Що робити, коли зриваюся на дитину?
Дівчата, що робити.
Як себе контролювати і не зриватися на дитину.
Якось останнім часом, помітила, що можу його сварити чи накричати на нього.
І розумію, що не маю цього робити і, що буду дуже шкодувати, але ну іноді стає вже дуже важко, від того, що він мене не чує.
Він все розуміє, він розумний хлопчик я його дуже сильно люблю. Я все для нього і ради нього. Він у мене впертий, що просто🤯🤯🤯 🤯 хоч 100 разів повтори і як не чує.
Як мені себе контролювати, як мені не зриватися на ньому. Я розумом все розумію, що не можна, що це дитина і всі діти себе так поводять, що це період, що я маю набратися терпіння, що це характер, що сваритися не можна, кричати не можна.
А потім в мене душа не на місці, мені дуже боляче і сумно до сліз від розуміння того, що я свою дитину насварила😢😢😢
І кожного разу обіцяю, що цього більше не повториться і, що буду більш терпеливіше відноситися до всих його виходок, але….не так то просто.
Анна·
Мама дочки (2 года)
Найкраще що ви можете робити це відпочивати від дітей. Я коли за собою таке помічаю, то віддаю малу чоловіку, а сама проводу час для себе
Візьміть за звичку вечером на пів години самою виходити на каву кожний день, раз в неділю хоча б на пів дня без дітей відпочивати
Я ще знайшла розвивашки, де мами відсутні і займаються чисто педагоги з дітьми і це вже ідеальна розрядка вам буде
KF·
Мама двоих (младенец)
Думаю, всі Вас тут дуууже добре розуміють…
Можу поділитися хіба що своїм відкриттям. І воно буде не про очевидне, типу втома, ресурс, допомога тощо…
Я помітила, що мені ЗНААААЧНО легше сприймати і приймати старшу, якщо я розумію, чого вона так робить. Наприклад, я їй кажу «не лізь до Ясі!» Раз кажу, другий, третій!! А вона продовжує лізти. Аж потім придивляюся, а вона намагається комара зняти або поправити простирадло, бо на вулиці сонце, а з-під марлі нога вилізла.
Або сказали їй: Яся засинає, не кричи. І тут мала заходить (по плану в магазин), зупиняється в дверях, бо я затрималася з молодшою і мамою, скляні двері починають закриватися, старша починає кричати. Моя мама починає кричати на неї, якого вона молодшу розбудила. Я теж вже хотіла сваритися, але вчасно згадала, що це вже не вперше - вона просто боїться, що двері закриються, коли мама буде на вулиці, не з нею. Ми до цього епізоду навіть спеціально такі двері відкривали і закривали - я намагалася пояснити їхній принцип, щоб не боялася.
Звісно хотілося крикнути. Але логіка «що це дасть» взяла своє. Я вкотре почала розказувати, що робити в таких ситуаціях…
Або лізе на стола… а виявляється, вона хоче насолити ватку як мама і витерти малій за вушком. Або,.. або…
Майже завжди, реально більше 90% її дії мають абсолютно логічне з точки зору дитини пояснення.
Позавчора вона наступала мені на п’ятки, чим капець як дратувала звісно, бо, увага!, хотіла мені допомогти! Бо я в мокасинах, і вона вчилася поправляти мені заднік. І таки поправляє!
Коротше, кожного разу, коли я бачу дію, яка мене як дорослу нервує, бентежить, дратує, хвилює, я намагаюся знайти пояснення або зупиняюся і питаю, що насправді вона робить. Ну і відповідно завжди пропоную це робити інакше 😂
Ну і так, правила і договори… розкидаєш пісок, бо тобі подобається його текстура? Ок, на тобі пісок, але не на кухні, а на вулиці в парку (так, у візочку ми возимо скриню з піском, бо тут пісочниць нема). Хочеш погратися з водою? На полий квіти або давай я тобі у ванну воду наберу, або виходимо на вулицю - постріляй з пульверизатора на цю стіну.
Сваритися можна і треба. Але коли дійсно є за що. І пояснити, що я розізлилася на це і це. І я буду на це злитися кожного разу, як ти так будеш робити. І нанадувати і давати наслідки (якісь покарання: без печива, мультиків, вийду з кімнати тощо).
Я бачу зміни в своїй. І коли помічаю - кажу їй про це і хвалю. Можу навіть якусь пляшку запропонувати.
Але розумію, як Вам важко і неприємно (((
Катя··
Мама двоих (младенец)
Так, ви все правильно говорите. Я намагаюся точно так як і ви, розуміти свою дитину.
І я максимально завжди себе контролювала, намагалася знайти до нього підхід, зрозуміти, поговорити, пояснити. Я в останній час просто наче перестала себе контролювати.
І вже після кожної такої ситуації, я прямо обіцяю собі, що буду тримати себе в руках, що він дитина, що не заслуговує, щоб на нього кричали і його сварили.
І ще я помітила, що інколи я використовую крик як змогу до нього достукатися, типу накричала, він засмутився і все, він мене чує і робить все так як треба.
А буває так коли трапляється якась ситуація і я максимально до нього лояльно, розмовляю, пояснюю чи намагаюся заспокоїти він ще може почати битися🤷♀️ Я в такі моменти просто відхожу, відпускаю і типу роби як знаєш, потім нерви здають(
І знову себе пів дня караю, що не змогла знайти вихід із цієї ситуації крім того як насварити його.
KF··
Мама двоих (младенец)
цікаво про битися… пробували порахувати про себе до 5-10 перед тим, як кричати?
KF··
Мама двоих (младенец)
мені ще, до речі, допомагає щось казати прямо в очі: сідаю на її рівень, беру за руку, дивлюся в очі і спокійно, але впевнено і серйозно щось кажу. В основному працює
Катя··
Мама двоих (младенец)
звичайно так завжди і роблю. Сідаю до нього чи присідаю, або ж беру на руки, дивлюся в очі, починаю з ним говорити, пояснювати, саме в такий момент мені і прилітає😂
В нашій сім’ї ніхто не б’ється, завжди пояснюю, що мені боляче і не приємно.
Катя··
Мама двоих (младенец)
а ще вчора на майданчику він бігав з дівчинкою. І вона почала його кривляти. Типу бє-бє-бє. Я йому сказала, що так робити не гарно. Батьки дівчини не реагували на це.
І що я маю сьогодні зранку. Коли почала йому щось пояснювати, то у відповідь я отримала теж бє-бє-бє.
KF··
Мама двоих (младенец)
о, це класика. Моя теж любить копіювати. Мине 😉