А зараз буде long-read! Когось нудило коли-небудь від себе?Від власної нікчемності, нулячості і тупості...? Можна, я не…
А зараз буде long-read!
Когось нудило коли-небудь від себе?Від власної нікчемності, нулячості і тупості...? Можна, я не буду цей асоціативний ряд продовжувати, бо далі дуже неприємні слова, а я не хочу лаятися?
Сьогодні моя і так низька самооцінка просто скотилася на самісіньке дно.
Моя душа кричить про допомогу. А я не хочу жити. Навіть заради дитини. В голові крутиться лише одне: «Нащо моїй дитині така мама-невдаха?Що я можу дати їй? Чим я можу бути корисна?»
Пишу це, і сльози градом-градом...
Немає кому виплакатися.
Сну сьогодні не буде.
Сьогодні гуляла з візочком ще з однією мамою. Просто розмовляли, в неї був епохальний момент самоствердження, ніяк не могла нахвалитися, яка в неї дитина і розвинута, і унікальна, як вона все продумує до дрібниць з цим прикормом і взагалі з доглядом, і стосунки в неї з чоловіком прям зашибісь і взагалі вона дуже класно виглядає як для мами, яка народила 8 місяців тому. До слова, наші діти ровесники. І у кар’єрі у неї все чікі-пікі. Ідеальна жінка!
Вона це все говорила-говорила, а моя самооцінка все падала і падала... і ніби в ком в горлі...
У мене все не так райдужно.
З дитиною по-різному, але я намагаюся бути сучасною і обізнаною мамою, багато читаю і страюся гарно виховувати свою дитину.
З моїм же власним фізичним і душевним станом ситуація куди гірша.
Я набрала аж 25 зайвих кг. Думала скину без проблем. Не можу, заїдаю свою депресію і моя вага просто завмерла. Вже навіть батьки і чоловік з мене глузують і прямим текстом говорять, що я негарна і жирна...
Зі стосунками, як ви зрозуміли, теж біда.
Інтим після пологів був лише раз і то 5 міс тому. Хоча за рекомендаціями гінеколога причини не вести інтимне життя конкретно у мене немає. Я готова, а чоловік здається після моїх пологів став відчуженим. Ми живемо як сусіди. І я не раз вже думала про розлучення. В цьому шлюбі я нещаслива жінка.
Декрет мене з‘їдає помаленько.
Я не розумію хто я. Я не знаю як далі мені бути. Я хочу бути щасливою мамою, жінкою, дочкою, успішною на роботі. Але у всіх цих сферах у мене повний провал. Тепер я розумію, що я просто нікчемно прожила своє життя до декрету.
•Невдалий шлюб
•Відсутність успішної кар‘єри
•Напружені стосунки з батькам
•Невпевненість у собі зросла, здається, в геометричній професії.
Моя подруга-однокласниця дивується, знаючи мене ще з садочку, мол ну як так моє життя так полетіло шкереберть. Мені і самій трохи дивно. В школі я була відмінницею, мене поважали вчителі і були закохані найкрасивіші хлопці в класі, я була всюди першою, активісткою, здавалося що далі мене чекає тільки успіх. Далі я закінчила універ з відзнакою. Була передовою студенткою.
Ну, а потім, якось зненацька все полетіло під «три чорти». Я вийшла заміж вкінці 5 курсу, довго не могла знайти свою першу роботу. З батьками зіпсувалися стосунки, тоді вони в мені сильно розчарувалися як у гарному фахівці. Зрештою аж через рік я влаштувалася на роботу до ФОПа і пропрацювала там фактично на одній посаді 5 років. А під час карантину мене звільнили за пару хв. Видно, я не була таким вже цінним працівником, як я сама вважала.
З чоловіком кілька раз розходилися, постійні сварки/скандали призводили до моїх зривів, істерик і затяжних депресій. Так я потрохи зневірилася в себе.
Всю свою енергію я затрачала тільки на вирішення стосунків. Довгі роки ми навіть не намагалися завагітніти. Але за рік до мого 30-річчя я наважилася на це, наївно думала, що от тоді все зміниться.
Результат: я знаходжусь в дуже депресивному стані, у мене немає нічого за душею, ніякої опори та світлого майбутнього. Але зате є маленька дитина, якій я повинна бути гарним прикладом. Але я не знаю як.
Як вишенька на торті, це палубний вплив на мене соцмереж. Під час декрету страюся себе відгородити від слідкуванням за чиїмось активним і веселим життям. Але блін вчора зайшла у Фейсбук щоб почитати групу Прикорм і його хитрощі і понеслося. Ці безкінечні сторіз хто де відпочиває, хто що святкує, самолюбування і таке ідеальне життя. О Боже... здається від мене залишилася лише мокра пляма і думка, що я ніхто.
Мені немає куди виходити з декрету.
І тепер я боюся, що з дитиною знайти краще місце для роботи буде в рази важче.
На сьогодні я матеріально залежу повністю від чоловіка, тут треба додати, що кошти він виділяє на мене зі скрипом. Думала змінювати професію, можливо піти на курси або отримати ще одну освіту. Але чоловік категорично проти підтримувати моі задуми фінансово.
Знаю, що можна самій на безкоштовних ресурсах щось намагатися пробувати при великому бажанні. Але я дуже сильно невпевнена в собі і якась несмілива так що навіть до моменту почати щось робити, я боюся що вже нічого не вийде і я буду в черговий раз гірко себе гризти за поразку.
В принципі я розумію і свого чоловіка, якщо я в себе не вірю, то чому хтось повинен вірити в мене? Мені дуже важко без моральної підтримки на щось авантюрне рішитися.
І як бути? Я розумію, що зараз я на дні якоїсь найглибшої западини. Зараз для мене безвихідь. Без перебільшення.
Хто дочитав до кінця, ви - безсумнівно герої! Пробачте, що виливаю сюди свій душевний біль. Як думаєте, що мені в першу чергу варто зробити?Як справитися з депресією і вивести свій рівень життя в інше русло?
Надіюсяна адекватну критику своєї писанини...
Анастасия·
Мама дочки (4 года)
Вы не одна. Хочу поддержать Вас. Я сама такая. Первые два года материнства я была живчиком, а потом все потухла. Уже как три года не могу восполнить свой ресурс. После декрета вышла на работу, без перспективную и без карьерных высот. От депрессии я наоборот худею, меня анорексичкой можно уже назвать. Но в семье я кормилец. Муж живет в моей квартире и не приносит денег. Дочь его сильно любит и я не могу позволить себе его выставить. Уважение и понимание я не получаю от мужа. Только и слышу в свой адрес оскорбления. Удовольствие мне не приносит абсолютно ничего. Живу, а точнее существую ради дочери.
Наталия ··
Мама дочки-младенца
@marina_lina согласна с каждым словом. Еще и дочке подаете пример, что жить нужно и терпеть все от мужчины. Но это Ваш выбор, но полюбите себя, дочь выростет и уйдет в свою жизнь, а Вы останетесь одна и будете потом жалеть о своем выборе и возможно еще и дочку попрекать этим.
Знаю такую семью, в кторой так же как и у Вас и нет счастья этой женщине, а дочка живет с человеком, который не уважает и оскорбляет её, но уйти не может, потому что "это нормально, так все живут, просто не признаются "...
marina.lina··
але дочка виросте і вилетить з вашої оселі. А з чим ви залишитеся?
Я думаю для хорошого тата розлучення не стане причиною змінювати ставлення до дитини...і діти зараз навпаки все розуміють. Думаєте, вона не бачить що ви не щасливі та постійно чимось стривожені і сумні? Не живіть заради когось. Якби це грубо не звучало.
Якби мені вашу ситуацію, я б сміливо рвала ці стосунки. Ну або якось їх реанімувала, там поговорити, договоритися, пройти курси у сімейного психолога. Не прирікайте себе на одинокість, не йдіть на це свідомо. Що це за життя?
Анастасия··
Мама дочки (4 года)
@iniesta, для моей дочки папа лучший друг) отводит и забирает и садика, готовит ей кушать, гуляет на улице вместе, играет, что-то мастерят вместе, если болеет папа с ней сидит. Я не могу у неё этого отнять, вот и терплю. Она мне никогда не простит, если я его выгоню. Я росла без отца, и мне отрадно видеть своего ребёнка счастливого с папой. Как-то так…
😎··
Мама сына (1 год)
Вы лишаете себя быть любимой и принимать заботу (((
Ни разу не слышала , чтоб мужчины жертвовали собой и жили ради ребёнка.
Анастасия··
Мама дочки (4 года)
что как? Как докатилась до такого? Сама не пойму…
😎··
Мама сына (1 год)
Моя челюсть на полу (((
Как ???🤦♀️
Анастасия··
Мама дочки (4 года)
спасибо большое ☺️ обнимаю Вас, держитесь, мы нужны своим детям)))
marina.lina··
Дякую!
І я вас подумки підтримую. Для пене ви героїня. Бажаю вам збалансованості у житті. Ви заслуговуєте як мінімум на повагу і любов чоловіка!
Анастасия·
Мама сына (7 лет)
Я не верю в ту идиальную женщину, которую вы сегодня встретили)) вот серьезно!) У всех, да что-то есть в жизни. Просто наверное она позитивно мыслит.
Виктория··
Мама двоих (2 года, 3 года)
А позитивно мыслить это важно🤔