Вибачте, але буду максимально відверта …. Як мене заібало це материнство 😭. Мені іноді здається, що я взагалі не була готова до материнства… такі двоякі відчуття, почуття. З одного боку дитина це щастя, а з іншого - це «купа гемору», який зайобує тебе кожну годину 😭😭😭 і ти постійно як собака : не можна, не чіпай, не бери, не кидай, не розкидай, 10 раз на кожне «не» пояснюєш чому так, а йому то пізди 😂 всеодно йому треба : той ніж, ту банку розбити об плитку, викинути все з стола, розмазати все по столі, засунути руку там де гаряче, засунути руку там де мусорник, намагатись дістати той йоршик, що туалети мити і попробувати що то таке 😬🤯🤯🤯і просто в кінці дня - вибух 🧨… ах, ну ще зуби, ще скачок, а ще ниття 24/7, плачі без причини, і це йому тільки 1,1…. Казали після року буде легше…. Мдя, тільки ні куя не легше, ще важче 🤯, бо дитина раніше собі їла і спала, а зараз тусуючись на кухні, готуєш, бавиш дитину ( це образно говорячи 🥺) , і ще вирішуєш купа поточних питань… як до цього можна бути готовому ? Аааа так ще забула , що зараз моя дитина хоче бути тільки зі мною, до тата не йде взагалі і спати тим більше! Шок … і я вже заібалась… а я ще одну дитину хотіла, зараз вже навіть не знаю… пост просто виговоритися собі… тапками прошу не кидати, за мати не сварити, просто так накипіло і зараз в емоціях «ніби мене морально подавили»… я читала про материнство, і відео дивилась, але все то до пізди….моя дитина така яка є і все. Ах, ще забула добавити те, як він всеодно спить погано вночі , і відповідно я невиспана… от таке вот воно прекрасне материнство.
Матусі, накипілооооо 😡 У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷 ♀ 🤦 ♀ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець На що вона відповіла що вітер, і на курточці капюшон тому вона одягла але яким боком там ще зверху жилетка я не знаю… Це вже не перша ситуація коли я кажу одне вона робить по своєму, що робити і як розмовляти я вже от не знаю від слова зовсім…
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Давно тут не було постів #апоговоритьто На цей надихнула мене історія @natalishovka І я відразу пригадала схожу ситуацію у мене. Це було давно, старшому було лиш пару місяців, ми збиралися на прогулянку, одягнулись, поклала малого у візок, відкриваю я двері, і тут в отвір до мене ввалюється якийсь бомж!😧 Двері я до кінця не відкрила, але його голова і руки розплескались у мене на порозі і я закрити їх вже не могла! Мене охопила паніка, страх, я одна вдома, з малою дитиною, бомж у мене на порозі, не рухається, по ходу мертвий , двері закрити не можу, торкатись його тим паче, щоб випихнути назад....що робити? куди дзвонити? в міліцію? казати, що у мене мертвий бомж у квартирі, і мати купу гемороя на свою голову? Відразу цей варіант я вирішила трохи відкласти. Першим, кого набрала, був сусід, але він не відповідав. Далі подозвонила чоловікові, поки в паніці, дрожащим голосом, пояснювала чоловікові як мертвий бомж опинився у нас в квартирі, чоловік спочатку подумав, що я його підколюю взагалі🙈 але пару нецензурних слів, змусили його зрозуміти , що я не жартую!!! В цей момент трупак ожив, відкрив очі, оглянув мене з ніг до голови, і сиплим голосом ледь вимовив: "Води!" Я з паніки викинула телефон, він впав на плитку і розлетівся на окремі шматки, батарея, корпус, кришка, сімка...все валяється в різних місцях... В цей момент, не знаю звідки, у мене набралось сміливості, але я усією своєю силою схватила ручку дверей і прокричала: "А ну забрав свої ласти назад, а то я зараз їх відрубаю дверима, так, що ласти лишаться у мене, а твоя вонюча башка в коридорі, доречі, вони у мене броньовані, тому біль гарантую!"👌 Він секунду подумав, почав шорхатись, але сил у нього відповсти не було! "На п'ять закриваю...." - кричала я далі - " раз, два, три....", а він не рухається!!!😧 ".....чотири...." замружила очі "....п'ять" , і з усієї дурі замахнулась дверима, і захлопнула їх. Бабах!💣💥 Я довго не наважувалась відкрити очі й подивитися, що ж насправді сталось. Коли наважилась, з полегшенням зітхнула, бо бомжа у хаті вже не було. Зиркнула у глазок, а він продовжував валятись у мене ледь живий під дверима так, що двері я вже не відкрию, прогулянка у мене відмінилась остаточно! Але думка про те, що він може померти у мене під дверима, мене не лишала покою, і хай мене назвуть безлюдяною, але в той момент його стан здоров'я мене мало хвилював.🙀 Мене продовжувало трусити, я судорожно зібрала свій телефон, включаю, і тут відразу дзвінок, сусід, моє спасіння.🙏 "Привіт , мала! Я спав, не чув , що ти дзвонила, що трапилось?" (До слова сказати, у мене постійно трапляються якісь історії, і він постійно мене з них витягав🙈 Взамін, я займалась з його дитиною англійською 😊 бартер завжди спрацьовував💪😏. Я коротко описала йому проблему, він сказав : "Тю...зараз вирішимо👍" Я сиділа в коридорі, обпершись об візок, в якому спала дитина, і продовжувала труситись. Через п'ять хвилин подзвонили у двері, я підірвалась, але глянувши у глазок, побачила сусіда, бомжа вже не було.😏 Я відкрила двері, він мене вислухав і лиш посміявся з моєї історії, сказав, що бомж ще не всі мізки пропив, і коли побачив сусіда ( а він такий внушитєльний парєнь) , зрозумів, що ластами треба рухати швидко, і змився своїми силами.🙈 Попрощавшись з сусідом, я ще довго не могла прийти до себе, відмиваючи поріг усіма засобами хімії, що мала. Я лиш тоді почала розуміти, що взагалі трапилось. Не знаю в який момент той бомж злиняв, коли у нього вистачило на це сили,і не знаю, щоб я робила, якби він не уповз, коли я закривала двері, бо я б реально його прибила. 🙈 Коли розповідала про це своєму чоловікові , який примчався за пів години додому, в нього були очі по п'ять копійок. "Ні, я знав, що ти навіжена, але щоб настільки!!!!" промовив він. Але добре, коли все добре закінчується!!! А тепер питання до вас, чи потрапляли ви колись в казусні ситуації, чи мій чоловік правий, і я одна в своєму роді. "За то зі мною не скучно", відповідаю йому, і він зі мною погоджується.😅 Розкажіть, про ваші самі казусні ситуації, в які ви потрапляли! Чи часто з вами таке стається? Бо зі мною тупо постійно щось трапляється😂😂😂 Не знаю, чи стікер собі на голову почепити, чи сорочку навиворіт носити, чи просто змиритись, з тим, що я така і все😏 Що скажете?
Maria·
Мама сына-младенца
У нас ще повністю не пройшло...і це жесть. Він іноді кричить так що я сивію...я не знаю коли стане легше...
Катя··
Мама двоих (младенец)
О Боже (((
Татьяна·
Мама двоих (1 год, 6 лет)
У меня тоже так было, так что не от Пола зависит, младший - мужского. Он терпеливый, спокойный, тихий, коликов почти не было. А младшая просто треш, она все время орала, нас все соседи по ней знали. Спала ужасно, у меня началась послеродовая. Начала лечение и свекровь приходила с ней спать, так как в сон был мне просто необходим и врач сказал ищите няню или кого-то кто будет спать с ней на период лечения, так и вытянула. И сейчас с ней не сильно легче, спит чуть лучше, но не сильно. Теперь орёт из-за капризов что все как она хочет должно быть. Держитесь !
Инна·
Мама дочки (3 года)
Це не через те, що хлопчик, точно) у мене дівчинка, але вищала перші пів року так, що я не знаю як вижила взагалі і не наклала на себе руки…вона вищала і в день і в ночі, спала хвилин по 20, вночі треба було весь час качати, інакше не спала, або тримала весь час груди в роті, а я так спати не могла…короче, просто тримайтесь…мені легше стало десь коли їй 2 виповнилось, або навіть 2,5 🙈
Эльмира·
Мама двоих (младенец)
Держитесь, это временно, просто повторяйтесь себе эту фразу) я так и делаю😅 первая дочка на груди всегда спокойной становилась. А вот моя трёхнедельная младшая вытворяет страшные вещи😂 орет, когда много молока и оно легко льётся. Когда спать хочет и не может уснуть, когда писяет, когда газы (а они постоянно), когда хочет грудь как соску, но текущее из неё молоко ей мешает. Когда одеваю. Когда массаж животу делаю. И с мужем не могу оставить и выйти подышать одной на полчаса. Только отхожу от неё - сразу просыпается и орет до посинения, успокоить никак невозможно.
Людмила··
Мама дочки (3 года)
О, блин, вспомнила себя (примерно тоже самое было) и вздрогнула 🫣. Держитесь. Вообще поддерживаю комментарий выше насчёт остеопата. Я тогда не знала о нем, да и найти нужно толкового, дети не плачут просто так.
Лия·
Мама двоих (3 года, 22 года)
Дети никогда не плачут просто так.
Я периодически к остеопату с ней ходила, чтобы убирала напряжение с нервной системы. И ребёнок становился намного спокойнее. 2 месяца - там и нервы, и животик, и перевозбуждение и крик как свособ сбросить напряжение.
Остеопат говорил, что дети в первый месяц криком поправляют себе разные родовые травмы. Это дивно звучит, но есть такое мнение.
Maria··
Мама сына-младенца
Дайте контакт остеопата
Лия··
Мама двоих (3 года, 22 года)
Вера·
Мама сына-младенца
Ооо,я Вас понимаю.У нас еще спал по 20 минут и мы на смеси были.Я не ела,ни пила.Днем.Зато ночью спал хорошо,до 3 х месяцев,вот тогда я отрывалась в еде.Держитесь!Все скоро пройдет.
Алина·
Мама сына (4 года)
Обнимаю вас, очень тяжело было, хотелось выйти в окно, до 4 месяцев так было, и все новые и новые приколы, начинал кричать не своим криком я не знала что делать, бессонные ночи, качание коляски, прыганье на фитболе, я отдыхала только когда он спал днем, помню даже поесть не успевала. Станет легче, но сил вам и терпения😩
Олена ·
Мама сына (3 года)
Теж було як по годиннику, годин 6 вечора і крик, я всі справи робила швидко коли він був більш менш спокійний, десь блище до трьох місяців пройшло. Всі дітки різні, але це закінчиться точно, це закінчиться з'явиться щось інше, кожен період по своєму важкий. Мені здавалося що як маленький було важко, а зараз кажу що поки лежав було легше) І я з ним 24/7 бо чоловік постійно на роботі, не давно ходила до стоматолога то як на відпочинок)
Те що це пройде це 100% треба перетерпіти
Инна·
Мама сына (5 лет)
Це хлопчик 😅 в мене теж саме було, я думала вийду з вікна) треба перечекати, буде краще , я знаю 😉 пробуйте залишати з чоловіком, і виходити на вулицю самі, в магазин.
Я пам'ятаю залишала малого, йшла до магазину, купувала морозиво і сидіза на зупинці їла.
Катя··
Мама двоих (младенец)
Та залишаю іноді , і бувають іноді промінчики надії , коли легше трішки , а потім знову трешак🤪 і просто вже руки опускаються , здається це ніколи не закінчиться(