Казка на ніч

#Мояісторіякохання (тільки для тих, хто читає, решта проходимо мимо, не цікаво😂)

Частина 9 😝

Ось і доходимо ми потрохи до кульмінації моєї історії, та самого основного моменту в моєму житті, знайомства з моїм чоловіком. З цього моменту і почалося насправді моє життя! Моя історія ділиться на два етапи, до і після! Все, що було до,я старалась забути довго, замкнувши ці спогади у довгий ящик, і лише в цій історії пригадала, тай то не усе...Все, що було до, настільки ранило мені душу та й розбило моє юне дівоче серце, що я довго не могла зібрати ці шматки до купи, поки не зустріла Його. Він мене реанімував, дав мені друге дихання, вдихнув у мене життя, побудувавши міцну стіну, між тим, що було і тим, що є. Він єдиний у світі, кому я відкрилася насправді, сама до сих пір не знаю чому. І лише зараз, коли минуло більше десяти років, я можу розповісти цю історію комусь іншому, крім нього, а кому ж її мені переповісти, як не вам, мої любі читачі! 😀 Зацікавила? Та перш ніж ми зустрінемось з чоловіком мого життя, перш ніж почнеться той омріяний медовий період в моєму житті, до тих самих чарівних слів "і жили вони разом довго і щасливо", як і у кожній казочці на ніч, обов'язково має статися щось погане, щось, що отрезвляє тебе і повертає в сурову буденність, щось що каже тобі "агов, а ти не загралась???" Це щось називається бумеранг, хтось скаже карма, раніше я в таке не вірила, а зараз я це знаю по своїй шкурі, і десять раз подумаю, перш ніж маніпулювати чужим життям! Але тоді я ще була наївним юним дівчам, інколи мені здається, що такою я і лишилась, а інколи, що мені вже років 40 мінімум!🙈

Отже, Стас! Це переломний період мого життя, між доброю милою дівчинкою, трохи розбещеною, але дуже сором'язливою і противним стервом, яке я намагаюсь забути! На наступні події мого життя повпливало дуже багато факторів, і напевно, головним з них була постійна зайнятість моєї мами і занадто велика воля в моїх діях. Ні, я не виню її в цьому, бо у неї не було іншого виходу, але, саме в цьому періоді мого життя ми втратили взаєморозуміння з нею, та й не тільки з нею😔 Взагалі, за цим періодом мого життя, я зачинила двері перед багатьма людьми, з якими була дуже близька. І навіть зараз наші з ними відносини перебувають на стадії "Привіт, як справи?" і обов'язкових вподобань нових фотографій у соціальних мережах, на більше я до сих пір не готова, та й воно нікому не треба!

Зрозуміло, що Стас, який так уміло управляв дівчачими серцями, заманив у свої тенета і мене. Але і я не лишилась простою галочкою в його списку. Ми були як магніти, які проти нашої волі притягувались одне до одного. Ми не могли бути разом, бо завдавали одне одному лише біль, але й окремо нам було погано...

Цей період мого життя, я кажу період, бо тривав він чотири роки, можна коротко описати в двух словах, кохання /розставання. Після нашої першої зустрічі, ми почали бачиться майже щодня. Він шукав зустрічі зі мною, а я з ним. Нам було добре разом, ми могли годинами лежати мовчки і нічого не говорити, а могли базікати геть про все, наче найкращі друзі. Але разом з тим, ми не давали дихати одне одному, постійно контролюючи і ревнуючи одне одного, наче ми якась власність, наче ми належимо один одному. Це і погубило наші відносини! Ми не навчилися довіряти один одному. Перше літо було казковим, цукерки, букети, романтичні пікніки, дівчата казали, що він ніколи нікому такого не презентував. А я цим пишалась. Я була впевнена у тому, що це і є кохання, що це мій принц на білому коні, що правда кінь був чорний (мотоцикл), але я в нього була по вуха закохана. Але усе хороше має властивість закінчуватись, так само дуже швидко пролетіло й моє літо, і мені потрібно було повертатися до Києва, щоб летіти в Італію. І вже подорож до Італії здавалась мені засланням, а поїздку до села я чекала з нетерпінням. Так пролетів рік, від канікул до канікул, у будь який вільний час, вихідні, свята, канікули, я сідала на маршрутку і летіла до нього, а решта часу ми говорили по телефону, годинами!!! Наступного літа, Стас почав говорити, що пора б перевести наші відносини на інший рівень (до слова він був старший мене на чотири роки), мені ж здавалося, що як тільки це станеться, у нього пропаде інтерес до мене, і я стану звичайною галочкою у його величезному списку. Ще я свято вірила, що перший раз має статись тоді, коли я відчую, що це саме та казкова мить...І ще це має бути якась супер пупер романтична мить, все у пелюстках троянд, з келихом червоного вина... Ну а що? Мені ж було лише 15.😊 Стас погодився чекати тієї самої миті. Вечора у нас стали ще більш романтичними, він старався як міг, що тільки не вигадував, але в саму підходящу мить, я давала задню. Якийсь час він обіймав мене і розумів, а потім було видно, що його це починає напрягати. А у мені теж набридло постійно щось пояснювати, і я почала уникати наших зустрічей один на один, постійно тягавши за собою подружок. Стас ніяк на це не реагував, аж до прощального нашого побачення. В той вечір я знову потягла на побачення подружок, Стас взяв з собою друзів, ми поїхали на кар'єр, усі були зайняті, веселилися, танцювали, заграла наша з Стасом пісня, ми почали танцювати, він взяв мене на руки і почав кружляти,я заплющила очі, а коли відкрила, ми були сам на сам, десь на галявині. Я почула звук мотоциклів, які від'їзжали, спитала куди вони, він відповів, що вони поїхали додому, щоб нам не заважати. Сказав, що дівчат хлопці розвезуть по домах, доставлять в найкращому виді, і що свою роль вони вже виконали. Я розуміла до чого вела ця наша остання ніч, і серце моє калатало так, наче от от вистрибне.😔 Я хотіла втекти, щезнути, прикинутись мертвою, щозавгодно, аби не дивитися йому в очі, де без слів було усе написано. Він почав мене обіймати, цілувати, я знову заплющила очі, і різко відкинула його руки. “Ні, я ще не готова", прокричала я. Далі слідувала сварка, дурна розмова, що він уже не хлопчик і чекати три роки не буде, і що я їду , а він не знає, що я там в своїй Італії роблю, чим займаюсь у Києві, що якби він клацнув пальцями, під ним би була кожна. "Кожна, але не я", промовила тихо, до цього я просто мовчала. Він сказав, якщо не ти, то буде інша. Я розвернулася і пішла сама додому, пішки і ридаючи .... Я сподівалася, що він мене затримає, не відпустить, а він сів на мотоцикл і поїхав в іншому напрямку... Ніч, ліс, село і я вся в сльозах, поверталася додому, лякаючись кожного шелесту і звуку, плекаючи надії, що він завтра приїде мене проводжати на автобус, але він так і не приїхав. Я сподівалася, що він відійде і подзвонить, але він так і не подзвонив. Сама я теж не дзвонила, горда була.😀 Але я плекала надії, що восени, на канікулах, ми помиримось, так вже було і не раз...але з вересня у мене почалось нове життя, я поступила до коледжу, почалися студентські будні, гулянки, сесії, на канікули я не змогла поїхати у село, а потім мені прийшов лист, в якому шлося, що Стас зустрічається з дівчиною з нашої компанії, а потім з ще одною, а потім з іншого села. Спочатку було боляче, але потім нове життя так закрутилось і понесло мене, що я й і забула про Стаса.

Далі буде....

#мояписанина

#таємнезізнанняегоїстки