Роздуми про другу дитину: війна, чоловік у відсутності, страхи
Буде трохи сумбурно, але , може, хтось проходив такий самий шлях і поділиться думками)
Дано: я, чоловік ( військовий, уточнюю, бо в даній ситуації це важливо)у нас є донька, 5,5 років, з супер класним характером, з нею завжди можна домовитись, словом - золота дитина, з осені йде в школу
І у мене і у чоловіка батьки наскільки це можливо максимально включені в допомогу, але батьки чоловіка вже не молоді і здоровʼя не айс, але ніколи не відмовляються допомогти ( якщо , наприклад, мені треба кудись поїхати тощо), мої батьки здебільшого працюють, але за можливості завжди допоможуть всім, чим можуть
Останнім часом ми з чоловіком задумуємось про другу дитину, душею і серцем обидва дуже хочемо, але купа сумнівів і страхів
Перше - з першою дитиною чоловік ділив зі мною всі обовʼязки, я ніколи не мала навіть натяку на якусь післяпологову депресію ( хоча може це в мене памʼять стирає трохи всякі складні моменти типу колік і плачів, бо цього було вдосталь точно 😁), а зараз так вже не буде, бо чоловіка немає вдома і буває він дуже рідко. Я дуже хвилююсь, що з появою малечі я вже не зможу приділяти скільки уваги старшій і не хочу, щоб вона себе відчувала наче на другому місці, хоч навіть і на певний час, поки сестричка або братик потребуватиме максимум уваги. Я теоретично можу просити допомоги у батьків, але мені незручно їх напрягати, бо як не крути - це наші діти і наш клопіт
Друге- повна невизначеність і невпевненість у завтрашньому дні, купа нервів через «роботу» чоловіка, фінансово не скажу, що є якісь супер переживання, але ми точно не з тих батьків про зайки і лужайки, тому це теж як один із факторів. Плюс я взагалі не знаю, наскільки це розумно народжувати під час війни, беручи до уваги ,що виїжджати я з дітьми не планую
А вчора ще і моя найкраща подруга народила дівчинку і мене прям накрило спогадами, коли вона мені скинула фотки цієї маленької булочки і я проревіла весь вечір від умілєнія😅
Я точно розумію, що якщо я не наважусь на другу дитину в найближчі 1-2 роки, то пізніше вже точно ні
Сорі за такий лонгрід і потік думок🙈виговорилась і з задоволенням послухаю ваші історії , чому ви наважились, або навпаки ні)
Комментариев ещё никто не написал.
Как устроить личную жизнь с ребенком? Опыт мам
Добрий вечір. Дитині 10 років, з чоловіком уже 5 років розлучені. Ми живемо удвох, батьки на іншому краю міста (десь 1.5 часа добиратися).
Познайомилась з чоловіком. Один раз були на побаченні. Все сподобалося, є симпатія.
Він пропонує зустрітися завтра, а мені реально ні з ким залишити дитину...
Хочу порад з досвіду, як Ви влаштовували своє особисте життя, маючи дитину?
Я вже дуже довго вільна, хочеться уваги, допомоги, кохання, але я й не можу кинути дитину на призволяще..
#першийзапис
Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна пісяти при менструації з тампоном " всередині". Іто мені це мій чоловік сказав, я сама вшоці з себе)) 😀 , аж смішно, що я така дурна не подумала до цього часу про це і навіть не думала що насправді це можливо без вийняття тампону. От мені цікаво чи я одна така, незнала що це можливо?
Перший місяць материнства: як подолати страх і втому?
Дівчатка ,дитинці вже майже місяць ,а я все ще в себе прийти не можу .
Наче розумію що я мама ,але мені так страшно від цих думок ,боюсь не впасти в депресію .
Мені здається що я не справлюся ,це так складно ,безсонні ночі ,життя змінилося кардинально ,я не була готова до таких різких змін .
Дивлюся на нього і радію що він в мене є ,і в цей же час хочу плакати ,бо шкода себе ,що я не готова виходить так жити .Мені не комфортно вести такий спосіб життя хоча допомагає мама постійно і чоловік .
Я б...
Как помочь ребенку перейти на украинский без стресса?
Дівчата, таке питання, до повномасштабного вторгнення ми були російськомовною родиною. Дитина почала розмовляти у 3 роки на російській звичайно як і ми і всі наші родичі. Після 24 лютого 2022 року ми с чоловіком перейшли на українську мову. Нам було спочатку важко, але десь вже рік розмовляємо з дитиною виключно українською. Бабусі і дідусі продовжують розмовляти з сином російською. У садочок він не ходить. він усе розуміє але все одно відповідає все російською. Чоловік вже почав його виправляти...
Пост не по темі,але це вже крик душі.Соромно,але...Така проблема-чоловік у моїй і синовій присутності пукає,причому демонстративно.Я йому кажу,що це вкрай не етично,що це неповага.Я його не сприймаю вже всерйоз.Не хочу з ним інтиму.Порадьте,що б ви робили в такій ситуації.