Я виїжджала до Італії на море, пробули там 4 місяці , чоловік хотів , щоб ми з донькою розвіялись , до цього ми разом були 2 місяці на Західній, ми одразу оговорили, що ми не надовго , він підтримував фінансово, дуже нас чекав, уже більше року ми вдома усі разом

Але ми і не розглядали життя в Італії , то взагалі не моє, можливо якби потрапила у іншу країну, то якось склалось би по-іншому (шукали б варіанти виїзду чоловіку), але головне бути сімʼєю разом

Теж знаю багато різних історій, якщо у сімʼї все гаразд, то жінки або повертались додому швидко, або дуже часто їздять в Україну і чоловіки знаходять можливості виїхати до сімʼї

Муж нас и вывез. Меня почти за косы вытягивал из Украины. Не жалею ни секунды и очень ему за это благодарна

1. За своєю, але чоловік наполягав, потім вирішила що так буде краще, і не пошкодувала

2. Підтримав

3. Спілкуємось по відео, але ми з донькою кожні пів року їздимо до нього але у Львів або Карпати

1) инициатива моя, но предварительные разговоры с семьей были что возможно придется выезжать и куда, и как это все сделать;

2) поддержал, предварительно изучив инфо о городе, где мы с детьми собрались;

3) спустя 8 мес впервые приехал в гости, до этого видео связь;

4) пока, офиц в браке; можно и развестись, но для меня это не первоочередная задача на сегодня; он свои задачи более менее выполняет.

У нас чоловік наполіг на виїзду мене і дитини, спочатку були на західній 3 міс, там я дізналась про зраду, спілкування майже не було, тож коли ми вже опинилися закордоном, в нього було інше життя, інша жінка з дитиною, на рік меншою, ніж його. З дитиною наразі не спілкується. Раз в декілька міс може йому зателефонувати.

Чоловік вивіз в перший день війни, була вагітна майже на третьому місяці. Повернулась через три місяці, коли розуміла, що місто під окупацію не попаде і народжувати хочу тільки в Одесі і тільки поряд з чоловіком. Тому відразу сказала, якщо він не приїде до мене то я повертаюсь додому (звичайно при більш менш норм.ситуації), що народжувати буду тільки з ним і сімʼя має бути разом. Знаю він нас дуже чекав і був радий, що повернулись, але на себе відповідальність боявся брати і казати щоб повертались додому, так і казав, що дуже хоче, але хвилюється. Тому рішення я приймала) за кордоном нам все оплачував.

Із всіх спостережень жінки які надовго поїхали з країни без чоловіка або розлучились, або чоловіки їм зраджували, або вже йшло до розлучення і це стало поштовхом.

Чоловік змусив, я не дуже розуміла що відбувається, за тиждень до війни дуже сильно захворіла короною, вона по мізкам дуже дала. Я думала, як не корона, то війна доб'є мене. Майже 2 роки не бачимось( 2 рази приїжджала до України), кожного дня по відео зв'язку. Не скажу, що тяжко прям, ну сумно, звичайно. Стосунки в порядку, ми майже 15 років разом, таке пережили за ці роки, і війну переживемо

1) сама

2) підтримав і досі підтримує позицію побути закордоном

3) відеовотсап десь раз на тиждень. Дзвінки декілька разів на день

4) не розлучилися. На даний момент він мій ліпший друг. Коли повернуся, доведеться, звісно, міняти й ролі. Але тоді й подивимося. Я помінялася. Він - можливо, поміняється… діти виростуть… подивимося.

Про розлучення думала до війни. Але не серйозно думала. Зараз не бачу підстав розлучатися. Шукати тут когось не планую

Я в Україні, не виїжджала, чоловік за кордоном.

Я з ним майже не спілкуюсь. Іноді дзвонить дітям по відео

Муж нас и вывез. Меня почти за косы вытягивал из Украины. Не жалею ни секунды и очень ему за это благодарна

Я виїжджала до Італії на море, пробули там 4 місяці , чоловік хотів , щоб ми з донькою розвіялись , до цього ми разом були 2 місяці на Західній, ми одразу оговорили, що ми не надовго , він підтримував фінансово, дуже нас чекав, уже більше року ми вдома усі разом

Але ми і не розглядали життя в Італії , то взагалі не моє, можливо якби потрапила у іншу країну, то якось склалось би по-іншому (шукали б варіанти виїзду чоловіку), але головне бути сімʼєю разом

Теж знаю багато різних історій, якщо у сімʼї все гаразд, то жінки або повертались додому швидко, або дуже часто їздять в Україну і чоловіки знаходять можливості виїхати до сімʼї

1) была инициатива сестры

2) бывший муж сказал "едь, раз есть возможность, как станет тут спокойно - вернётесь"

3) он вообще уже с августа пропал, даже его родная мать не знает, где он

4) чуть больше, чем через год поняла, что моя идея развестись ещё до войны была правильной, что прошел год, а я не скучаю. Сказала ему, что разводимся 100%, просто в данный момент мне не горит да и заниматься разводом лень, но сейчас уже разведена официально 🍾

Виїхала всім великим сімейством( діти, моя мама, сестра, племінники)через те, що муж наполягав. Рідних моїх заставляв, домовився за машина. Сам зібрав речи( ліфчик забув 😂). Але він по закону теж міг виїхати, но на той час залишився зі своєю лежачою мамою, яка не хотіла виїзджати і бажала померти в своїй домівкі. Приїхав до нас лише після смерті моєї свікрові. Ну а далі все разом. Я тут надивищксь багато історій, деякі дівчата за цій час один раз у Львові на зустріч с чоловікам їздили, і любов у них не гасне. Хтось частіше. А хтось вже через місяць дізнався, що муж зраджує.

1. Моя ініціатива , у нього війни не має і не було . І дім не бомбили і двері не виламали і квартиру і не патрошили . Хоча ми з Гостомеля і я все бачила на фото. Живе в своїй неіснуючій реальності

2. Ми місяць як розлучились до війни , жили разом на той час. Він категоричну був проти США , погрози , маніпуляції

3. Слава Богу не спілкуємося і маємо надію ніколи не спілкуватися . У нього вже нова дружина на 15 років молодша. Відкупилася я своєю квартирою , але йому все мало.

4. Дуже рада, що вчасно розлучилися . Його як і не було в нашому житті . Ні аліментів , ні дзвіночка до сина.

Ми виїзжали коли війська під Києвом була, наполягли бабусі і чоловік. За кордоном були 1,3 роки. Спілкувались кожний день через вайбер. Повернулись додому в літку. Мала через раз почала чоловіка називати на ім'я ,а не тато дуже сумувала.

Були дівчата які також виїхали ще 22 року і розвелись десь через пів року перебування за кордоном.

У кожного своя історія

1. За своєю 2. Чоловік був проти, казав, що треба чекати, поки не буде дуже небезпечно, а потім будемо на машині виїзжати 3. Так, відеодзвінки 4. Він зустрів іншу і вирішив почати нове життя. Це було влітку, через півтора роки. Розлучились через 1,9 року, через місяць він знову одружився. Дітям не дзвонить, аліменти не платить, на дзвінки не відповідає.