Що робити, якщо у дитини істерика після навчання? Куди звернутися та які ліки можна давати?

Не хоче . Це нормально. Мотивуйте і не надавайте прямо якесь глобальне значення тим урокам .

Ну і до невролога можете звернутися . Нервове напруження може бути у дитини

А що задаються їм зараз ,цікаво ?

В мене така ж реакція була в дитинстві на дз з мамою😅

І насправді найбільша проблема, була саме в тому, що завдання ( які і так не легкі самі по собі) робила зі мною мама, тобто найрідніша людина, з якою ти відчуваєш себе в безпеці, і випускаєш їй весь «пар» і свої накоплені учбові страждання.

Добре що мама це швидко зрозуміла і більше нікоооооли не не робила зі мною дз, навіть коли я дууже просила. Вона казала дзвони комусь з однокласників хто шарить, а потім записувала мене в групу подовженного дня, щоб я мала змогу просити допомогу у вихователя.

Коротше в ідеалі, класно б було найняти так званого репетитора по домашці (важливо щоб це була чужа людина), і проблема зникне сама собою))

Тоже самое было у сына в Украине. 2 класса и 2 года истерик.... уехали в Польшу, школу обожает,уже 4 год ходит и учиться с удовольствием. Может учитель не нравится? Соответственно и желание учиться нет

Запишіть пару разів «дз» від самого початку і до першої істерики. Так, щоб дитина не знала.

Подивіться це відео з кимось.

Є багато причин для такої поведінки: не розуміє, надто складно, те, як ВИ з нею спілкуєтеся в цей момент. Можливо, те ЯК озвучується «а зараз ми робимо дз. НІЯКИХ ІГОР!» тощо тощо

Я схиляюся до того, що вона не розуміє чогось дуже елементарного з нашого погляду, але це елементарне пропускається, а далі кожна задача вимагає над зусиль для розуміння. Наприклад, дитина не розуміє слова «результат» (я своїй пояснювала вчора години 2). А тут в кожній задачі вимагається якийсь результат. Мозок буде активно бойкотувати. Тобто відсутність 100% розуміння буде призводити до ось такого величезного стресу.

Сюди додаємо «я - тупа», «я -гірше всіх!» (я не знаю, які слова популярні у Вас і серед учнів в школі) тощо тощо.

Треба розбиратися.

Нервова система тут в загальноприйнятному розумінні навряд «до чогось». Треба повернутися до основ, і зрозуміти, в який момент відбувається «затик», де той камінчик, об який спіткається дитина і потім стрес накопичується наче в сніжному комі, який котиться з гори.

Можливо, є сенс звернутися до нейропсихолога і офтальмолога. Можуть бути непомітні в звичайному житті моменти, які добряче заважають спокійно вчитися.

То что ваша дочка делает - аутоагрессия.. Мой сын так делает иногда, когда я его ругаю..(

Не утверждаю, но может быть у нее это из-за того, что пошли рано в школу и психика не справляется с нагрузкой?

Либо обратить внимание на то что происходит у вас в отношениях внутри семьи..

Думаю стоит с детским психологом пообщаться.. они покопаются и найдут причину ..

Мой вообще ручку грызет😀😁