Чи бачать маленькі діти більше, ніж дорослі?
А ви вірите в те, що маленькі дітки «бачать щось більше, ніж дорослі»?
Сьогодні говорила з сином, він мені сказав що ще як був дуже маленьким, каже може було 1 або 2 роки , він вже тоді знав, що в нас буде 3є дітей, що в нього буде братик. Знаю свого сина і бачу що він реально це каже, він не фантазер по собі і ніколи такого не було і близько щоб щось вигадував. Та і не говорили за трьох дітей, він такого ніколи і не чув. І ще коли ми не знали хто в животику, тільки син казав, шо там хлопчик, і головне що дуже впевнено це казав. Хоча всі інші і ми з чоловіком, думали що дівчинка і це обговорювали і він також чув це.
В таке ніколи не вірила, але після розмови з сином задумалась, чи можливо дійсно щось є в світі таке, і дійсно як то кажуть «на кажного в Бога свої плани»
Комментарии
Я не знамечала за своей какие-то сверхспособности (вообще боюсь этого😅), но мы с мужем как и многие наши родственники были очень уверены, что будет мальчик. У нас в роду в большинстве старшие девочки, младшие мальчики. А дочка - нет, не хочу брата, будет сестра) ну в общем она оказалась права)
Мій за 2 дні до війни розповідав що буде війна і будуть будинки руйнуватися. І типу що наш буде стояти.
Вірю. Моя мала дуже добре передбачає деякі речі. Наприклад, в різких змінах погоди, або по обстрілах каже, що летить, бо вона «знає», або хто у подруги в животику був до УЗД сказала. Мій чоловік вірить, що душі живуть не одне життя, то як взяв малу на руки вперше - одразу чомусь сказав, що це точно не перше її життя. Я не звернула уваги тоді, але у неї інколи проскакує якісь спогади до нас з чоловіком (так і каже, вас ще тоді не було), або місця, в яких вона була і що робила, але це було до нас (і ми точно ніколи в житті її ще туди не водили). Тому так, з появою дочки я почала вірити багато у що)
Уже верю. Сколько ситуаций подтверждающих!
Буквально вчера смотрела про мальчика слепого, который предсказывает будущее. Его мама долго не могла это принять и в это поверить, пока оно не начало сбываться.
По поводу детей не скажу,но старшая в прошлой квартире видела дядю и тетю. И что самое интересное, только в одной комнате (собственно,где они умерли). И по описанию реально похожи на прошлых хозяев.
Один раз гуляли с соседкой,она пошла чёт домой. Малая пошла за ней,поднялась по лестнице практически между первым и вторым этажом и с ором и дикой истерикой "дядя,нееет" выбежала на улицу🤷🏻♀️ в подъезде никого не было,ибо мы долговато сидели и никто не входил и не выходил 🤷🏻♀️
Хотя эта способность и за некоторыми взрослыми сохраняется
Верю. Тут не только у детей, а и у взрослых бывает) Было у меня раз такое… Уложила малого спать (ему около 2 лет было), и тут тоже вздремала…. Открыла глаза и вижу перед собой бабушку, красивая, старенькая, опрятная… Закрыла/открыда глаза - нет. Все бы ничего, ну приснилось, бывает. Как буквально через 2 минуты начинает играть похоронная музыка за окном, в соседнем доме бабушку хоронили. А у меня все окна настеж были и малый спал. Как будто предупредила, разбудила меня, чтоб я по закрывала окна. Есть такая примета, когда провожают - нужно закрыть окна/форточки, особенно если в квартире спят дети.
За ребенком тоже иногда замечаю) муж собирался уезжать по делам поздно вечером, сын пошел провожать и показывал на зонтик. Мы еще удивились, зачем, даже дождь не обещали. Муж уехал и минут через 15 реально пошел ливень. 🌧️ так что хз )
Багато про таке чула)
Та й сама казала що буде сестра в мене, коли всі говорили за хлопчика (так і вийшло)
Але я б не дуже на це покладалась, бо відчуття і фантазія в дітей сильно переплітається, важливо не покладати на дитину відповідальність за якісь пророцтва, бо це дуже негативно впливає на дит психіку
Верю. У меня из детства есть одно яркое воспоминание. Почему-то помню как образ «ангела». Видела во дворе, высокий мужчина в белом, с белыми как лист бумаги волосами до плеч и ярко синими глазами. Без крылышек и тп 🤪 но честно, не знаю. Я это реально видела или то была детская фантазия)
Вірю.
Саме в мене прикладів немає, але я багато чула що дітки бачать те, чого ми не бачимо
Мій син почав говорити про сестричку ще в перші дні затримки, коли я взагалі і не могла подумати про те, що я вагітна. До цього не було жодного разу, щоб він казав щось подібне