никак наверное,если без поддержки.А так слава Богу есть кому помочь,записываюсь на все процедуры мира на среду,оставляю малышку с няней и ухожу,по камерам слежу(все равно я тревожная мама)нервничаю капец,не могу расслабиться и забить на все.Когда не было няни,забирала в салон ребенка и 2 часа могла спокойно поделать процедуры,но сейчас ребенок активный,всему салону придется бегать за ней.
Зі старшою я взагалі працювала на руках з 8-9 місяців і це в офісі 🤣 до 2 на гв була, потім садок. Але вона була «зручна дитина», хоча не люблю цей вислів, але як є. З молодшою це жах, я не могла піти нікуди, мала ором весь час кричала, то поки не пішла в садок, старалась з нею ходити і їздити, десь в 2,2 пішла в садок на пів дня, то пару годин стало для себе. З липня спить там і забирала о 16.30 і прямо взагалі супер стало, ось вже місяць ходить до 18.00 і по суті я з нею 3 години і вихідні гуляю і це кайф. Тепер ці години набагато якісніші 🥰
Нахожу
Даже если ребенок орет- я делаю то, что мне нужно - мою голову, купаюсь и тд
А так все равно муж помогает в основном, когда приходит с работы и на выходных.
З 10 днів від народження ходив зі мною на роботу 3 рази на тиждень, бо залишити було ні на кого. З 1,5 місяці сидів чекав з татом в машині поки я ходила до реабілітолога на 1 годину 2 рази в тиждень. Це тривало 7 місяців. Допомога від бабусь, чи ще від когось у мене не існувала від слова ніколи і взагалі ніколи в Україні. В часи ковід ми з ним провели вдома 1,5 роки разом, було тяжко, я працювала онлайн і навчалася.
Але я вмію корегувати його стан. Якщо щось не так, то проблема в моїй неорганізованості, виснаженості або харчуванні. Для мене важко даються дитячі хвороби , коли я не сплю і нервую.
Ем, моюсь и на этом спасибо) Сплю вместе с сыном днём, так как ночи сейчас просто нечто. Это при том, что муж помогает, мама тоже приходит и даже папа мой может посидеть, живут недалеко. Только в это время я убираю, готовлю, закупаюсь, бегаю по почтам , по разным инстанциям, стираю, вешаю, мою игрушки, список бесконечен. Вот мое время на себя, сын спит я в интернете,сил на какие либо другие действия нет, пальчиком тыкаю в экран) На маникюр так ни разу и не сходила, все что то важнее нахожу, сама поправляю до божеского вида и хватит.
Я надеюсь однажды я войду в ритм и выкрою силы для своих увлечений, уже заказала на алике все для этого, будет лежать перед носом, может смотивирует.
Весь час на себе це година в інтернеті тупого проведення часу коли дитина спить давно
На більше нема сил майже ніколи