Останнє моє контрольне вагітне фото😊
Ну вирішила вже таки написати нашу історію других пологів) спробую коротенько, наскільки получиться🤔 Значить так, просила я нашу фасоЛінку минути три дати (14 лютого, 17 лютого, 8 березня), дві вже минули, до останньої було ще далеко☺️ 25 лютого я сходила до найкращої подруги на ДН(караоке, нічний клуб, виглядала я там, як мінімум дивно) наїлась всякого смачненького, прийшла додому- доправилась солодким і лягла спати😁 Вночі нив живіт, я аж прокидалася від того, але не періодично, зранку мене знудило, і я набрала лікаря... ну що ж сказав знову їхати на огляд(дивився мене в п'ятницю), а тут неділя... тому огляд у чергового😔ну впевнена що народжувати я таки не буду, бо переймів немає, води не відходили, і навіть живіт перестав нити, я почала збиратись) зібрались ми усі, разом з Данилом і поїхали))) приїзжаємо-відкриття 3 пальці, відправляють в родзал, виходжу з оглядової, бачу Данила і починаю плакати(((( так вже він за мене переживав, не давав мені від себе відійти поки мене реєстрували((( я зібрала всю волю в кулак, налаштувалась на пологи, подзвонила кумі, і відправила своїх хлопців додому😊 Приїхала кума, пішли ми в родзал))) значить далі, пробили води 13:10, поставили крапельницю і відправили тусуватись до 16.. ну ми і тусувались: їли гематоген, знімали відео, фоткались пригали на м'ячі, танцювали біля крапельниці, рахували перейми😂 перейми були, але терпимі, я спокійно їх продихувала і все)) 16:00 прийшов лікар, подивився, сказав щось акушерці, сказав що наступний огляд в 17:30 і пішов незадоволений😔 Чому? Пішла моя кума взнавати🤔 сказав їй що відкриття 7!!!😳(а мені ще навіть боляче не було), але потуги погані, дитинка погано опускається, треба колоти укол якийсь((( Я вже так і поняла, що після уколу я почну бачити той світ😵 Так воно і сталось, вкололи, дали якусь таблетку під язик і почалось....😱 Наступні 1,5 години були жахливими, я ричала, так-так, не кричала, а ричала((( мені не допомагав ні "білий друг", ні м'яч (але доречі на ньому було хоч трішечки легше), і тут мене ще й заставити встати і стояти щоб краще голова опускалася(( ну одним словом, було мені кепсько дуууже, тільки ставало легше трохи коли я за свою куму хваталась (дякую тобі, дорога моя)... 17:30... огляд... лікар каже: "Або ти мені зараз допомагаєш, робиш все що я кажу, і ми рожаємо, або ще годину чекаємо!😤 Ну ясно що я вже готова була хоч вмерти на тому столі, але зробити все що він скаже... значить треба було під час переймів МОВЧКИ тужитися на видохі тричі по його команді((( ЦЕ БУЛО НАЙГІРШЕ ЩО ТРАПЛЯЛОСЬ ЗІ МНОЮ В ЖИТТІ😨 Це він так мені шийку розтягував, і коли я думала що вже все закінчується, він каже:"ну тепер будемо народжувати"... "ЩО??????" А до цього я тут що робила(думки в мрїй голові)" Ну але потім все ж таки за одну потугу з розрізом народилась наша фасоЛінка, така крихітка😍 у 17:40(26 лютого),3000 кг, 51 см ,нагородивши маму ще й двома внутрішніми тріщинами😬 Одразу закричала, виклали на живіт(нереальне відчуття😍) і забрали)) а мене почали штопати, мляяяяя😤 я готова була ще раз родити((( дуже боляче!!! І на останньому шві я крикнула "блять"😂😂😂😂 Лікар піднімає очі і каже:"нарешті якась реакція, а то все мовчиш і мовчиш"😂😂😂 а потім каже :" і взагалі, я тут з тебе дівчинку роблю😂", а я йому:"лишіть все так як є, тільки не чіпайте вже мене"😂 ЗАНАВЕС!👍🏻 так вийшло, що поки Данило спав, в нього народилась сестричка, а Міша сказав, що дуже шкода йому, що в такий важливий момент не був поруч зі мною❤️ Але для мене спокій Данила був важливіший за все, тому я наполягла, щоб він залишився саме з ним, та і мені спокійніше було від думки, що бурундучатко моє з татом😍😍😍 Ось така от "коротенька" історія вийшла😂 Краткість-не моє однозначно🤣🤣🤣