Мама дочки (5 лет)

Роздуми про другу дитину: війна, чоловік у відсутності, страхи

Буде трохи сумбурно, але , може, хтось проходив такий самий шлях і поділиться думками)

Дано: я, чоловік ( військовий, уточнюю, бо в даній ситуації це важливо)у нас є донька, 5,5 років, з супер класним характером, з нею завжди можна домовитись, словом - золота дитина, з осені йде в школу

І у мене і у чоловіка батьки наскільки це можливо максимально включені в допомогу, але батьки чоловіка вже не молоді і здоровʼя не айс, але ніколи не відмовляються допомогти ( якщо , наприклад, мені треба кудись поїхати тощо), мої батьки здебільшого працюють, але за можливості завжди допоможуть всім, чим можуть

Останнім часом ми з чоловіком задумуємось про другу дитину, душею і серцем обидва дуже хочемо, але купа сумнівів і страхів

Перше - з першою дитиною чоловік ділив зі мною всі обовʼязки, я ніколи не мала навіть натяку на якусь післяпологову депресію ( хоча може це в мене памʼять стирає трохи всякі складні моменти типу колік і плачів, бо цього було вдосталь точно 😁), а зараз так вже не буде, бо чоловіка немає вдома і буває він дуже рідко. Я дуже хвилююсь, що з появою малечі я вже не зможу приділяти скільки уваги старшій і не хочу, щоб вона себе відчувала наче на другому місці, хоч навіть і на певний час, поки сестричка або братик потребуватиме максимум уваги. Я теоретично можу просити допомоги у батьків, але мені незручно їх напрягати, бо як не крути - це наші діти і наш клопіт

Друге- повна невизначеність і невпевненість у завтрашньому дні, купа нервів через «роботу» чоловіка, фінансово не скажу, що є якісь супер переживання, але ми точно не з тих батьків про зайки і лужайки, тому це теж як один із факторів. Плюс я взагалі не знаю, наскільки це розумно народжувати під час війни, беручи до уваги ,що виїжджати я з дітьми не планую

А вчора ще і моя найкраща подруга народила дівчинку і мене прям накрило спогадами, коли вона мені скинула фотки цієї маленької булочки і я проревіла весь вечір від умілєнія😅

Я точно розумію, що якщо я не наважусь на другу дитину в найближчі 1-2 роки, то пізніше вже точно ні

Сорі за такий лонгрід і потік думок🙈виговорилась і з задоволенням послухаю ваші історії , чому ви наважились, або навпаки ні)

Планування сім'ї Друга дитина Материнство під час війни

Как устроить личную жизнь с ребенком? Опыт мам

Добрий вечір. Дитині 10 років, з чоловіком уже 5 років розлучені. Ми живемо удвох, батьки на іншому краю міста (десь 1.5 часа добиратися). Познайомилась з чоловіком. Один раз були на побаченні. Все сподобалося, є симпатія. Він пропонує зустрітися завтра, а мені реально ні з ким залишити дитину... Хочу порад з досвіду, як Ви влаштовували своє особисте життя, маючи дитину? Я вже дуже довго вільна, хочеться уваги, допомоги, кохання, але я й не можу кинути дитину на призволяще.. #першийзапис

Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна…

Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна пісяти при менструації з тампоном " всередині". Іто мені це мій чоловік сказав, я сама вшоці з себе)) 😀 , аж смішно, що я така дурна не подумала до цього часу про це і навіть не думала що насправді це можливо без вийняття тампону. От мені цікаво чи я одна така, незнала що це можливо?

Перший місяць материнства: як подолати страх і втому?

Дівчатка ,дитинці вже майже місяць ,а я все ще в себе прийти не можу . Наче розумію що я мама ,але мені так страшно від цих думок ,боюсь не впасти в депресію . Мені здається що я не справлюся ,це так складно ,безсонні ночі ,життя змінилося кардинально ,я не була готова до таких різких змін . Дивлюся на нього і радію що він в мене є ,і в цей же час хочу плакати ,бо шкода себе ,що я не готова виходить так жити .Мені не комфортно вести такий спосіб життя хоча допомагає мама постійно і чоловік . Я боюся признатися їм про свої думки та почуття щоб їх не налякати та не розчарувати ((( Дуже надіюся ,що це таке часто трапляється і проходить з часом ,поділіться вашим досвідом як у вас перші місяці з дитиною пройшли ? Як бородися з такими думками та відчуттями ?

Пост не по темі,але це вже крик душі.Соромно,але...Така проблема-чоловік у моїй і синовій присутності пукає,причому…

Пост не по темі,але це вже крик душі.Соромно,але...Така проблема-чоловік у моїй і синовій присутності пукає,причому демонстративно.Я йому кажу,що це вкрай не етично,що це неповага.Я його не сприймаю вже всерйоз.Не хочу з ним інтиму.Порадьте,що б ви робили в такій ситуації.

Как помочь ребенку перейти на украинский без стресса?

Дівчата, таке питання, до повномасштабного вторгнення ми були російськомовною родиною. Дитина почала розмовляти у 3 роки на російській звичайно як і ми і всі наші родичі. Після 24 лютого 2022 року ми с чоловіком перейшли на українську мову. Нам було спочатку важко, але десь вже рік розмовляємо з дитиною виключно українською. Бабусі і дідусі продовжують розмовляти з сином російською. У садочок він не ходить. він усе розуміє але все одно відповідає все російською. Чоловік вже почав його виправляти, виправляє постійно і я бачу що дитина псіхує, я не дуже впевнена що це норм метод «переходу на українську». Мені здається що у дитини таким чином зʼявляється погана асоціація з укр.мовою і він тоді ніколи не неї не перейде. Як ви вважаєте треба виправляти дитину постійно чи просто чекати ще? Взагалі може порадите якісь ще методи? ПС: після декількох відповідей хочу зазначити: ваші думки з приводу А ЗАЧЕМ ВОБЩЕ ПЕРЕХОДИТЬ И ТД. Мене не цікавлять!!! Я запитую просто може якісь лайфхаки які допоможуть дитині привчитись розмовляти державною мовою. Все! Усі свої внутрішні протести на цей рахунок будь ласка не треба мені писати! Не гайте не мій не свій час!