Мама сына (1 год)

Поведение ребёнка вызывает опасения

Не знаю, буде видно тут мій допис чи ні...але все ж

Дитина перестала використовувати вказівний жест в простосторі....не можу сказати,що раніше він прямо активно на все тикав,але зараз взагалі нема, може тільки рукою показувати напрям руху куди йому треба при цьому махаючи нею...

НЕМА і НЕ було розділеної уваги ( типу показує на щось,і дивиться на мою реакцію)

Коли впав,не дивиться на мою реакцію,інколи просто біжить,щоб пожаліла

Останнім часом помічала,що коли йому шось треба,або сам робить те щось,або бере мене за руку і веде,або бере мою руку і вкладає в неї іграшку,або наприклад сьогодні взяв мій палець і почав крутити ним іграшку

Почав боятись чужих... дуже, ніколи не піде до незнайомого

Мама/папа також на має

Зверненої мови не має,тільки коли прошу віршика розказати,він може додавати останні склади

Із хорошого,прохання виконує...не всі, не завжди, але наприклад кажу погодуй коника/собачку корівку - тим чи ін.фруктом, годує правильно,знає, що в горщий треба попісяти і вилити в унітаз,і повернути горщик на місце, розуміє,коли кажу давай вдягатись (давай ніжку, ручку і т і) в книжечках показує тваринок

На ім'я відгукується коли як

P.s мав стреси..переїзд в ін країну і затяжну хворобу

ребёнок поведение развитие

Для того щоб я зіла щось те що не можна дитині, я мушу це істи вничку, або коли спить!!! Чесно? Мене це достало!!! Якщо я готую правильну їжу для нас трьох, але блін нам сухо і не смачно я достаю якісь закрутки , або роблю салат! І дитина просто не реагує на свою їжу починає ковирятись в тому що йому не можна!!! Ось і сьоголні , ми їли салат , поки я гріла щось він хапанув Капустину пекінську, і через 10 хв вона йому вийшла !!! Може фігня, але мене це виводить !!! Я хочу щоб у нас було все разом! Сніданок обід вечеря всі разом за столом , тому годувати окремо я не хочу, але ці його не слухняні пориви поковирятись в тому в чому йому не можна мене дратують .... дуже розумних прошу пройти мимо, чесно події останніх днів мене не радують , і я зла сцка

Дівчата, а всім, лікар у якого на обліку стоїте, давав свій номер телефону, про всяк випадок? Бо мені не дала. Я коли…

Дівчата, а всім, лікар у якого на обліку стоїте, давав свій номер телефону, про всяк випадок? Бо мені не дала. Я коли спитала, куди дзвонити можна, якщо якісь питання, сказали - в реєстратуру. Але якщо в мене якісь виникнуть проблеми? Температура, живіт заболить, або ще щось.. Що мені робити? Куди дзвонити? Чи це нормально, і вона не має давати свій номер телефону? Іншого гінеколога в мене нема

Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній…

Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній країні бридко жити, особливо коли вони живуть в першії столиці України. Тотальна не повага до мови до країни, при тому кричати що « я коренная жительница и буду жить в этой стране» але обезцінювати все що належить її батьківщині , тепер я розумію чому ми так живем і винна не тільки влада... Нажаль Я розмовляю українською та російською але ніколи не зможу сказати що рідна мова російська Надіюсь наші діти будуть кращими і будуть цінувати все що нас оточує насамперед будуть вдячними ..

Как научить ребенка делиться игрушками без слез?

Мамс, у мене холіварне питання, але не для срачу) ВИ ВЧИТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ ДІЛИТИСЯ ІГРАШКАМИ? ЯКЩО ТАК, ТО ЯК? Бо пишуть в інтернетах, що не треба змушувати дитину віддавати своє, і я такої стратегії і дотримуюся, але на практиці бачу інше. Сьогодні бачила, як мама наполегливо говорила синові дати погратися своєю іграшкою іншій дитині. Хлопчик не хотів, але ж "треба ділитися" . І таке я бачу досить часто. Тому й задумалася, може я неправильно виховую дитину?)) Моя донька не любить, коли беруть її іграшки і починає в дітей їх забирати). Максимум, що я можу зробити в цей момент - це сказати "ти ж наче не гралась зараз цією лопаткою. Нехай хлопчик візьме, а я прослідкую, щоб з нею нічого не трапилося. Будемо йти додому обов'язково заберемо її". Якщо вона наполягає, що хоче забрати - вона забирає. Бо це її річ! Але! Зараз вона вже в тому віці, що їй не треба чужі іграшки, їй достатньо своїх, тому фокус "помінятися" не проходить). Якщо ми десь на гойдалці чи інших розвагах загального користування, то я вчу, що треба по черзі, бо це не ЇЇ ОСОБИСТІ іграшки. Звісно, вона має бути перша)) І може дітям про це казати)) і я чесно кажучи, не завжди вважаю за потрібне тут вмішуватися, бо вона лідер по натурі і я не хочу це якось нівелювати. Як вважаєте? Разом з тим вона із задоволенням пригощає дітей смаколиками) Поділіться своїми думками і досвідом з цього приводу)

Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу…

Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢