Почему не стоит пугать молодых мам?
Припиніть лякати молодих мам.
Коли я була вагітною та у перші дні після народження дитини, я отримувала багато запитань про те, як у нас справи.
Напевно, як і усі новоспечені батьки.
Моя відповідь була, як правило, оптимістичною з позитивним настроєм, що іноді дивувало людей.
Після чого я чула фраза: «ти просто зачекай…»
Чи можемо ми поговорити про ці три слова на секунду?
Це потужний початок для формування тривоги у молодої мами.
Наступна частина цього речення може або налякати, або підтримати молоду маму.
Давайте подивимося правді в очі,
ставати мамою - це СТРАШНО.
Немає ніяких правил, ніяких інструкцій, кнопки перезавантаження, коли дитина кричить.
Так навіщо ж тактика додаткового залякування? Чому ми відчуваємо потребу ще більше налякати молодих мам? Може, замість того, щоб попереджати їх про труднощі (про які ми вже знаємо, що вони прийдуть), давайте підтримаємо їх!
Тож замість того, щоб казати:
⛔️ Ти просто почекай, поки дитина буде прокидатися кожні дві години!
⛔️ Ти тільки почекай, поки вони не почнуть кричати тобі на вухо!
⛔️ Ти тільки почекай, потім навіть чай горячий не поп’єш.
Заміни ці фрази на підтримку та проявлення любові:
✅ Подзвони мені, коли захочеш виговоритися.
✅ Я знаю, що ці дні новонародженого можуть бути важкими, чи можу я надіслати тобі каву або обід?
✅ Просто зачекай, поки твоя дитина посміхнеться! Це неперевершено.
✅ Я хочу, щоб ти знала, що я ТУТ та поруч.
Я дуже вірю в те, що люди будуть біль обережними з висловлюваннями.
А ви, молоді мами, не соромтеся та підкажіть близьким, що саме вам приємно чути від них.
Почніть з позитивної підтримки новоспеченої мами, а не з того, щоб лякати її своїм особистим досвідом. Я розумію, що щось під час материнства могло бути складним чи стресовим для вас, але це не означає, що так буде у всіх.
Комментарии
А я с вами соглашусь, поняла посыл. Не люблю тоже, когда начинают вот это «подожди, потом просрешься». Да я и так знаю, что может быть трудно, прекрасно понимаю, что дети болеют, плачут, у них бывают истерики, непослушание и так далее. Но такой посыл звучит как будто человек прям ждет, когда же мне наконец будет трудно. Как будто иначе не может быть, как будто тебе хочется, чтоб я страдала. У меня мама каждый раз на протяжении двух с половиной месяцев задает один и тот же вопрос, который выводим меня из себя: «ну он вам хоть дает поспать?». И я каждый раз отвечаю, что он нам дает спать все время, начиная с рождения, практически. Он спит всю ночь с перерывом на одно кормление. Почему меня это злит? Потому что она как будто игнорирует мои ответы, что все нормально у меня. Как будто не хочет принять, что так бывает, что я не страдаю, что я высыпаюсь, у меня есть время на себя и я действительно счастлива. Я не знаю, как будет через неделю, месяц, год, я не загадываю, но и в облаках не витаю. Просто решаю проблемы по мере поступления. Я живу сейчас, сейчас у меня счастливый вечноулыбающийся ребенок и счастливая я.
Когда будет сложно, с радостью приму помощь или просто слова поддержки.
Я навпаки очікувала, по описасах подруг, що буде пздц якись. Але в мене все Ок, мені вистачає часу для дітей, працювати, а також готувати, прибирати)
В мене немає ні няні, ні бабусь, дідусів тут, чоловік з пн до пт на роботі зранку до вечера, приходить тільки купає дітей і укладає спати)
Мені здається (чи можливо це тільки в мене таке оточення було), що навпаки мало говорять і показують яке материнство насправді. В мене були геть інші очікування, я не знала що буває аж так складно. І здавалася що ти одна така, в якої дитина не спить/ не вміє сама какати/ не любить прогулянки/ не виходить гв і багато іншого.
Я згодна, що саме формулювання «почекай, і твоя дитина не буде спати…» звучить дивно і нав’язливо. Але нічого поганого в тому аби ділитися власним РЕАЛЬНИМ досвідом не бачу.
Я стикнулася навпаки с осудженням, що я недостатньо щаслива і не ціную, що дитина гарна та здорова. Зараз у нас близькі друзі чекають дитину, то я їм розповідала, що має сенс вивчити не тільки питання гв, а й поцікавитися, що таке, наприклад, післяпологова депресія, про яку вони, до речі, навіть не чули.
Підтримую на всі 100% попередні коментарі. Ще більше навіть харить ось це замилювання очей… і відчуваєш себе навіть якимось обманутим, що в книжках розказують про це таке ванільне материнство 🤣. Аж тошнить деколи. Краще гірка правда, чим солодка брехня. І готуватись до материнства просто неможливо , просто пливеш по течії, бо ніхто не знає, яким буде твоє дитя: характер, фокуси, і всякі приколи). А тим хто хоче і так тебе підтримають , без питань чи треба тобі та допомога чи ні, бо знають шо треба ).
Підготуватися до материнства можна. Не на всі 100 відсотків.
Чому треба впадати у крайнощі.
Чи гірка правда чи солодка брехня?
Готуватися до материнства та плити по течії?
Є щось ще посередині.
Якщо вам подруга буде розповідати, що від вас відсторониться чоловік після народження дитини, замість того щоб пояснити чому це відбивається та що з цим робити, невже це краще ?
@aleksa.liss, так, є ще щось посередині, згідна. Бачите, в мене таких «подруг» не було і немає, що таку пургу мені несли, тому я пишу зі свого особистого досвіду. І ніхто не лякав мене, а навпаки що діти це так класно і бла бла бла. Класно, коли є допомога, о тоді класно. Але в кожного своя історія. Я написала чисто за себе і свою думку… не варто омальовувати це материнство в розових окулярах. Але діти це щастя, однозначно 👌🏽
Ну незнаю, мені ніхто не казав що буде так важко, а краще б казали, може я б тоді зняла свої "рожеві окуляри"
@anastasiyakolrabi и да, я считаю, что нужно женщин говорить к тому, что дети могут повлиять на отношения между мужем и женой. Потому что когда это происходит многие стесняются и думают, что это с ними что-то не так, а на самом деле сталкиваются с этим очень даже многие, но слышат только в ответ, что дети это счастье.
Я не спорю, это счастье.
Но и у счастья есть своя цена и иногда неплохо бы услышать, чем просто быть в розовых очках.
@anastasiyakolrabi, саме про це я і кажу на своїй сторінці.
Блин, читаю этот пост, наверное такое окружение просто попадается, но это не значит что таких большинство. Мне никто никогда не рассказывал как будет сложно, даже лучшие подруги, ни родители, тем более незнакомые люди. Я просто всем жаловалась как тяжко иногда было и мне сочувствовали 😂 Советовали конечно высыпаться в шутку, но потом я Поняла чего советовали )))