Как справиться с раздражением?

Это усталость)

Обнимаю, понимаю. У меня есть помощники, но все остальное время - «мам, ты где», «мам, иди сюда», что-то делать только с мамой😅 Ребенок требует много внимания и вовлечения)

Попробуйте искать моменты отдыха в течение дня - включите мультики, а вы пока пейте чай, втыкайте))

А так только звать помощь - няню на пару часов)

Как раз в этом возрасте осталась одна с дочкой. .

Тяжко, понимаю вас, особенно если болеет, вообще жопа.

Просто минимизируйте нагрузку и ущерб. Моя не хотела спать в 2- ложилась в 4, ну и пофиг что потом до часу ночи не спит , зато утром позже встанет. Кашу по шторам - отодвинуть стульчик от штор, пока не поела, со стола не вышла . Себе меньше заданий - нет настроения неделю не убирать - хер с ним и не буду!

Я так с самого рождения ,ну раньше хоть родственники крутились ,сейчас уже второй год пошел в другой стране ,24/7 😵‍💫

Тоже бывает состояние «хоть головой об стенку биться»

Когда чувствуют что все ,жопа ,пью успокоительное

А так ,все по ситуации ,когда готовлю дочка в мойке с водой играет (паски ,ведра ,тащит все что хочет ) или ставлю рядом и даю чтобы помогала готовить (конечно срач потом ,но ,нервы дороже ),мультики , покупаю разные новые игры (где нужно по капашится )

Полное свобода действия в предали разумного ,не замарачиваюсь,отпускаю ситуацию, не надо рваться все делать идеально

Наверное для себя осознала ,что ,если бы не события в стране ,все было бы по другому ,но ,ребенок не виноват что так получилось и я на грани 🤷🏼‍♀️

Ну так что бы вас поддержать ,по мере взросления будут полегче 🫶

Я помітила, що раніше зі шкіри лізла щоб все встигнути, нервувала, псіхувала і зривалась на дитині. Бо виходило що вона мені заважає і не дає встигнути. Зараз забила на це все і насолоджуюсь часом з дитиною.

Каждый день, а теперь ещё и ночью

Старшая дочка такие приколы устраивает 🤯

Каждый день с рождения я истеричка)

Роздратовуюсь звичайно, як і всі люди..

Але намагаюсь не зриватись на ній

Коли розумію що закипаю - починаю глибоко дихати і казати собі що це все мине🤣 не завжди допомагає, але все ж

У вас втома

Можливо знайдіть якісь знайомства, де дитина +- вашого віку

Так можна буде дітей зайняти чимось, а вам поспілкуватися і перевести дух

Я не помню когда это началось, но я со спокойной совестью говорю - мама 15 минут пьет чай, а ты играешь сам 15 минут. Маме нужно 15 минут посидеть и отдохнуть и жто правда работает

Я не хочу срываться на сыне, подтому у меня так

Сейчас я вообще кайфую с сыном, хотя ни одного дня, ни единого часа мне никто не помогал

Вы не истеричка. Просто вы устали.

Меня тоже часто все бесит. А сегодня я ещё и поняла, что меня бесят детские площадки, бесят люди и тд. Это усталость. Она копится. Я стараюсь просто забить на быт и чилить. Последнее время я еще стала попроще относиться к его крикам, просьбам в форме истерики и тд.

У меня такое было осенью, когда начались массовые обстрелы Киева и отключения света 😭 мужу приходилось работать в офисе, света нет, лифты не работают, даже погулять было выйти самой нереально. А ещё и воды нет, помыть попу ребенку то еще удовольствие было 🤦 Из-за моих нервяков и уложить спать дочку было сложно, она все чувствовала. Когда сильно накатывало, ложила ребенка в кровать и сама шла рыдала в ванную на пару минут. Собиралась силами и шла к дочке.

Мне конечно было легче, муж приходил с работы и брал на себя многие обязанности. Но ещё и помог комплекс витаминов для кормящих, я через 3-4 недели приема прям свет увидела. Сейчас бывает конечно, раздражаюсь, но крайне редко.

Я спичка уже почти год!Мы в другой стране с ребенком сами,папа в Украине!Часто переезжали,с садиком беда,нет толком компании для прогулок- не возраст малой.... попадаются в основном с маленькими детками до 2х лет...

Я жууутко устала(А малая очень активная,фулиганье...нас тут на районе уже все знают как я ору когда ее догоняю!Стараюсь держать себя в руках,но не всегда получается....особенно когда маркер отмываешь от стены вместе с побелкой!И слайм с волос выдираешь(

Правильно девочки пишут- домашние дела никуда не денуться и проверять ревизор их не прийдёт!

Так что силы лучше перенаправить в более нужное русло!

Ви у себе одна. Почитала Ваші коментарі. «Знизити планку», «забити» - це не зовсім те…

Ви у себе одна. У Вас тільки 24 години на добу. У Вас тільки дві руки. І є дитина, для якої Ви УСЕ.

Звісно це важко! Звісно це нормально втомлюватися, нормально через це ставати наче один великий оголений нерв, звісно найлегша реакція - дуже яскрава емоція! Ви ж жива людина!

Але Ви у себе одна. І тільки 24 години і дві руки. Вам треба навчитися заряджати Вашу внутрішню батарейку - робити щасливу маму (напишіть, якщо не знаєте цього анекдоту).

Давайте думайте як правильно розподілити час так, щоб знаходити хвилини перепочинку. Я зараз не про сон (я теж про нього мрію).

Наприклад, дитина засинає 40 хвилин. Крапка. Перестаньте боротися. Прийміть як факт, що наступні 40 хвилин я буду вмовляти різними способами його заснути. Так Ви зекономите купу енергії. Включайте дзен. Ви ж не боретеся з електрочайником, що він кипʼятінь воду 2 хвилини? Ні. Він кипʼятить воду 2 хвилини. Крапка. Тому Ваш мозок в ці 2 хвилини спокійний. У нього нема сподівань, очікувань, що от зараз це буде не 2 хвилини, а 1.5! Нічого не плануйте на ці 40 хвилин.

Мало того. Якщо Ви не висипаєтеся, але і не працюєте, хоча б 2-3 дні спіть одночасно з дитиною.

Друге. Подивіться прямо зараз скільки у Вас екранного часу по використанню телефона. Якщо більше 3 годин - зменшіть хоча б на годину.

Третє. Коли дитина розслаблена/радіє/посміхається - робіть це одночасно з нею. Попробуйте в цей час бути не дорослою «ну, він дивиться на пташку. Ну, велику пташку…», а дитиною - спробуйте в цей момент відчути те саме захоплення від життя, від пізнання нового, що й дитина - це дозволяє не паритися через нову пляму на кофті (проте він вчився відкривати те пюре!), не паритися через кашу (він вчиться користуватися ложкою та виделкою!). Так, з позиції дорослого всі ці речі НЕЙМОВІРНО дратують. А з позиції дитини - це так прикольно. Дозвольте собі буде дитиною бодай деколи.

Як сказав один дядько-юрист, який став татом доволі пізно: якось я прийшов додому і побачив увесь цей хаос, і це був жах! А потім я за цим хаосом побачив життя, рух, енергію. І вирішив, що для мене важливіше життя, аніж порядок в домі.

Ну і дві голові речі:

1) максимально спростіть життя: усе, що важко переться і шкода, - далі від дитини; усе, що легко розбивається - далі від дитини; усе, що РЕАЛЬНО можна не прасувати - не прасуємо.

2) я щиро бажаю Вам знайти або якусь допомогу, або іншу маму з дитиною, щоб Ви могли подеколи підстраховувати одна одну. Наприклад, сьогодні я снідала у сусідки - вона робила панкейки. А от обідала вона у мене - після вчора була картопля пюре і я за 3 хвилини зварила равіолі. А ще у неї посудомийка, тому посуд я по можливості їй віддаю. І так склалося, що їй комфортніше з дітьми бути, а мені - готувати. Тому ми знайшли певний компроміс.

Тримайтеся. Ви молодець. І Ви дуже сильна.

І щодо хатніх справ. Я намагаюся старшу привчити їсти овочі. І от якось придумала я класну овочеву вечерю на пару з сусідкою-вегетаріанкою. І що думаєте? У мене було дві години, щоб зробити смакоту. Ще й для мене з мамою (ребра в духовці).

Ми з сусідкою зацінили. Але десь через годину після початку готування я подивилася на свою молодшу, на свою старшу / чітко усвідомила, що їм глибоко по боку ця вечеря. От дуууже глибоко. Молодша, хоч і гралася з бабусею, із сумом регулярно дивилася у вікно кухні. Старша, хоча й гралася з сусідкою, регулярно підходила і просила то те, то се. Але реально вона просила увагу.

Цей обід вони забули вже через 5 хвилин. Але вони навряд забудуть, що мама була зайнята. Що в цей момент вона пріоритетом зробила якусь кухню, якусь їжу, яка дуже швидко опиниться в шлунку…

Відтоді я зареклася так багато часу присвячувати хатнім справам. Мені з дівчатами жити ще, дасть Бог, десятки роки. А підлога?.. тарілочки по порядку?..

так, круто, коли очі відпочивають. Я намагаюся старшу привчити до прибирання… але реальність така. Мій пріоритет - здоровий психоемоційний стан мене і дітей. Усе інше - почекає.

Я тоже очень нервная и меня это бесит, тоже бывает срываюсь на малых понимаю это так нельзя но блин бывает,хочу купить успокоительное

У меня часто были срывы, даже когда мы были вдвоем с мужем (до войны), помощь у меня была только от него (после работы вечером он с ней занимался пару часов). Мы не железные, я и сейчас иногда срываюсь (у малой характер 🔥, прапорщик, блин 🙃). Но главное в линии воспитания, как я считаю, понимать, какого человека вы хотите на "выходе" получить и от этого и выбирать линию поведения.

Да , раздражаюсь к сожалению. И это при том , что мне муж помогает , обязанности полностью пополам. Работа, быт, чужая страна, война, страх , туманное будущее , все как снежный ком накатывает и нервы как струна. Постоянно жалко ребенка , что она видит маму злой или уставшей . Часто грызу себя за это. Пытаюсь брать себя в руки , получается через раз. Все мы люди , и сегодняшние обстоятельства полностью должны оправдывать наше состояния.

Понимаю вас. Держимся .