Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Мушу написати цей пост, якби дивно це не звучало, але... останнім часом я дико хвилююсь, що моя дитина дуже мало говорить. Так, я знаю, що хвилюватись ще рано, і що в нашому віці якихось певних норм нема. Але все ж, я переживаю, а іноді, навіть, злюсь. То мені здається, що я мало з ним займаюсь, або що він просто мене не хоче розуміти чи не може. Я цілими днями йому балаболю. А він говорить пару слів. З того що говорить: - ти де? - кака - і то не завжди не каку - гав - говорить на всіх чотирилапих - курка - на всіх птахів - мама - дуже рідко - тато - теж дуже рідко Ну, а все решту просто набір звуків і складів. Я йому і мявкаю, і хрюкаю, і мукаю - він дивиться на мене і гавкає 🤷 ♀ 🤷 ♀ Блін! Ну чому? Чому я зараз беру і очікую від нього щось? Себе тривожу і його напрягаю? І коли можна по-серйозному бити на сполох? Покажіть, що говорять ваші дітки в нашому віці? Цікавить саме про хлопчиків? Бо дівчата, ті вже говорять «во всю» 🙏🙏🙏
Дівчата виникла проблема , потрібна ваша допомога , допомога словом , допомога власним досвідом . В мене багато питань і багато думок в голові і виню себе . Почну з того , що на прийом до лікаря ми записались , але пока не потрапили до нього хочу почитати ваші історії про ваш досвід . Можливо у когось таке було .. Сину 2,6 років . У нас виникла проблема з туалетом . Сходити попісяти на горщик без проблем , вдома цілий день без памперсу , вночі і на денний сон без памперсу , прокидається після сну і біжить сам до горщика , протягом дня теж сам біжить до горщика , з каканням дуже рідко сідав на горщик можна сказати несідав майже , завжди втрусики і переважно на вулиці. Памперс використовували тільки на вулицю. Проблема в тому , що я вирішила як тільки потепліє не буду одягати памперс на вулицю замість памперсу хлопкові трусікі з ціллю ,сина привчити ходити під дерево чи до туалету ( кафе , ресторан) . І забутись про памперс . Я все йому пояснила , що типу як захочеш пісяти скажеш мамі і мама зніме трусікі і попісяєм за деревом чи в кущях . Перші дні він просто пісяв втрусікі і уже мені говорив як все зробив , я брала сменку , переодягала ( я не сварила його , ніколи не сварю коли він попісяє в трусіки чи покакає ) , пройшло пару днів і сьогодні він відмовився пісяти на вулиці взагалі . Бачу що хоче , я йому пояснюю давай під дерево він каже ні , говорю пісяй в трусікі мама передіне він каже що хоче пісяти тільки вдома на горщик . Ми далеко відійшли від дому і поки повертались додому він терпів , зайшли додому він побіг зразу на горщик пісяти . Це капец , терпіти теж не добре .. Виню себе так як розумію що він мабуть був не готовий і я поспішила перевчати . Ввечері одягнула памперс , перед виходом одягаючи проговорили що я одягаю памперс і можем пісяти в нього і все добре мама взяла сухі трусікі прозапас , але історія повторилась зі словами " буду пісяти вдома на горшик" З каканням теж біда . Навіть не знаю як пояснити , таке відчуття що хоче какати , дуже хоче але терпить .Я так розумію як тільки ідуть позови покакати то він то хоче прилягти , то сісти , то на руки , коли на майданчику то біжить до качелі щоб сісти . Даю проносне , не помогає , запори по 5 днів , Почала просто олію давати , бачу мучить а він терпить. Він у мене не їсть молочки , я почала давати " Біогай " пробіотик ( одні говорять давай інші кажуть кріпить )Він в мене рухливий , постійно бігає , в харчуванні виключила всі продукти які можуть кріпити . Даю навпаки те що може слабити . Звичайно до лікаря ми записались , аналізи кала , мочі я здам . ( Але в цьому теж проблема він як і какая то пізно в вечері і всі лабораторії закриті і , а на аналіз кал має бути свіжий а не вечірній , от уже другий тиждень не можу здати аналіз) Просто зараз дуже переживаю , не можу знайти собі місця і виню себе . Так як думаю що це психологічне . Можливо це вік такий і він почав соромитись і розуміти що в трусікі какати , пісяти неприємно , мокро і т. д. і стримує себе . Але не какати по 5 днів це капец . Животик мягкий , скарг на те що в нього болить живіт немає .. Підскажіть може у когось таке було , що робити ці дні поки ми не пішли до лікаря ??
Дівчат, ану як ви думаєте? Я знаю що чоловік собі буває дивиться порно, і такий прікол що в історії браузера все є, я це бачу. Бо його гугл прив’язаний до нашого ноутбука. І він теж шарить, знає що там все є те що він дивиться в телефоні. Та історію не видаляє) і він добре знає шо я захожу в історію,бо ми постійно шукаємо там фільми які не додивились наприклад, знає шо я могла шось загубити і зайти в історію щоб знайти ітд. Ну короче все одно не чистить. Чим він керується?)) Не боїться мене? 😂 Чи думає, що я норм ставлюсь? Чи думає що я така тупа і нічо не розумію? 😂😂😂
Бувають дні, коли навіть 🍫 шоколад не допомагає ( Чим тоді спасаєтесь від меланхолічного настрою? 😳 👆я взагалі рідко таким страждаю, завжди намагаюсь тримати хвоста пістолетом та відстрілювати усіх та все, що виводить мене із колії . 😉 Завжди намагаюсь посміхатися і стараюсь ні на що не скаржитися. Не завжди виходить, але я прощаю собі слабинку) 🤷 Та інколи, коли твоє серце до когось прикіпіло, то, те, що виводить з себе сприймається сильніше і більш затрогує струни душі ( і музика 🎶 лунає в гамі ля мінор (
Катерина ·Мама дочки-младенца
Порада- зменште час між снами) нехай спить🙌
·Ответить