Комок в горлі, сором, жаль, злість на себе...Знаю сама, іншим розповідаю.Та коли приходить час Х, вмикається режим…

Комок в горлі, сором, жаль, злість на себе...Знаю сама, іншим розповідаю.Та коли приходить час Х, вмикається режим виховання.Холод в голосі, відстороненість, пронизливий погляд, намагання щось пояснити і виховати під нестримний плач дитини.Це не крик( в звичайному для нас розумінні), не побиття, але нічим не краще за них((...Розумієте?!Самообман гуманності!А дитина страждає та переживає так само!Можливо, і більше(

Він уже завівся, він уже в емоціях, сльози рікою і одна фраза як мантра"Мама, включи мультики".І від цього мамкання серце на кусочки.Розумієте?Та якже я піддамся, а виховання?Він наказаний і повинен знаити слово- Ні.Я так сказала і він повинен підкорятись.І яби в цей момен побачити себе зі сторони...навіть думати страшно...жах!

А він стоїть і ридає.І думаєте йому мультики потрібні??Це не просто плач...це розповідь: "Мама, я втомився!Я не поспав вдень, набігався на дворі, встиг зробити потоп на кухні, награтись і порозкидати іграшки та книги.Ще і менший брат під ногами повзає.Зверни увагу, обійми МЕНЕ!Мені так потрібна ти до плачу до болю!

А що я?Розлючена, намагаюсь достукатись до нього словами і повчаннями.І якщо розібратись, насправді, мені не стільки потрібен порядок, як негайне покоріння мені і моїм наказам((.

А він дитина і в нього своя логіка!Як каже Комаровський: "Діти- це не маленькі дорослі"( зараз особливо відгукується)Ми дорослі переносимо свої моделі поведінкм на них.Щось очікуєм, будуємо плани.Як нас виховували, так преречені зростати і наші діти.Ви цього хочете?Я,ні!Лише постійний аналіз своєї поведінки здатний зламати замкнутий круг.

Він ридає.Простягне то опустить ручку.Замучаний плачем, засинає черещ п'ять хвилин, потрапляння в обійми.Мій синочок! Кому була потрібна, майже двохгодина колотнечя?Не слова, а ЛЮБОВ здатна заспокоїти будь- які істерики!!!

Треба буде тепер, докласти в 200 разів більше ласки, тепла, слів любові,щоб ,хоч трішки, згладити сьогоднігній день.Щоб не став даний випадок відправною точкою нерозуміння, відчаю і для його дітей.

Обіймайте, цілуйте своїх діток.Їх великі серця довіряють нам, незважаючи ні на що.Давайте їх не розчаровувати!

Здоров'я всім діткам!