Дівчата, таке питання, до повномасштабного вторгнення ми були російськомовною родиною. Дитина почала розмовляти у 3 роки на російській звичайно як і ми і всі наші родичі. Після 24 лютого 2022 року ми с чоловіком перейшли на українську мову. Нам було спочатку важко, але десь вже рік розмовляємо з дитиною виключно українською. Бабусі і дідусі продовжують розмовляти з сином російською. У садочок він не ходить. він усе розуміє але все одно відповідає все російською. Чоловік вже почав його виправляти, виправляє постійно і я бачу що дитина псіхує, я не дуже впевнена що це норм метод «переходу на українську». Мені здається що у дитини таким чином зʼявляється погана асоціація з укр.мовою і він тоді ніколи не неї не перейде. Як ви вважаєте треба виправляти дитину постійно чи просто чекати ще? Взагалі може порадите якісь ще методи? ПС: після декількох відповідей хочу зазначити: ваші думки з приводу А ЗАЧЕМ ВОБЩЕ ПЕРЕХОДИТЬ И ТД. Мене не цікавлять!!! Я запитую просто може якісь лайфхаки які допоможуть дитині привчитись розмовляти державною мовою. Все! Усі свої внутрішні протести на цей рахунок будь ласка не треба мені писати! Не гайте не мій не свій час!
Мої нерви уже на грані.. а це всього тиждень материнства. Малюк цілими днями їсть і смокче груди, але чи там мало молока, чи що. Не наїдається і плаче, майже не спить... догодовуєм сумішшю ще з пологового. Груди горять і болять від постійного смоктання. Важимо його до і після їжі але рідко тому що він так кричить що просто забуваєм це зробити і одразу починаєм кормити. А ще одну грудь він бере неправильно, під соском вже синяк😢 не можу йому нормально вкласти грудь. Хтось може допомогти порадою? Я зараз неадекватна, плачу цілими днями 🤷🏻 ♀
У мене дилема🙃 Раніше кричала «нєєє, не буде він спати з нами в ліжку, для дитини є окреме, ще звикне і буде постійно проситись». Впринципі я і зараз так думаю, але нічого не виходить блін і МАЛИЙ СПИТЬ ВСЮ НІЧ ЗІ МНОЮ 😂 встає кожні 2 години, кормлю і навіть не розумію як вирубаюсь.. встаю, пробую перекласти, але пройшло как би вже кілька годин і він прокидається. З однієї сторони це зручно, бо я більше сплю. А з іншої він так звикне і як я його буду потім привчати?)) Що думаєте, як мені справитись з цим перекладанням?)
Напевно це погано, але мені набридло гв, тому що Євочка постійно по сто разів на ніч просинається, і просить грудь. Чула, що це має припинитися після закінчення гв. Але як тільки я подумала щоб через місяць закінчувати гв, то наткнулася на статтю, що після закінчення гв у дитини падає імунітет, і дитина може захворіти, і через цю причину закінчувати гв краще літом. Це справді так? Коли ви закінчували гв?
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Натали·Мама двоих (младенец)
Сил вам и терпения! адаптация старшего к рождению младшего у нас примерно 9 мес была.Только сейчас наладилось более менее
·Ответить