Дівчатка Дуже-дуже, неймовірно болюча тема… прошу кожного, хто прочитає написати свою думку. Не пройшло ще півроку як я втратила тата. А через два тижні у сина 5 рочків. Старшому ми робили шикарну днюшку, з розважухами і тд. Чоловік наполягає і меншому зробити таку ж, щоб чесно. Родичі кіпішують, що не личить таке робити, чоловік оре, що дитина взагалі ні при чім. З чоловіком вже скандали… бо ламаю його теж нічого не робити. Як поступили б ви?
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Дівчатка, були учора у моєї мами на день народженні, і я як почула як жінка брата, каже до моєї мами -МАМО, я чуть зі стула не упала, мене так це дратує, у кого є така ж ситуація, підкажіть мені щось взагалі.
Дівчата, у кого дітки 2017 року , ви їх віддаєте цього року в школу , чи у наступному? І як взагалі зрозуміти, що дитина готова ?
В сина 39,6 дала нурофен 45 хвилин тому, не падає, коли можна анальдим поставити по часу?І взагалі що робити з такою температурою?
Aлла·
Посоветуйте больше такие вещи вам не рассказывать. А так, не обращайте внимание
Ольга·
Мама двоих (4 года, 6 лет)
👍 супер способ отправить беспокойную мать обратно з границу. Бабулька неплохо придумала.
Забейте и забудьте. Маразм старых людей непобедим.
Валерия··
Мама сына (2 года)
Дуже дякую
Якось сама наче і розумію що не треба давати на це реакцію
Колективна думка допомогла 😅