Після того, як я написала що я даю дитині нагітси жарені на олії😂😂мене засипало смс (це ж мала дитина навіщо гробити шлунок, жарене дитині) і так далі... Так от кожна мама сама вирішує що дати дитині, я не жарила їх на літрі олії😂і не даю їсти дитині кожен день жарене.,меню дитини як і дорослої людини повинно бути різноманітним!!! ДАВАЙТЕ ЖДУ КОМЕНТІВ ЯКА Я #ГОРЕМАТЬ.... А ще у мене дитина їсть цукерки😂😂😂
Дівчатка ,потрібна ваша думка . Це повідомлення мені написала знайома про кесарів ,як їй його робили .Щось таке наче якась брехня . Хто робив кесарів ? Це все так страшно відбувається ? Ну а для мене було краще народити самій,так це болячи,але я вде через годину ходила,а після кесарівого 3 дні нічого не можна їсти,біль адська,кололи наркотики,кололи оксітоцин,щоб скорочувалася матка,а це як справжні схватки,я втратила багато крові упав гемоглобін, а тепер проблеми зі спиною,і спайки після операції!Короче мені краще було самій робити!
Дівчата, що робити. Як себе контролювати і не зриватися на дитину. Якось останнім часом, помітила, що можу його сварити чи накричати на нього. І розумію, що не маю цього робити і, що буду дуже шкодувати, але ну іноді стає вже дуже важко, від того, що він мене не чує. Він все розуміє, він розумний хлопчик я його дуже сильно люблю. Я все для нього і ради нього. Він у мене впертий, що просто🤯🤯🤯 🤯 хоч 100 разів повтори і як не чує. Як мені себе контролювати, як мені не зриватися на ньому. Я розумом все розумію, що не можна, що це дитина і всі діти себе так поводять, що це період, що я маю набратися терпіння, що це характер, що сваритися не можна, кричати не можна. А потім в мене душа не на місці, мені дуже боляче і сумно до сліз від розуміння того, що я свою дитину насварила😢😢😢 І кожного разу обіцяю, що цього більше не повториться і, що буду більш терпеливіше відноситися до всих його виходок, але….не так то просто.
як заставити себе їсти творог?!... розумію ,що він потрібен і мені і манюньому,але їсти його не можу( хто як бореться із собою? може страви якісь готуєте? дякую
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Милла·
Як я вас розумію.У нас те саме🤒🤯а я щей вагітна,хочу поспати ,відпочити,а нема😭🥺
Евгения ·
Вам нужен психолог
Хотя бы онлайн
Для начала, не смейтесь только, вас нужно пожалеть
Валя·
Я не хочу просыпаться потому что дочь все время болеет за месяц 3 раз с температурой 39-40. Ковид в больнице был, почки не очень у неё в целом, ну и бесконечные орв. Одни проблемы отпадут и сразу начинаться новые.
Александра ··
Мама дочки (2 года)
Вот это, действительно, ужас. Из садика?
Александра ··
Мама дочки (2 года)
А истерики уже не очень, поорала и прошло. Лёгкий пох и меньше самоанализа)
Валя··
она везде их хватает. ковид принёс муж, дальше орв в больнице с ковид когда были, в первый же день после орв на развивашках привели в больного мальчика на занятия. в саду тоже ловит постоянно.
Александра ·
Мама дочки (2 года)
Хочу утешить: кризиса трёх лет вы не заметите 😉 все будет как всегда и ничего особо не изменится. У нас тоже так. Вот нам скоро 3, ребёнок как ребёнок, истерики как истерики. Вроде даже меньше, потому что она стала больше понимать.
А вообще старайтесь избегать того, что вызывает истерики. К примеру, дочке всегда хочется чужих игрушек на площадке, поэтому я стараюсь обходить их стороной, развлекаю сама.
Обходим стороной магазины игрушек и тд.
А почему вы плачите? Ну поплакал ребёнок, что такого? Все здоровы и отлично. Продолжаем кормить, развлекать, укладывать
Яна·
А как проявляются его истерики?
Мой когда начинает я говорю я иду на кухню успокоишся .
А если пляшу вокруг него ,то это надолго . В общественных местах договариваемся
Iлона·
Те саме! Коли прийняла те що істерики будуть завжди стало легше. Навіть не так -стало пофіг на його істери😅😅😅 в магазин не беремо його взагалі!😒
Тома·
Мама двоих (младенец)
Правильно, что написали. Надо эмоциям давать выход. Хотя бы текстовый. Можно покричать громко на улице, где это возможно, ударить подушку ту же... Все что угодно, только не держать в себе. И сльозы это хорошо...
Моему сыну скоро 5,а истерики до сих пор. Самое сложное - понять и принять нам взрослым, что ребёнок это делает не специально, а по другому не умеет.
Тяжело было и будет - надо искать свой способ восстановления.
Мне помогает дыхание, вдох и в два раза длиннее выдох. Хотя бы минуту так подышать, тело само расслабиться и будет легче.
Ksenija·
Вам не надо доживать до кризиса трёх лет, судя по описанию он у ребенка сейчас). Держитесь.
Наталия Деминская·
Это эмоциональная незрелость у детей… он не мож и справиться и переварить тот объём информации, который получает… Первое вы должны понять, что не вы не он не виноваты, второе обеспечить режим ребёнку сна и бодрствования, это очень поддерживает неокрепшую психику… и третье я вам посоветую сходить к неврологу, она выпишет и вам и ребёнку препараты, которые вас поддержат… и не надо этого бояться, потому что так жить нельзя ни вам ни ребёнку… Я знаю о чем я говорю, я прошла это все с дочкой, я чудом попала с ней к неврологу и она нам двоим очень помогла… И тогда у меня был один вопрос, почему нас никто этому не учит… почему я не сделала этого раньше… Обнимаю вас ❤️
Ирина ·
Я бы в таком случае магний В6 всем подавала.
Aleksandra ·
Мама двоих (1 год, 4 года), ждёт третьего
Истерики будут всегда. Вам нужно понять в какой момент его взрывает и как реагируете вы.
Вика!·
Мама двоих (младенец)
Сочувствую и обнимаю! мы в самом разгаре😁