Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Нам три місяці, вже тиждень син погано спить що і ночі що і день. В ночі спить 3-4 години, прокидається поїсти і потім по годині спить. Так і вдень пів години максимум хвилин 40. По ньому видно що не виспався і приходиться знову вкладати.
Та дааам ☺ 🤗 планували ще з лютого, нічого не виходило, потім відпустила ситуацію. І думаю ну все ні так ні. І тут все вийшло. У 32 буду матусею трьох 🥰 ніколи не думала що такі я наважусь на це ще раз☝ Знає лише чоловік😉 вже дуже чекаємо. А діти мабуть чують і кажуть що хочуть братика чи сестричку вже як місяць дають натяки. На УЗД була, лікар підтвердив 👌
Дівчата, що робити. Як себе контролювати і не зриватися на дитину. Якось останнім часом, помітила, що можу його сварити чи накричати на нього. І розумію, що не маю цього робити і, що буду дуже шкодувати, але ну іноді стає вже дуже важко, від того, що він мене не чує. Він все розуміє, він розумний хлопчик я його дуже сильно люблю. Я все для нього і ради нього. Він у мене впертий, що просто🤯🤯🤯 🤯 хоч 100 разів повтори і як не чує. Як мені себе контролювати, як мені не зриватися на ньому. Я розумом все розумію, що не можна, що це дитина і всі діти себе так поводять, що це період, що я маю набратися терпіння, що це характер, що сваритися не можна, кричати не можна. А потім в мене душа не на місці, мені дуже боляче і сумно до сліз від розуміння того, що я свою дитину насварила😢😢😢 І кожного разу обіцяю, що цього більше не повториться і, що буду більш терпеливіше відноситися до всих його виходок, але….не так то просто.
Горщик! Мене б....ь накриває! Знає і розуміє що хоче пісяти і пісяє на килим, або на ламінат 😰Горщик ні в яку! Я не силую його, пояснюю і тд. З ванни вийшли, 3 сек, і він, мама, я піііісяю на дорожку! І сміється! Я посварюю його, а він рже, відбігає і пісяє на підлогу! Кажу ну нащо ти так, не можна. А він мені, я спеціально. У мене вже криша їде ! Обістяв моє чудо всю квартиру вже.... Шо робити??
