом должно стать проще в этом плане (имею ввиду без слез и тп.)

Моему 5 ,и он уходит куда то спрятаться,или ходит что бубонит что-то под нос. Надо время чтоб привыкнуть к гостям. Темболее этот всегда внимание,суматоха. И каждый гость хочет уделить время ребенку.

А з якого дива маленька людина має НЕ боятися незнайомих? )) він пізнає світ через Вас. Дивиться, як Ви реагуєте на них, чи вважаєте Ви це місце безпечним.

Плюс, всі люди різні. Але це може бути в рамках норми

Це нормально. Мої діти всі такі. І я рада, що вони вибірково і недовірливо ставляться до людей і не йдуть до всіх, хто покличе. Потім дивляться, що ми з людиною спілкуємось нормально і починають вже підходити, заспокоюються. Головне, не тисніть, не заставляйте.

Нормально. Давайте каждый раз ему поддержку, безопасность, не торопите, не стыдите и не давайте другим людям стыдить его. Чем бережнее вы будете, тем быстрее пройдёт.

Есть более тревожные дети, им нужно больше времени на адаптацию. У нас 3 детей, и вот третий ребёнок такой. Никакие детские зоны, клубы, садики невозможны были. В 3 года она начала оставаться в детском клубе на 2 часа без нас и то, только после того, как привыкла к другому взрослому, которому могла доверять. И не отходила от неё все два часа занятий.

К 4м годам прошло. Но не само прошло, а из-за того, что она все это время была с нами, мы никак не подгоняли её и удовлетворяли её потребность в безопасности.

Мої обоє себе так поводять. Старший не завжди, під настрій і вже без сліз. А менша зараз до істерик. Навіть коли до бабусь приїжджаємо яких кілька місяців не бачили.

Що робити? Старатися близько до чужих не підходити одразу, тримати дистанцію поки дитина адаптується. Попросити щоб розмовляли неголосно.

Це норм, дитина і не має стрибати на руки до незнайомих