Натрапила в якійсь із соц мереж обговорення на тему «жінка народжує виключно собі, а не чоловіку» де…
Натрапила в якійсь із соц мереж обговорення на тему «жінка народжує виключно собі, а не чоловіку» де були коментарі типу-«навіть акушерки казали в пологовому, що дівчата, ви народжуєте для себе»
Ну і звісно мамині царапинки повилазили із коментаря, що якщо жінка подасть на аліменти, то за копійку вбити готові.
І думаю, ну десь же знаходять таких мудаків, що потім береться статистика «народжуючих для себе»
Незнаю як ви, але я думаю, що дитина маю бути свідомим вибором обох партнерів. Це не нівелює, але зменшує вірогідність, що якась падлюка після народження дитини скаже, що він не має глядіти, бо то ж жінки для себе народжують і діти виключно бабська справа. Але ж окрім того, такі, навіть чоловіком складно назвати, тримаються позиції, що окрім дітей і дому, жінка ще має утримувати ту дитину, ледь не з пологового біжучи на роботу. А найбільш шкода тих дівчат, які і справді думають, що вони народили для себе, мають відповідати за дитину (і за дитину свекрухи) готувати, прибирати і ще й сидіти із закритим ротом, бо недостатньо добре щось робить.
Уфф, прорвало. Бісять
KF·
Мама двоих (1 год, 4 года)
Це про інше. Багато жінок, на жаль, народжують, «для» чоловіків/для «родини»: щоб зберегти родину, щоб виправдати себе як дружину (типу, чоловіки говорять, от народиш мені - все налагодиться), щоб родичі відстали… а потім дивуються, що їх не стали любити більше після пологів.
Це про те, що насправді, жінка має йти й вагітність з усвідомленням, що у це в першу чергу ЇЇ дитина. Не чоловіка, не бабусі 1 і бабусі 2. А її. Тільки коли вона сама готова і хоче народити.
Тому в цьому контексті так, жінки народжують «для себе». Саме формулювання криве, але яке вже історично склалося.
Ну і якщо подивитися на результат вагітності/материнства, то саме мама міняється найбільше з появою дитини.
Ну і кожну фразу можна викрутити завгодно. Ваш хід думок я розумію, втім бачу й інше трактування цього вислову.
Мирослава··
Мама сына (1 год)
Так, поява дитини це зміни, великі, та якщо цього хоче не лише жінка, то зміни для усіх.
Якщо народити, аби закрити чиїсь потреби, то це клініка і в першу чергу буде страждати сама дитина, бо швидше за все мамі потім наболить, що вона одна пупа рве.
Я не кажу народжувати для чоловіка, бо він хоче, а ви ні. Не кажу, що треба угодити комусь бо «часікі тікають», чи ще якась фігня. Так, жінка має бути налаштованою на дитину, на пологи і ще купу всього, що приходить з народженням, та це не означає, що партнер ні до чого. Не означає, що маю все на собі тягнути, бо вона захотіла дитину, а чоловік мимо пробігав. Якщо робили двоє, то і відповідати мають двоє, а не жінка, бо в неї є опція-народити
KF··
Мама двоих (1 год, 4 года)
те, що Ви пишете, починається ДО дитини. Наприклад, був час, у мене було три роботи. У чоловіка 1 і не дуже напряжна (ми разом працювали на ній). Тому усі хатні обовʼязки робив він (ну, мені якось не хотілося о 3-4 ночі після робіт готувати або мити посуд). В якийсь момент я запропонувала прибиральницю. На що чоловік, звісно, погодився. Мама чоловіка мені якось вирішила розказати, що я маю посуд мити в тому числі за чоловіком ))
Але так, бувають ситуації, коли жінка хоче дитину, а чоловік ні. Приятель мого чоловіка такий. Він не хотів і не хоче дітей. Завжди усім це казав. А у його партнерки в той час якась хвороба, яка майже унеможливлювала вагітність. Але завагітніла! І вирішила залишити дитину. Бо не знала, чи зможе в майбутньому мати дітей. Якось так. Ніхто не почав жити разом. Я ж усіх своїх партнерів попереджала, що якщо завагітнію, то дитину лишаю.