Дівчатка ,дитинці вже майже місяць ,а я все ще в себе прийти не можу . Наче розумію що я мама ,але мені так страшно від цих думок ,боюсь не впасти в депресію . Мені здається що я не справлюся ,це так складно ,безсонні ночі ,життя змінилося кардинально ,я не була готова до таких різких змін . Дивлюся на нього і радію що він в мене є ,і в цей же час хочу плакати ,бо шкода себе ,що я не готова виходить так жити .Мені не комфортно вести такий спосіб життя хоча допомагає мама постійно і чоловік . Я боюся признатися їм про свої думки та почуття щоб їх не налякати та не розчарувати ((( Дуже надіюся ,що це таке часто трапляється і проходить з часом ,поділіться вашим досвідом як у вас перші місяці з дитиною пройшли ? Як бородися з такими думками та відчуттями ?
Це нормально що дитина постійно плаче коли треба лягати спати?? (Не перегулює)
Матусі, якої ви думки про балдахін? Потрібна ця річ чи це просто для краси? 💜
Слухайте, малий постійно висовує язик😀, як зміючка. Це що вообщє? Черговий навик про який він скоро забуде?
Дина·
Мама сына (3 года)
Было
Катюша·
В ожидании первенца
А роды у вас легко прошли? Это и есть тревожность... обычно начинает у тех людей которые что-то пережили и на фоне случившихся они становятся тревожными и боятся , грубо говоря «жить»
Світлана··
Мама сына-младенца
дякую за пораду)
Катюша··
В ожидании первенца
я когда то изучала вопрос тревоги, на самом деле это очень пагубное чувство ( оно заставляет стопориться и боятся сделать шаг к чему то. Важно разобрать от куда он. Потому что ничего хорошего в этом состоянии нет... у самой было такое, но оно было на фоне того что все что происходило вокруг , меня не устраивало . Я исправила это , и прошло
Світлана··
Мама сына-младенца
Пологи пройшли без ускладнень, все було ок.