Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти( Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить. Я не знаю як з цим впроратись 😭 До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина
Матусі, накипілооооо 😡 У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷 ♀ 🤦 ♀ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець На що вона відповіла що вітер, і на курточці капюшон тому вона одягла але яким боком там ще зверху жилетка я не знаю… Це вже не перша ситуація коли я кажу одне вона робить по своєму, що робити і як розмовляти я вже от не знаю від слова зовсім…
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Давно тут не було постів #апоговоритьто На цей надихнула мене історія @natalishovka І я відразу пригадала схожу ситуацію у мене. Це було давно, старшому було лиш пару місяців, ми збиралися на прогулянку, одягнулись, поклала малого у візок, відкриваю я двері, і тут в отвір до мене ввалюється якийсь бомж!😧 Двері я до кінця не відкрила, але його голова і руки розплескались у мене на порозі і я закрити їх вже не могла! Мене охопила паніка, страх, я одна вдома, з малою дитиною, бомж у мене на порозі, не рухається, по ходу мертвий , двері закрити не можу, торкатись його тим паче, щоб випихнути назад....що робити? куди дзвонити? в міліцію? казати, що у мене мертвий бомж у квартирі, і мати купу гемороя на свою голову? Відразу цей варіант я вирішила трохи відкласти. Першим, кого набрала, був сусід, але він не відповідав. Далі подозвонила чоловікові, поки в паніці, дрожащим голосом, пояснювала чоловікові як мертвий бомж опинився у нас в квартирі, чоловік спочатку подумав, що я його підколюю взагалі🙈 але пару нецензурних слів, змусили його зрозуміти , що я не жартую!!! В цей момент трупак ожив, відкрив очі, оглянув мене з ніг до голови, і сиплим голосом ледь вимовив: "Води!" Я з паніки викинула телефон, він впав на плитку і розлетівся на окремі шматки, батарея, корпус, кришка, сімка...все валяється в різних місцях... В цей момент, не знаю звідки, у мене набралось сміливості, але я усією своєю силою схватила ручку дверей і прокричала: "А ну забрав свої ласти назад, а то я зараз їх відрубаю дверима, так, що ласти лишаться у мене, а твоя вонюча башка в коридорі, доречі, вони у мене броньовані, тому біль гарантую!"👌 Він секунду подумав, почав шорхатись, але сил у нього відповсти не було! "На п'ять закриваю...." - кричала я далі - " раз, два, три....", а він не рухається!!!😧 ".....чотири...." замружила очі "....п'ять" , і з усієї дурі замахнулась дверима, і захлопнула їх. Бабах!💣💥 Я довго не наважувалась відкрити очі й подивитися, що ж насправді сталось. Коли наважилась, з полегшенням зітхнула, бо бомжа у хаті вже не було. Зиркнула у глазок, а він продовжував валятись у мене ледь живий під дверима так, що двері я вже не відкрию, прогулянка у мене відмінилась остаточно! Але думка про те, що він може померти у мене під дверима, мене не лишала покою, і хай мене назвуть безлюдяною, але в той момент його стан здоров'я мене мало хвилював.🙀 Мене продовжувало трусити, я судорожно зібрала свій телефон, включаю, і тут відразу дзвінок, сусід, моє спасіння.🙏 "Привіт , мала! Я спав, не чув , що ти дзвонила, що трапилось?" (До слова сказати, у мене постійно трапляються якісь історії, і він постійно мене з них витягав🙈 Взамін, я займалась з його дитиною англійською 😊 бартер завжди спрацьовував💪😏. Я коротко описала йому проблему, він сказав : "Тю...зараз вирішимо👍" Я сиділа в коридорі, обпершись об візок, в якому спала дитина, і продовжувала труситись. Через п'ять хвилин подзвонили у двері, я підірвалась, але глянувши у глазок, побачила сусіда, бомжа вже не було.😏 Я відкрила двері, він мене вислухав і лиш посміявся з моєї історії, сказав, що бомж ще не всі мізки пропив, і коли побачив сусіда ( а він такий внушитєльний парєнь) , зрозумів, що ластами треба рухати швидко, і змився своїми силами.🙈 Попрощавшись з сусідом, я ще довго не могла прийти до себе, відмиваючи поріг усіма засобами хімії, що мала. Я лиш тоді почала розуміти, що взагалі трапилось. Не знаю в який момент той бомж злиняв, коли у нього вистачило на це сили,і не знаю, щоб я робила, якби він не уповз, коли я закривала двері, бо я б реально його прибила. 🙈 Коли розповідала про це своєму чоловікові , який примчався за пів години додому, в нього були очі по п'ять копійок. "Ні, я знав, що ти навіжена, але щоб настільки!!!!" промовив він. Але добре, коли все добре закінчується!!! А тепер питання до вас, чи потрапляли ви колись в казусні ситуації, чи мій чоловік правий, і я одна в своєму роді. "За то зі мною не скучно", відповідаю йому, і він зі мною погоджується.😅 Розкажіть, про ваші самі казусні ситуації, в які ви потрапляли! Чи часто з вами таке стається? Бо зі мною тупо постійно щось трапляється😂😂😂 Не знаю, чи стікер собі на голову почепити, чи сорочку навиворіт носити, чи просто змиритись, з тим, що я така і все😏 Що скажете?
Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Jane·
Мама сына (1 год)
Почитайте про кризис 3х лет.это просто надо перетерпеть
Анастасія·
Мама дочки (3 года), беременна (16 нед.)
А по попе работает?
У нас после моего крика или руки становилось ещё хуже. Как итог : игнорировать, отвлекать, обнимать. В момент когда хочется ее ударить, я беру ее на руки и она успокаивается😊
Зоряна··
Мама сына (2 года)
Не працює, сьогодні всі його істерики пробувала ігнорувати, обнімати і цілувати, і це подіяло) мабуть заспокійливе більше потрібне для мене
Анастасія··
Мама дочки (3 года), беременна (17 нед.)
ура!🤗
Зоряна·
Мама сына (2 года)
@k.a.t.y, якщо бачить що немає реакції то починає кричати голосніше, але не зупиняється, поки не отримає своє
Катя·
Мама сына (2 года)
В нас теж істерики бувають, старатися ігнорувати до останнього, діти істерики закатують тільки перед тими хто реагує, але важко буде на вулиці , якщо вирішить полежати, холодно, напевно на вулиці пробувати домовлятися, шукати компроміс. Ми літом кожен день за землі валялися, 5 хв покричить, побаче, що немає реакції і заспокоюється 🤷🏻♀️
Зоряна·
Мама сына (2 года)
@e.golovanyova, нерви здають, мене вже всі незнайомі мені люди знають, як "маму того неконтрольованого хлопчика", він з самого ранку і до пізнього вечора істерить!
Катерина Голованева··
Мама двоих (младенец)
Вы не на людей обращайте внимание, а про ребенка думайте. Он же не просто так истерит, дети не могут справиться с эмоциями, отсюда и такое поведение. Нужно помочь, найти причину от чего и почему, если это возрастное пройдет, но причина и вдругом может быть, может безпокоит что-то головные боли или ещё что, может Вы выбираете неправильную тактику, нужно все испробовать. Но это Ваш ребенок, Ваша кровинушка и никого ближе чем Вы у ребенка нет, детям тоже плохо от этих истерик
Зоряна··
Мама сына (2 года)
ви все правильно пишете, дякую вам) про те, що в нього щось болить я спочатку теж так думала, але істерика лише тоді як йому чогось не дали, або не купили іграшку, або пішли не туди куди йому хочеться. Я виправдовувала його поведінку тим, що може лізуть зуби і його це дуже турбує бо в сина лише 16 зубів в 2,7 роки. Я писала дівчині в коментарях вчора, що спробувала ігнорувати, обіймати і цілувати і це подіяло) може це була одноразова акція, побачимо)
Зоряна··
Мама сына (2 года)
до речі, іграшок у нього дуже багато, купуємо лише ті іграшки на які він показує, або сподобалась у когось
Зоряна·
Мама сына (2 года)
@darusya, дякую, такого раніше не було, тому і питаю, може я не правильно його виховую
Дарка··
Мама двоих (2 года, 3 года), ждёт третьего
Все нормально 😁 вікова криза))
Зоряна·
Мама сына (2 года)
@mama-varvaru, дякую, я чекаю, але мої нерви вже здають, я за себе боюсь бо компромісу не існує: " буде по моєму, або я буду верещати, поки не отримаю що хочу".
Дарка·
Мама двоих (2 года, 3 года), ждёт третьего
Ігнорувати. Якщо дома - залишати в іншій кімнаті.
Не дома - тримайтеся, ігнорьте або беріть і ведіть куди вам треба.
Звісно, логічні поґснення чому не можна туди чи оце в даний момент ніколи не лишні))
Тримайтеся 🤞 це минає))
Катерина Голованева·
Мама двоих (младенец)
Терпела, говорила, объясняла иногда и Ваш вариант, когда нервы сдавали, а самое главное время. Сыну сейчас 3,2 и истерики крайне редко и не такие как сильные.
Юлия·
Мама дочки (2 года)
Ждать и найти компромисс. У нас так же. В некоторых случаях иду на уступки в некоторых договариваюся но есть такие что ничего не действует. Просто даю выкричатся. Иногда даже попа не действует