Привіт. Допоможіть, як реагувати?
Тато вже більше 30 років як хворіє діабетом 1 типу (еа інсуліні). Нещодавно пережив другий інсульт, після якого не відчуває половину тіла. Інсульт стався на почві стресу- він втратив улюблене заняття, у яке вкладав 18 років життя, вкладаючи туди час, гроші і душу.
Зараз каже що немає для чого жити. Вся його розмова- як його образили ті, хто забрали все; і як йому набридло жити. Самогубство не вчинить, бо глибоко віруюча людина, але повна апатія до життя. Не радують ні діти ні внуки.
От як мені реагувати на це все?
Еще записи из канала «Моральная поддержка»
Смотрите все записи из канала в приложении