Що робити, коли зриваюся на дитину?
Дівчата, що робити.
Як себе контролювати і не зриватися на дитину.
Якось останнім часом, помітила, що можу його сварити чи накричати на нього.
І розумію, що не маю цього робити і, що буду дуже шкодувати, але ну іноді стає вже дуже важко, від того, що він мене не чує.
Він все розуміє, він розумний хлопчик я його дуже сильно люблю. Я все для нього і ради нього. Він у мене впертий, що просто🤯🤯🤯 🤯 хоч 100 разів повтори і як не чує.
Як мені себе контролювати, як мені не зриватися на ньому. Я розумом все розумію, що не можна, що це дитина і всі діти себе так поводять, що це період, що я маю набратися терпіння, що це характер, що сваритися не можна, кричати не можна.
А потім в мене душа не на місці, мені дуже боляче і сумно до сліз від розуміння того, що я свою дитину насварила😢😢😢
І кожного разу обіцяю, що цього більше не повториться і, що буду більш терпеливіше відноситися до всих його виходок, але….не так то просто.
Лучший комментарий
Найкраще що ви можете робити це відпочивати від дітей. Я коли за собою таке помічаю, то віддаю малу чоловіку, а сама проводу час для себе
Візьміть за звичку вечером на пів години самою виходити на каву кожний день, раз в неділю хоча б на пів дня без дітей відпочивати
Я ще знайшла розвивашки, де мами відсутні і займаються чисто педагоги з дітьми і це вже ідеальна розрядка вам буде
Комментарии
Я все разрешаю, кроме бежать под машину и в толпу. Я боюсь проебать и не уберечь, да я повышаю голос, потому что только так останавливается.
Я в таких випадках не просто підіймаю голос, а починаю орати як не нормальна.
Навіть ніколи не думала, що так можу.
Бо він робить своє і мене як не чує.
@katia78, для моего хуже игнора и выйти в другую комнату ничего нет, но на улице это не работает.
Знаю, лет в 5-6 они становятся ласковыми и понимающими, поэтому верю надеюсь и пытаюсь сохранять самообладание 👌🤣
@veter123, в нас також не має ревнощів.
Мабуть це просто такий період.
Хотілося б навчитися тримати себе руках.
Думаю, всі Вас тут дуууже добре розуміють…
Можу поділитися хіба що своїм відкриттям. І воно буде не про очевидне, типу втома, ресурс, допомога тощо…
Я помітила, що мені ЗНААААЧНО легше сприймати і приймати старшу, якщо я розумію, чого вона так робить. Наприклад, я їй кажу «не лізь до Ясі!» Раз кажу, другий, третій!! А вона продовжує лізти. Аж потім придивляюся, а вона намагається комара зняти або поправити простирадло, бо на вулиці сонце, а з-під марлі нога вилізла.
Або сказали їй: Яся засинає, не кричи. І тут мала заходить (по плану в магазин), зупиняється в дверях, бо я затрималася з молодшою і мамою, скляні двері починають закриватися, старша починає кричати. Моя мама починає кричати на неї, якого вона молодшу розбудила. Я теж вже хотіла сваритися, але вчасно згадала, що це вже не вперше - вона просто боїться, що двері закриються, коли мама буде на вулиці, не з нею. Ми до цього епізоду навіть спеціально такі двері відкривали і закривали - я намагалася пояснити їхній принцип, щоб не боялася.
Звісно хотілося крикнути. Але логіка «що це дасть» взяла своє. Я вкотре почала розказувати, що робити в таких ситуаціях…
Або лізе на стола… а виявляється, вона хоче насолити ватку як мама і витерти малій за вушком. Або,.. або…
Майже завжди, реально більше 90% її дії мають абсолютно логічне з точки зору дитини пояснення.
Позавчора вона наступала мені на п’ятки, чим капець як дратувала звісно, бо, увага!, хотіла мені допомогти! Бо я в мокасинах, і вона вчилася поправляти мені заднік. І таки поправляє!
Коротше, кожного разу, коли я бачу дію, яка мене як дорослу нервує, бентежить, дратує, хвилює, я намагаюся знайти пояснення або зупиняюся і питаю, що насправді вона робить. Ну і відповідно завжди пропоную це робити інакше 😂
Ну і так, правила і договори… розкидаєш пісок, бо тобі подобається його текстура? Ок, на тобі пісок, але не на кухні, а на вулиці в парку (так, у візочку ми возимо скриню з піском, бо тут пісочниць нема). Хочеш погратися з водою? На полий квіти або давай я тобі у ванну воду наберу, або виходимо на вулицю - постріляй з пульверизатора на цю стіну.
Сваритися можна і треба. Але коли дійсно є за що. І пояснити, що я розізлилася на це і це. І я буду на це злитися кожного разу, як ти так будеш робити. І нанадувати і давати наслідки (якісь покарання: без печива, мультиків, вийду з кімнати тощо).
Я бачу зміни в своїй. І коли помічаю - кажу їй про це і хвалю. Можу навіть якусь пляшку запропонувати.
Але розумію, як Вам важко і неприємно (((
@pokerskoo, звичайно так завжди і роблю. Сідаю до нього чи присідаю, або ж беру на руки, дивлюся в очі, починаю з ним говорити, пояснювати, саме в такий момент мені і прилітає😂
В нашій сім’ї ніхто не б’ється, завжди пояснюю, що мені боляче і не приємно.
@pokerskoo, а ще вчора на майданчику він бігав з дівчинкою. І вона почала його кривляти. Типу бє-бє-бє. Я йому сказала, що так робити не гарно. Батьки дівчини не реагували на це.
І що я маю сьогодні зранку. Коли почала йому щось пояснювати, то у відповідь я отримала теж бє-бє-бє.
Тоже самое, все сложнее и сложнее себя контролировать, но и ребенок же совсем не слушается пока не перейду на крик🤐
Найкраще що ви можете робити це відпочивати від дітей. Я коли за собою таке помічаю, то віддаю малу чоловіку, а сама проводу час для себе
Візьміть за звичку вечером на пів години самою виходити на каву кожний день, раз в неділю хоча б на пів дня без дітей відпочивати
Я ще знайшла розвивашки, де мами відсутні і займаються чисто педагоги з дітьми і це вже ідеальна розрядка вам буде
Моя ситуация. Не знаю, как вам помочь, я с этим тоже справиться не могу( По-хорошему не понимает. Надо иметь стальные нервы, чтобы спокойно, много раз говорить одно и тоже, но слушается только если крикнул.
Как я вас понимаю(У меня сейчас такая же проблема(Без крика ничего не понимает и не слушается(
Ревности нет это точно,так как уделяю внимание ,но поведение стало хуже последние пару месяцев(
Дуже вас розумію. Помітила, що спокійніше реагую, якщо вдалось відпочити або поспати разом з ними вдень. Магне В6 ще допомагає розслабити нервову систему і не спалахувати як сірник.
Я завжди маму боялась і так не хочу, щоб мене діти боялись, але теж не завжди вдається бути спокійною.
І мені б цього не хотілося.
Хочеться бути для нього найкращим другом, а в останній час….це просто одне розчарування. І від самої себе також, ніколи не думала, що можу так гримати, щей на дитину(
@katia78, думаю головне, що ми розуміємо, що це не нормально, а ідеальний людей не буває. Усвідомлення проблеми -це вже великий крок до її вирішення 😉
У вас есть помощь с детьми?
А по дому?
Муж включен в отцовство?
Так, мені допомагає моя мама.
Чоловік працює без вихідних, Але по мірі своїх можливостей допомагає. Купає старшого, готує вечерю, похід в магазин це на ньому. Гуляти з дітьми не любить.
Та і не гуляє це повністю на мені.
@katia78 тогда вам нужно находит время на себя, прогуляться, массаж, кофе с подругой, чтобы без детей, отключиться от них и быта
Ніяку, як написали вище. ... Алкоголь (бокал вина або заспокійливі) та пілюлі батьку, хай гуляє або з тим або з іншим.. Годину дві три
Мені достатньо допомагає моя мама.
Чоловік теж достатньо часу з нами проводить, працює на двох роботах без вихідних. гуляти з дітьми ні, цього не любить, вечерю приготує замість гуляння. А мене це іноді більше всього і дратує. От мені треба, щоб він гуляв і все. Не одноразово з ним про це говорили.
@katia78 ну скажу так, мені допомагала моя мама (жила в нас до 3 місяців) потім чоловік її вигнав 👌 тепер Я роблю все щоб поїхати за кордон з дітьми, бо якщо ти олень по життю то навіщо тобі жінка та діти. Вибачте, може не до Вашої сім'ї, але точно про мою. Я йому одне, а він мені Я прибрав Я приготував 🙄🙄🙄🙄🙄 Я кажу з дітьми не писидіть пів дня день два при тому що постійної роботи не має 🤬 і в дворі було б чисто і а хаті порядок, а також іди "ахуй якщо не розумієш про що я. Падає на дурня думає Я все життя буду терпіти
Для того, щоб терпеливіше відноситися, треба це терпіння мати. Якщо ви виснажена, недосипаєте, втомлюєтесь + гормони після народження малявочки, то звідки буде те терпіння? Тому це замкнуте коло якесь🥺 кожен раз домовлятися та шукати компроміси - це єдиний шлях. Але на це потрібна купа ресурсу.
Пить витамины, успокоительное, алкоголь. Принимать всё, что вас успокаивает. До рождения второго ребёнка старший вас так не раздражал, ведь так?🤔
Так! І такі ситуацію виникають, ось буквально останній місяць.
Я тримаюся, на дещо не звертаю уваги, розмовляю, прислухаюся, роблю так як він хоче. Але в один момент не витримую і якась навіть здавалося б незначна ситуація і все я зірвала і накричала.
А після моє серце 💔
І все по кругу.
Перший місяць материнства: як подолати страх і втому?
Дівчатка ,дитинці вже майже місяць ,а я все ще в себе прийти не можу .
Наче розумію що я мама ,але мені так страшно від цих думок ,боюсь не впасти в депресію .
Мені здається що я не справлюся ,це так складно ,безсонні ночі ,життя змінилося кардинально ,я не була готова до таких різких змін .
Дивлюся на нього і радію що він в мене є ,і в цей же час хочу плакати ,бо шкода себе ,що я не готова виходить так жити .Мені не комфортно вести такий спосіб життя хоча допомагає мама постійно і чоловік .
Я б...
Як правильно підійти до чоловіка після конфлікту?
До мого попереднього посту …
Почитайте 🥺🥺🥺🥺😢😢😢😢, дайте будь ласка пораду що робити ?? Як правильно все зробити ( я у відчаї …
я підхожу він відштовхує мене , каже не може мене підпустили. Я прошу дати шанс на що він відповідає що просто буде брехати , не може і все … я дуже його принизила як чоловіка … ! Невже це все ???
Я ніколи в житті так не жалкувала що таке накоїла , я казала вже все що можна , він просто зараз не хоче … просто він папа і я мама . Його слова .
Я третій нічого не їм …. про...
як заставити себе їсти творог?!... розумію ,що він потрібен і мені і манюньому,але їсти його не можу( хто як бореться із собою? може страви якісь готуєте? дякую
Я психопат? Як перестати кричати на дитину?
Я не нормальна мати.
Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил!
Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте?
Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку…...
Як ви думаєте чи можна « балувати» свою дитину ? А то мені сьогодні дорікнули, що я його «балую»)), а він же для мене такий маленький хочеться цілувати і оберігати, хоча звичайно, я не все йому дозволяю і розповідаю, що можна , а що не можна робити.
Думаю, всі Вас тут дуууже добре розуміють…
Можу поділитися хіба що своїм відкриттям. І воно буде не про очевидне, типу втома, ресурс, допомога тощо…
Я помітила, що мені ЗНААААЧНО легше сприймати і приймати старшу, якщо я розумію, чого вона так робить. Наприклад, я їй кажу «не лізь до Ясі!» Раз кажу, другий, третій!! А вона продовжує лізти. Аж потім придивляюся, а вона намагається комара зняти або поправити простирадло, бо на вулиці сонце, а з-під марлі нога вилізла.
Або сказали їй: Яся засинає, не кричи. І тут мала заходить (по плану в магазин), зупиняється в дверях, бо я затрималася з молодшою і мамою, скляні двері починають закриватися, старша починає кричати. Моя мама починає кричати на неї, якого вона молодшу розбудила. Я теж вже хотіла сваритися, але вчасно згадала, що це вже не вперше - вона просто боїться, що двері закриються, коли мама буде на вулиці, не з нею. Ми до цього епізоду навіть спеціально такі двері відкривали і закривали - я намагалася пояснити їхній принцип, щоб не боялася.
Звісно хотілося крикнути. Але логіка «що це дасть» взяла своє. Я вкотре почала розказувати, що робити в таких ситуаціях…
Або лізе на стола… а виявляється, вона хоче насолити ватку як мама і витерти малій за вушком. Або,.. або…
Майже завжди, реально більше 90% її дії мають абсолютно логічне з точки зору дитини пояснення.
Позавчора вона наступала мені на п’ятки, чим капець як дратувала звісно, бо, увага!, хотіла мені допомогти! Бо я в мокасинах, і вона вчилася поправляти мені заднік. І таки поправляє!
Коротше, кожного разу, коли я бачу дію, яка мене як дорослу нервує, бентежить, дратує, хвилює, я намагаюся знайти пояснення або зупиняюся і питаю, що насправді вона робить. Ну і відповідно завжди пропоную це робити інакше 😂
Ну і так, правила і договори… розкидаєш пісок, бо тобі подобається його текстура? Ок, на тобі пісок, але не на кухні, а на вулиці в парку (так, у візочку ми возимо скриню з піском, бо тут пісочниць нема). Хочеш погратися з водою? На полий квіти або давай я тобі у ванну воду наберу, або виходимо на вулицю - постріляй з пульверизатора на цю стіну.
Сваритися можна і треба. Але коли дійсно є за що. І пояснити, що я розізлилася на це і це. І я буду на це злитися кожного разу, як ти так будеш робити. І нанадувати і давати наслідки (якісь покарання: без печива, мультиків, вийду з кімнати тощо).
Я бачу зміни в своїй. І коли помічаю - кажу їй про це і хвалю. Можу навіть якусь пляшку запропонувати.
Але розумію, як Вам важко і неприємно (((