Моя сторі.

Мамам, які відчували розчарування під час "взнання" статі дитини, посвящається. Давно хотіла написати..

Весь час з моменту як я хотіла стати мамою, я вірила, що мій первісток буде хлопчик. 🩵 Це переконання було настільки органічним, що навіть не ясно було: «Якщо не хлопчик –то ХТО?!» 🤨

Памятаю, і під час весілля, коли більше грошей в носок назбиралося на дівчинку і родичі торжествували – то мене щиро обурювало. 🤬

Наступною прикметою був тест на ФБ: 👀«Що на вас чекає у 2019 році?», крутиш колесико – і та-дам, результат випадає «Малюк-хлопчик»! 👣 (Ну ви ж в курсі, що тут найточніші пророцтва). При чому, на той момент я вже знала, що вагітна і та новина мене дуже потішила. Я знала, що я точно народжена для того, щоб бути мамою хлопчика. Як виховувати тендітну дівчинку – мені на думку не приходило. 🤷

Далі – більше прикмет.👉 🩵Подзвонила подруга, запросила на зустріч, куди вона прийшла вже з величезним животом і заявила, що очікує на хлопчика. Ну, думаю, точно знак - у мене теж буде хлопчик. 🩵Мануальний терапевт, до якого ходила на масажі – теж авторитетно заявив: «Живіт «гострий» - буде хлопак».🩵 У всіх моїх подруг з волейбольної команди, хто вже проходив декрет – були дівчата. 4-ро дівчат! Ну все думаю, по теорії вірогідності – у мене має бути хлопець. Воно ж і не дивно, я ж уже 5 років як очільниця цієї команди..

Під час другого скринінгу, лікарка мене запитує – хочете знати стать дитини? Моє серце забарабанило. На видиху кажу: «Так!».

🩵«Вітаю! У Вас буде дівчинка!». 🙀

Першою думкою в мене було, що цій дівчинці може бути важкувато по життю з іменем Тимур... І просто десятиметрова башта очікувань рухнула..

Сверблячі думки розчарування роїлися в моїй голові зо два тижні. Не зрозуміло було як перелаштовуватись на іншу стать. Ніякого пристойного імені не приходило в голову. Засмучувалась, навіть іноді плакала. Чоловік заспокоював і казав, що він буде радий будь-якій статі, і що дівчинка – то теж чудово. Будемо разом вчитися, як виховувати.

👣Прийшов наш час знайомства. Пологи пройшли нормально. Ми Даринці сподобалися. Наш світ звісно ж перевернувся і ми намагалися справитися з нашою новою реальністю. Через місяць помітили, що Даринка засинає тримаючи голову лише в одну сторону. Показалися спеціалістам, і нам сказали, що то - кривошия, викривлення хребта. Добре, що все можна поправити в такому немовлячому віці. Почали робити масажі, немовляче плавання, знайшли остеопата. Відвідавши лікаря декілька разів, ми почали розмови про період вагітності, і мої очікуваня…

💖За що я люблю життя, і людей в своєму житті – так це за те, що просто фантастично-магічним чином в кризові моменти, я знайомлюся з такими неймовірно мудрими людьми, професіоналами своєї справи, які так круто повертають моє життя в потрібне русло. Лікують і «голову» і тіло. Думаю, це моє «супервміння» вирізняти їх, впізнавати серед усіх і прислухатися до того, що вони говорять. 💖

Між сеансами остеопат сама мені подзвонила, сказала, що думала про нашу ситуацію і хоче поговорити детальніше про період вагітності. Вона запитала, що значимого траплялося в нашому житті за той час, які були переживання. І тут я згадала про епізод зі своїм очікуванням статі. Лікар мене вислухала. І сказала, що це могло повпливати на стан дитини і навіть могло бути поштовхом до цієї недуги, з якою зараз справляємось.

Як вона м’яко і мудро підбирала слова. Скільки було хороших аргументів «За» жіночу стать дитини. І найголовнішу пораду, яку я почула «Спробуйте ставитися до вашої доньки, як до себе маленької. Уявіть що ви даєте турботу, захист, любов собі маленькій».❤️Здається то знову був розряд струму. І всі пазли стали на свої місця. Прогалини заповнились.

🌷🌷🌷З того часу почало приходити багато ідей, десь почутих, про те, як чудово мати дівчинку. Дівчинка пом’якшує серця навіть найсуворіших татусів. Вчить їх бути м’якими і відчувати безумовну любов. Дівчинка, навіть коли виростає, часто лишається більш прив’язана до мами, аніж хлопчик.

І так з появою в моєму житті дівчинки, я нарешті знайшла відповідь, як це по-справжньому, безумовно любити дівчинку в самій собі.