Мені в такі моменти просто хочеться схопити дітей і їхати додому, хоч і під ракети😭😭😭 Медицина в Європі - це дно-дніще. В мене опускаються руки, волосся стає дибом від історій знайомих… Думаю, в малого кичешка або ротовірус (температура 39.2, млявість, рвота кілька разів. Болить живіт). Приїхала з ним о 4 ранку в емердженсі, через 6 годин нас прийняв лікар, хоча черги не було взагалі. Але це супер-швидко, бо ми і 14 годин чекали. Вона йому послухала дихання чомусь в плечах (добре, що хоч не через кофту). Оглянула вуха і ротову порожнину. Сказала, що в нього збільшені гланди і треба 3 дні (!!!) пропити антибіотик. Нам минулого року виписували антибіотик при зелених шмарклях («щоб бактеріальна інфекція не опустилась в легені»🤕). Я обманула лікаря, сказавши, що 3 тижня тому я давала антибіотик і почала наполягати, щоб взяли кров і сечу, що типу може бути вірус. «Ну то й що, багато дітей і тричі в місяц п‘ють антибіотики» - відповіла лікарка. Сказала, що вона і так бачить бактерію в горлі🙈. Блін, горло не червоне, нальоту немає! Ну так, бактерію тут «виявляють» не за допомогою аналізів, а покладаються на кмітливе око лікаря. Але кров взяли. І сечу взяли. Результати мені ніхто на руки не даватиме, типу навіщо мені на них дивитися(((. Тепер чекатимемо на наступний візит лікаря, але вже хоч не в коридорі на стільці зі змученою дитиною. Малий спить і пукає таким кислим, температура спадає… А медсестри його будять через кожні 15 хв, щоб поміряти тиск, серцебиття та сатурацію. Я буду чекати на рахунок до сплати. Хочу якнайшвидше поїхати звідси((( Блін, мені здається в такі моменти, що швидше і дешевше взяти квиток на літак і прилетіти з дитиною додому🤕🤕🤕.
Стурбована жінка прийшла до гінеколога і сказала: "Лікарю, у мене серйозна проблема, я в розпачі, мені потрібна ваша допомога! Моїй дитині ще немає року, а я знову вагітна. Я не хочу, щоб мої діти були майже одного віку." Тоді лікар запитав: "Добре, а що ви мені пропонуєте?" Вона сказала: "Я хочу, щоб ви перервали мою вагітність, я розраховую на вашу допомогу". Гінеколог трохи подумав і після недовгого мовчання сказав жінці: "Думаю, у мене для вас є рішення краще. І до того ж менш небезпечне для вас." Вона посміхнулася, вирішивши, що лікар згоден виконати її вимогу. Тоді він продовжив: "Я пропоную ось що - для того, щоб вам не піклуватися відразу про двох дітей, давайте вб'ємо ту дитину, яка у вас вже є. В такому випадку ви могли б трохи відпочити, поки не народиться друга. А якщо ми збираємося вбити одну дитину, то немає різниці, кого з них. Ви не поставите під ризик своє здоров'я, якщо вб'єте народжену дитину". Жінка з жахом вигукнула: "Ні, лікарю! Який жах! Вбити дитину - це ж злочин!" "Згоден, - відповів доктор. Але, на мою думку ви були ГОТОВІ йти на це, і я подумав, можливо це було б найкращим рішенням." Гінеколог посміхнувся, розуміючи, що досяг своєї мети. Він переконав молоду маму в тому, що немає різниці між вбивством народженої дитини і тієї, яка ще знаходиться в утробі матері. Злочин одне і те ж! Якщо ви згодні, будь ласка, поділіться з друзями. Разом ми зможемо допомогти порятунку дорогоцінних життів! Спаси Вас Господи !!!
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻
Моя мама хвора на covid-19. Знайомтеся, це моя кохана мама Тоня,яка захворіла на covid-19. Вона проживає в Іспанії. Коли це все почалося і вірус розповсюджувався Європою, вона встигла виїхати з центру епідемії- Мадриду- в Португалію. І кордони закрили. По приїзду, вона 12 днів так хворіла, що не могла стояти на ногах. Температура, ніс, горло, слабкість і біль в тілі. Думала,що це простуда. Адже covid-19 це сухий кашель,температура та слабкість. Тут все інше. Але телефонувала мені і розказувала,що в житті так сильно не простужувалася(так погано їй було). Викликати швидку не могла, адже жила тоді в глухому селі. Сьогодні здала тест і виявила його. Covid-19. З її дозволу пишу тут це, адже хочу пояснити вам, найближчі мої друзі та знайомі, що це все не видумка. Мені немає сенсу обманювати вас. Я віруюча людина і хочу,щоб всі були здорові. Мама зараз впорядку. Імунітет на covid-19 в неї тепер є. Слава Богу за її зцілення! Можете розповсюджувати цей пост, щоб люди не буди байдужими і дізналися,що це правда і наступними можуть бути вони. Невідомо тільки з яким кінцем... #covid-19
Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна пісяти при менструації з тампоном " всередині". Іто мені це мій чоловік сказав, я сама вшоці з себе)) 😀 , аж смішно, що я така дурна не подумала до цього часу про це і навіть не думала що насправді це можливо без вийняття тампону. От мені цікаво чи я одна така, незнала що це можливо?
Ira Kogut·
Мама дочки (1 год)
Ужас( капец просто((( і в нас не хороші спогади про Затоку(((
Наташа·
Мама сына (1 год)
@belange это точно! подписываюсь под каждым словом! да, мы тоже немного приболели((( ну это дети) куда деться от этого)
Оленка·
Мама дочки (1 год)
@natalisav, прочитала( ви тоже хворіли на відпочинку, біднятка(((.. Ага, я тоже дуже любила завжди одеситів- там такі позитивні люди, і на конференціі їздила ще в універі, то гінекологи там суперпозитивні. Дуже прикро, що таке довелося Марічці пережити.. А нашому народу до ЄС і взагалі, до єдиної країни так далеко((( з таким відношенням до Людини. Треба починати кожному з себе.
Наташа·
Мама сына (1 год)
@belange у меня вся семья врачей, я тоже всегда защищаю. но это же не врач, а убийца. таких как убийц, сажать надо. почитай выше мой комментарий. к нам в другой стране отнеслись идеально, а тут ребят в своей послали ((( я знала что все плохо, но думала, что изгои у нас в стране только дончане и луганчане. оказывается нет
Оленка·
Мама дочки (1 год)
@natalisav, та, Наташ, я хоч завжди лікарів захищаю, так як сама лікар , але тут просто жесть(((
Наташа·
Мама сына (1 год)
@belange мы с тобой в одно время про плюнуть в морды написали! )))) пиздец вообще. Реально плюнуть надо было
Наташа·
Мама сына (1 год)
пиздец какой! вот это уроды! охуевшие совсем в своей Одессе. это же ребенок! мама мия! Господи! как же им это аукнется, как аукнется! я надеюсь на бумеранг. Очень надеюсь. держись там и малой пусть выздоравливает! а насчет того, что язык слушать не захотели, послала бы их нахер! прям там и в лицо еще бы плюнула! быдлота, а не люди. а к вопросу о том, как болеть не в своем родном городе-мы несколько дней назад вернулись из Крыма. там заболел малой через две недели после приезда, приехали на три. вызвала скорую, говорю-мы не граждане России, полиса страхового нет. а это воскресенье, вечер. она мне-девушка, ребенок это святое. какой полис? приехали через сорок минут, я говорила, что не прям срочно. во вторник вызвала врача. вызовы у них платные. консультацию доктор провела идеально. все посмотрела, объяснила. брала мой паспорт переписывать данные и зависла на странице с пропиской. Когда уходила, я ей говорю-сколько за вызов? я точно не знала. а она мне-вот когда закончится война в Донбассе, тогда и будете платить. она ушла, а я расплакалась. НИГДЕ в нашей стране такого отношения ни разу не было. вот честно. нигде. Поэтому я давно всем говорю, никакая у нас не едына краина и никогда такой не была. ваша история это подтверждает. цемай малого! и отходи поскорее от стресса (((
Оленка·
Мама дочки (1 год)
😐тут нема слів. Просто жах. Яке щастя, що ти все пережила, тобто ви з Ростиком!!!... А щодо мови- окреме питання, хочеться плюнути в морду, вибач за слово.
Алина ·
Мама сына-младенца
@marisolka, попытка не пытка..понятно,что они переживают за свои #опы,но если б вы не подписали что нет притензий вас и не отпустили бы...хотя вы правы,мы в принципе ни кому не нужны в государстве нашем.Наши проблемы нужно решать самим
Марічка·
Мама сына (1 год)
@alinagolovchenko а докази? вони перестрахувались коли просили мене написати що я до них претензій не маю..
Алина ·
Мама сына-младенца
@marisolka, оно понятно ,но кто то таких "недоврачей"должен ставить на место.Напишите в Минздрав петицию как выздоровеет малыш.
Марічка·
Мама сына (1 год)
@alinagolovchenko ви знаєте, в чужому місті, сама, в душевних істериках я тверезо не мислила(
Алина ·
Мама сына-младенца
Почему не вызвали полицию после таких "милых"бесед врача?что значит "отказываюсь смотреть ребёнка",клятву он не давал?!чмошник!
Алина ·
Мама сына-младенца
Какой ужас,читала и сердце сжималось!как сейчас себя чувствует ребёнок?
Марічка·
Мама сына (1 год)
ми з Ростусиком всім щиро дякуємо за підтримку😘
Анна·
Мама сына-младенца
В нашей стране самому страшно болеть а за детей я вообще молчу,нет веры никому просто.Я бы даже не знаю что делала,ну была бы у заведующего больницы так точно и на врача который дежурный и сказал не знает динамики вообще бы н....й послала и писала жалобу.А ещё очень жалко что вы столько времени потеряли в Затоке и Вас послали в Белгород,это понятно вы ж не в курсе,но не удивилась что от туда в Одессу направили.Пускай ребёночек выздоравливает и больше никогда такие врачи не попадаются.
Ольга·
Мама дочки (1 год)
Це жахливо((( я б так не лишала все це..
Snezana·
А еще клятву давали, уроды! Выздоравливайте🙏🏻
Юлия·
Мама двоих (1 год, 1 год)
😱😱😱бедный малыш 😭😭😭 Маричка, желаю ему скорейшего выздоровления и пусть такие, простите, твари вам в жизни больше не встречаются!
Julia·
Мама сына (1 год)
Мне просто стыдно за наших врачей!! Это жесть просто! Твари!!! Пусть ребёночек выздоравливает! И дай Бог вам больше не сталкиваться с такими идиотами!!
Виктория·
Мама двоих (1 год, 10 лет)
это просто пиздец! простите за мой французский! как?! как можно называть этих людей "врачами"?! при том детскими!!! от всей души желаю вашему малышу скорейшего выздоровления!!! вы умница! а этим "врачам" все вернётся...
а ещё, возможно, расскажите вашу историю где-то в фб. а ещё лучше обратитесь на ТВ
🐝 Лидия·
Мама сына-младенца
Маричка, только прочитала твой пост. Это абздец какой-то! нельзя это так просто оставлять. наказать нужно гавнюков. сука нелюди 😠😬
Алина·
Мама сына-младенца
Выздоравливайте скорее!!! Как страшно болеть в нашей стране((((
darina.orlova·
Мама сына-младенца
какой кошмар вам пришлось пережить, не люди, а свиньи в человеческих шкурах. вас понимаю, так как в 14году, мне так чуть не пробили мужа, держав неделю в больнице и какая физраствор при пневмонии(
Anna·
Мама дочки (1 год), беременна (19 нед.)
Сказать что я в шоке, ничего не сказать((( бедный малыш и мама такое пережить (((((( с п.с. я тоже в полном ауте......
natali2006·
Мама двоих (младенец)
Капец.. Я в шоке.. Это ж надо.. И эти люди -коновалы лечат наших детей... Ничего святого.. И Бога не боятся...
Каре·
Мама дочки (1 год), беременна (31 нед.)
Ужас! Бедный Ростик😥 Ты молодец! Я не представляю, что ты пережила(( дай Бог, чтоб вам больше никогда не попадались такие твари, а им все вернётся😡
Tatyana·
Мама сына-младенца
шок!! ужас..
Татьяна·
Мама сына-младенца
Пиздец...нет слов...Маричка это кошмар...падлы...
Татьяна·
Мама сына-младенца
Просто капец...
Elena Kushko·
Мама дочки (1 год)
😢😢😢😢😢 немає слів.
Иванна·
Мама сына (2 года)
бідолашка маленький !!!!! лікуйтесь швидше! да лікарі зараз це просто жах (((
мені навіть тут на преггі вказували що я пишу українською (((((
Елена·
Мама сына (1 год)
Уроды ! Твари, клятву Гиппократах они давали! Сил вам мамочка! Богатырского здоровья малышу!
ykki·
Мама дочки (1 год)
ужас((( это кошмар настоящий! Что пришлось пережить маленькой крошке((
Наталя·
Мама сына-младенца
Просто жесть!! С.ка, ну якими ж це останніми рагулями треба бути. Уроди!! Ото ви з масіком натерпілись 😬😰
💜·
Мама сына-младенца
Твари какие. Скорейшего выздоровления вам !
Мария·
Мама дочки (1 год)
Боже какой кошмар. У меня самой истерика после прочитанного((((
Марічка·
Мама сына (1 год)
33
Марічка·
Мама сына (1 год)
22
Марічка·
Мама сына (1 год)
11