mother_helen
Алёна
Воспитание детей: вопросы и сомнения
Мабуть, просто так, думки в слух...
Можливо, сумбурно, бо і в голові от така каша, яка ніяк не розкладеться по поличкам)
От читаю коментарі тут час від часу, слухаю і читаю психологів, намагаюся сама застосовувати подібні методи та підходи. Але постійно думки, які ж вони в решті решт стануть? Якими вони будуть? Чи дійсно воно працює такий підхід до виховання? Чи дійсно ті самі ютубні та інстаграмні психологи ніколи не кричать на дітей, постійно живуть в якомусь спійманому дзен, без тривоги, нервових сплесків, дихають собі спокійненько?..
Бити не можна, кричати не можна, шантажувати, погрожувати не можна, допускати плакати не можна (не норма, що дитина вперше пішовши в садочок плаче, потрібно дочекатися віку, коли не буде таких переживань), сидіти обіймати допоки сама не відпустить, говорити тихо та ні рівні очей, щоб був візуальний контакт, не акцентувати увагу на поганому, а підкреслювали лише хороше, пояснювати, пояснювати і ще раз пояснювати спокійно. Що ще забула?
Наче все правильно, наче все логічно. Але воно працює хоча б на 90 відсотків? Чи будуть вони прив'язані до батьків у дорослому, свідомому віці? От згадати наше дитинство - мабуть повна інверсія, але подивитися на стосунки між батьками та дітьми - так, хтось в поганих відносинах з батьками, хтось в хороших. І так само і тут буде ж? Як не виховуємо, а хтось буде з нами відвертий і шукатиме поради, підтримки, а хтось все рівно зневажатиме, в силу своїх особистих поглядів. Бо що ті олди можуть знати...
Життя - складна річ, як не крути...
А які у вас відносини були і є з батьками? На що ображаєтеся? Чого б ніколи не допустили у вихованні своїх дітей?
Можливо, сумбурно, бо і в голові от така каша, яка ніяк не розкладеться по поличкам)
От читаю коментарі тут час від часу, слухаю і читаю психологів, намагаюся сама застосовувати подібні методи та підходи. Але постійно думки, які ж вони в решті решт стануть? Якими вони будуть? Чи дійсно воно працює такий підхід до виховання? Чи дійсно ті самі ютубні та інстаграмні психологи ніколи не кричать на дітей, постійно живуть в якомусь спійманому дзен, без тривоги, нервових сплесків, дихають собі спокійненько?..
Бити не можна, кричати не можна, шантажувати, погрожувати не можна, допускати плакати не можна (не норма, що дитина вперше пішовши в садочок плаче, потрібно дочекатися віку, коли не буде таких переживань), сидіти обіймати допоки сама не відпустить, говорити тихо та ні рівні очей, щоб був візуальний контакт, не акцентувати увагу на поганому, а підкреслювали лише хороше, пояснювати, пояснювати і ще раз пояснювати спокійно. Що ще забула?
Наче все правильно, наче все логічно. Але воно працює хоча б на 90 відсотків? Чи будуть вони прив'язані до батьків у дорослому, свідомому віці? От згадати наше дитинство - мабуть повна інверсія, але подивитися на стосунки між батьками та дітьми - так, хтось в поганих відносинах з батьками, хтось в хороших. І так само і тут буде ж? Як не виховуємо, а хтось буде з нами відвертий і шукатиме поради, підтримки, а хтось все рівно зневажатиме, в силу своїх особистих поглядів. Бо що ті олди можуть знати...
Життя - складна річ, як не крути...
А які у вас відносини були і є з батьками? На що ображаєтеся? Чого б ніколи не допустили у вихованні своїх дітей?
14.09.2023
3
Не просто гель: как интимный уход влияет на само...
Часто болеющий ребенок: что делать? Отвечаем на ...
Как Pigeon сохраняет близость между мамой и малышом
Лучший комментарий
Комментарии
izmleader15
С родителями у меня мягко говоря никакие отношения. Также я не хочу. Конечно, любое воспитание не повод не лечить опосля тараканов, но их количество будет разным.
15.09.2023 Нравится Ответить
tanyatanyav
Виховання-це фікція.дитина дивиться на всіх членів сім’ї і вчиться бути людиною
15.09.2023 Нравится Ответить
mariyamet1
У мене ідеальні відносини з батьками. Я не знаю як так вийшло виховати мене саме так. З мінусів виховання- тато мене бив ременем за погані оцінки. За що дуже благодарна- виховали дуже самостійною людиною. Я завжди робила все сама, сама могла приготувати собі їсти, в 10 років майже завжди собі готувала і мені це було норм, сама бігала по лікарях коли хворіла. Батьки працювали постійно щоб у нас щось було. Мама ніколи не лізла з своїми порадами, якщо я не спитаю.
Сама виховую дітей зовсім по іншому, так як відчуваю. Без рукоприкладства. Стараюсь з ними спілкуватись як з дорослими особистостями, але не хочу забирати дитинство, самі вони не готують їсти як я собі в дитинстві😂😂😂стараюсь робити для них все, щоб хотіла отримати сама в дитинстві)
Сама виховую дітей зовсім по іншому, так як відчуваю. Без рукоприкладства. Стараюсь з ними спілкуватись як з дорослими особистостями, але не хочу забирати дитинство, самі вони не готують їсти як я собі в дитинстві😂😂😂стараюсь робити для них все, щоб хотіла отримати сама в дитинстві)
14.09.2023 Нравится Ответить
mother_helen
Щось схоже до однієї з моїх життєвих позицій :"Все сама", але зараз розумію, що то не є добре.. особливо, для мене самої..
15.09.2023 Нравится Ответить
tanechka.luzenko
Ой, всього не написати. З батьком відносини ніякі. Із за цього я не впевнена в собі, не доводжу справу до кінця, часто ображаюсь і т.д. Він завжди був в сімї, але ніколи не приділяв мені часу. Він не вміє цього робити. Бо його не навчили. Короче образ як такових нема, але і спілкування особливого нема.
14.09.2023 Нравится Ответить
de_liya
Для себя я понимаю так. Вкладываюсь и делаю во многом так, как вы пишите, но не для того, чтоб быть ближе во взрослом возрасте с детьми (и это тоже хочу, конечно), но основное - чтобы у ребёнка было меньше травм. Не было травмы отверженности, травмы привязанности, самооценка выше, самоценность выше. Чтобы ему было легче.
И это не означает, что не плакать, не спорить, не злиться на ребёнка. Я злюсь, спорю и допускаю плач. Но не оставляю при этом одного.
В любом случае, будет сепарация, мы обязательно отлалимся от детей, а они от нас, когда вырастут. И то, как и настолько доверительно будем общаться с ними, зависит от того насколько мы будем интересными старичками и насколько мы не будем навязывать им свое мировоззрение. Все, как между любыми взрослыми. С кем-то мы дружим, с кем - то нет. И тут также.
И это не означает, что не плакать, не спорить, не злиться на ребёнка. Я злюсь, спорю и допускаю плач. Но не оставляю при этом одного.
В любом случае, будет сепарация, мы обязательно отлалимся от детей, а они от нас, когда вырастут. И то, как и настолько доверительно будем общаться с ними, зависит от того насколько мы будем интересными старичками и насколько мы не будем навязывать им свое мировоззрение. Все, как между любыми взрослыми. С кем-то мы дружим, с кем - то нет. И тут также.
14.09.2023 Нравится Ответить
kris_tina2019
У меня с родителями были всегда хорошое отношения (кроме подросткового возраста)
Думаю там всех потрепало🙄
В целом,я всегда была с мамой подругой и никогда не боялась ничего ей рассказать.
Сейчас аналогичная ситуация.хочу,что б я со своей доней так же.не знаю как бы не потерять эту нить.я ей сейчас говорю всегда,что б она никогда ничего не боялась мне говорить,я мама,и как бы плохо или хорошо она не поступила бы,я всегда буду с ней и за нее всегда.ну она еще маленькая,понятно,еще что к чему мало что понимает.
К примеру,кума моя,моя одноклассница у нее там все печаль,она работала и работает с психологом,и оказывается у нее оччень большие проблемы,мама ее воспитывала совсем по другому.не опозорь меня,я тебя выучила,ты должна.чего ты позоришь меня и т.д.
Кстати,это и продолжается по сей день.
Это печально,они и правда друг друга не понимают(
К примеру,кума сказала маме ,что не хочет детей,а ей мама ты шооо так нельзя,как так,ты что мать позорить будешь?😬
Так было и в школе😏
Вообщем два наглядных примера воспитания мое и ее.я такая,что могу что либо ответить чужому человеку,что мне не нравится,она-нет.психолог говорит это все идет с детства.
Кароче..очень сложно воспитание детей😏😏😏😏
Думаю там всех потрепало🙄
В целом,я всегда была с мамой подругой и никогда не боялась ничего ей рассказать.
Сейчас аналогичная ситуация.хочу,что б я со своей доней так же.не знаю как бы не потерять эту нить.я ей сейчас говорю всегда,что б она никогда ничего не боялась мне говорить,я мама,и как бы плохо или хорошо она не поступила бы,я всегда буду с ней и за нее всегда.ну она еще маленькая,понятно,еще что к чему мало что понимает.
К примеру,кума моя,моя одноклассница у нее там все печаль,она работала и работает с психологом,и оказывается у нее оччень большие проблемы,мама ее воспитывала совсем по другому.не опозорь меня,я тебя выучила,ты должна.чего ты позоришь меня и т.д.
Кстати,это и продолжается по сей день.
Это печально,они и правда друг друга не понимают(
К примеру,кума сказала маме ,что не хочет детей,а ей мама ты шооо так нельзя,как так,ты что мать позорить будешь?😬
Так было и в школе😏
Вообщем два наглядных примера воспитания мое и ее.я такая,что могу что либо ответить чужому человеку,что мне не нравится,она-нет.психолог говорит это все идет с детства.
Кароче..очень сложно воспитание детей😏😏😏😏
14.09.2023 Нравится Ответить
mother_helen
Так и есть. Я это очень хорошо понимаю. Понимаю свои комплексы и своё поведение, анализируя понимаю с чего идёт начало. Но сложно изменить себя. А с детками хочется приложить максимум усилий, чтоб меньше было у них таких тараканов. Но вот постоянно на уме та фраза, что как бы мы не воспитывали все равно им будет о Чем рассказать своему психологу
15.09.2023 Нравится Ответить
iniesta
Мене били до 19 років, залякували Богом 🤦♀️🤦♀️🤦♀️
Шкодую що в 18 не пішла з дому, а тільки в 21. Останні 13 років мені на них байдуже, порогу не переступаю, номери в ЧС. Періодично доходять чутки, що вони на мене скаржаться. Народити дитину не значить стати батьками…
Шкодую що в 18 не пішла з дому, а тільки в 21. Останні 13 років мені на них байдуже, порогу не переступаю, номери в ЧС. Періодично доходять чутки, що вони на мене скаржаться. Народити дитину не значить стати батьками…
14.09.2023 Нравится Ответить
2016705t
Теж задаюсь такими думками.
Єдине що помітила по своїм друзям, але це уже в підлітковому віці, чим більше забороняли, тим більше потім робили якусь діч коли доривались до свободи. Ну наприклад, у мене є подружка якій взагалі в 13-14 років забороняли гуляти в компанії з хлопцями, бо айайай, моло лі що, хлопці ж погані. Так вона потім обманювала, тікала з дому і чудила таке, що і ми були в шоці.
Єдине що помітила по своїм друзям, але це уже в підлітковому віці, чим більше забороняли, тим більше потім робили якусь діч коли доривались до свободи. Ну наприклад, у мене є подружка якій взагалі в 13-14 років забороняли гуляти в компанії з хлопцями, бо айайай, моло лі що, хлопці ж погані. Так вона потім обманювала, тікала з дому і чудила таке, що і ми були в шоці.
14.09.2023 Нравится Ответить
be_be
Навпаки, можно і треба давати плакати дитині, вивільнювати свої емоції. Але ви мабуть, мали на увазі, що якщо дитина багато плаче під час адаптації, то можливо ще не готова до садочку і радять відкласти, якщо є можливість.
Щодо не кричати - бо кричимо ми коли вже немає сил. Інколи так робити - ок, бо ми живі люди, але на постійній основі це просто не буде працювати і треба розбиратися з собою, чому в мене нема сил.
В цілому, я вважаю, що сучасні підходи до виховання, теорія прив‘язаннсті, як раз про те, щоб виростити самодостатню людину, сепаровану від батьків, яка знає чого хоче, яка чує себе і свої потреби, емоції.
Я довго сепарувалася від мами, була залежна від її думки,тому хочу цього не допустити, давати більше відповідальності дитині згідно до віку.
І я вже зараз кажу собі, що моя дитина в зрілому віці може не ділитися зі мною переживаннями, якщо не хоче, якщо буде знати як з ними впоратися. А я хочу в свою чергу вчано його відпустити в доросле життя))
Щодо не кричати - бо кричимо ми коли вже немає сил. Інколи так робити - ок, бо ми живі люди, але на постійній основі це просто не буде працювати і треба розбиратися з собою, чому в мене нема сил.
В цілому, я вважаю, що сучасні підходи до виховання, теорія прив‘язаннсті, як раз про те, щоб виростити самодостатню людину, сепаровану від батьків, яка знає чого хоче, яка чує себе і свої потреби, емоції.
Я довго сепарувалася від мами, була залежна від її думки,тому хочу цього не допустити, давати більше відповідальності дитині згідно до віку.
І я вже зараз кажу собі, що моя дитина в зрілому віці може не ділитися зі мною переживаннями, якщо не хоче, якщо буде знати як з ними впоратися. А я хочу в свою чергу вчано його відпустити в доросле життя))
14.09.2023 Нравится Ответить
mother_helen
Так, про адаптацію мала на увазі.
О так... я досі не можу сепаруватися на 100 відсотків. Залежна капець... комплексів повно
О так... я досі не можу сепаруватися на 100 відсотків. Залежна капець... комплексів повно
15.09.2023 Нравится Ответить
julia5100
Теж такі думки, але я для себе вирішила так:
- я не робот, і я дозволяю собі злитися і відчувати негативні емоції, але при цьому, я буду робити максимум від себе залежне, щоб не робити своїй дитині психологічні травми
І друге: не забувати про себе і своє життя, і про те, що в мене ще є чоловік. Дитина рано чи пізно піде своїм шляхом, а в мене повинно бути МОЄ життя, щоб було чим зайнятися, були свої інтереси і гарні відносини з чоловіком, а не сидіти потім і скиглити, що дитина для мене все і вішати на нього відчуття провини, що я на нього "життя поклала" , а він такий "нє благодарний "
- я не робот, і я дозволяю собі злитися і відчувати негативні емоції, але при цьому, я буду робити максимум від себе залежне, щоб не робити своїй дитині психологічні травми
І друге: не забувати про себе і своє життя, і про те, що в мене ще є чоловік. Дитина рано чи пізно піде своїм шляхом, а в мене повинно бути МОЄ життя, щоб було чим зайнятися, були свої інтереси і гарні відносини з чоловіком, а не сидіти потім і скиглити, що дитина для мене все і вішати на нього відчуття провини, що я на нього "життя поклала" , а він такий "нє благодарний "
14.09.2023 Нравится Ответить
yulechka1809
У меня нет никакой инверсии, меня так и воспитывали
Я люблю родителей, всегда готова помочь, но что Вы имеете ввиду под «привязаны у родителям»? Зачем быть привязанными?
Свекровь воспитывала в инверсии, манипуляции, обиды, шантаж
И это пи&дец
Муж закомплексованый, зависим от чужого мнения, неуверенный в себе, все воспринимает в штыки, не слушает никого, потому что ему кажется, что его критикуют
Я люблю родителей, всегда готова помочь, но что Вы имеете ввиду под «привязаны у родителям»? Зачем быть привязанными?
Свекровь воспитывала в инверсии, манипуляции, обиды, шантаж
И это пи&дец
Муж закомплексованый, зависим от чужого мнения, неуверенный в себе, все воспринимает в штыки, не слушает никого, потому что ему кажется, что его критикуют
14.09.2023 Нравится Ответить
katrina_kate
А вообще меня тоже все это интересует и волнует, часто об этом думаю. Но результат мы узнаем лет так через 20 🙈
14.09.2023 Нравится Ответить
katrina_kate
На днях была новость что в Штатах такую многодетную мамку-инстаблогера, которая учила как детей воспитывать, арестовали за жестокое обращение со своими же детьми 🤷♀️🤦♀️
14.09.2023 Нравится Ответить
Читайте также