Чи змінили ви ставлення до піклування за дітьми за кордоном?

Надмірна тривожність мам.

Я нещодавно думала, що з переїздом в іншу країну я цього позбулась і мені стало легше жити.
Часто згадую себе і ті часті візити до лікаря без вагомих причин (прищик на тілі дитини, подряпина, не такий колір сечі, непереварені рештки їжі в калі, сон не такий…), нав‘язливий контроль харчування…

Інформаційне перенасичення - інтернет з тими діагнозами, соцмережі - все це додає неабиякого стресу та змушує переживати за кожну дрібницю.

Зараз я спокійно віддаю сина в групу, де половина дітей з зеленими шмарклями до пояса, а інша половина кашляють🙈. Мій син брудними руками в садочку дістає їжу з ланчбокса (я знаю, вони там руки не миють). Я відводжу його вранці чистенького, а забираю, ніби він був в смітнику. Раніше моя психіка цього б не витримала))).
Я стала спокійно реагувати, коли в доньки кашель і при гарному самопочутті вона йде до школи, як і всі ходять. Якщо в неї кашель більше тижня, я вже не мчусь здавати аналізи на все на світі і, о чудо!!!, кашель проходить сам!

Мами, хто зараз за кордоном, чи змінили ви ваше ставлення щодо піклування чи так само гіперопікаєте своїх дітей? Чи знайшли той самий баланс між культом ідеального материнства і «трохи підзабити»?

*на фото ірландський садочок. На вулиці +4 градуси, крижаний вітер з океану. Я в пуховику і шапці)))