Потеря беременности
Усім привіт.
Хочеться поділитися не радістю, а болем. Можливо стане хоч на маленький відсоток краще, коли напишу.
Була вагітна до позавчорашнього ранку, було 15 тижнів і 5 днів моєму хлопчику. Все було чудово і узд і самопочуття. Минулого четверга прийшла на узд і було відкриття шийки матки 14мм, одразу госпіталізували. Коли лікар почав на кріслі оглядати, то у влагалищі був вже маленький пузир, він взяв мазки і потім сказав лежати і не вставати взагалі. Цей пузир був інфікований (кольпіт). Лікарі лікували купою ліків і сподівались зашити матку, щоб дитинка була збережена. Але за 4 дні пузир збільшився і по узд було видно, що навколоплідних вод навколо дитини дуже мало. Через цю інфекцію, дитина б не вижила і тоді б видаляли матку. Позавчора був найстрашніший день мого життя (аборт). Лікарі сказали, що таким чином врятували можливість завагітніти в подальшому.
У кого так було? Як ви справлялись з цією депресією і болем втрати? І як швидко після цього завагітніли?
Кристина·
Мама сына-младенца
В 2020 году моя прекрасная, первая беременность закончилась абортом на 19 неделе, у сына небыло почек. Я до сих пор, как мазохистка, слежу за девочкой, с которой были на одном сроке и представляю, каким бы был сейчас мой сын. Потом через полгода выкидыш, потом через полгода еще один. Врачи сказали давай пробовать эко, но я залетела к психиатру с настоящей, диагностированной депрессией. Мне прописали курс препаратов и на весну 2022 мы планировали ехать в Харьков в клинику репрудоктологии. Но вы понимаете, что планы поменялись в конце февраля не по нашему желанию. Второго мая я узнала, что беременна, незапланировано. Впервые я «залетела». Сказать, что я испугалась, это просто ничего не сказать. Я трусилась за этой беременностью как ненормальная, благо моя врач все понимала и шла мне навстречу. Сейчас мой незапланированный, но самый долгожданный спит рядышком и я до сих пор смотрю и не верю. Выборола, вымолила.
Держитесь, я знаю, что сейчас очень тяжело. Невыносимо тяжело. Только не замыкайтесь и не несите в себе, плачьте, стоните, войте, злитесь. Не приводите к тому, куда я довела своим «я сильная, я справлюсь». Это больно, а боль нужно выплескивать. Обнимаю вас
Виктория··
Дякую Вам за підтримку! Це дійсно боляче і не знаю скільки часу знадобиться на відновлення
Виктория·
Щастя Вам і Вашій дитинці!!! Нехай росте здоровим!