#поговоримо? що б ви зробили в даній ситуації? В мене є двоюрідний брат, йому 23 і він ще та жопа моєї родини( Навчається він в іншому місті, і постійно влипає в проблеми, аргументує тим, що "його ровесники вже зараз багато живуть, а він ні" і що "пахаючи не можна заробити, треба шукати всякі пригоди". От і знайшов на 170 000 грн. З цих жоп його постійно витягували ми з мамою (в нього тільки мати і вона інвалід по зору) Навіть пропозицію своїй дівчині він робив за наші кошти. Але як витягнути його з цієї жопи ми незнаємо! Його мама запропонувала варіант закласти наш будинок, ясно що нам це не подобається і якось ми взагалі шоковані! Ми порахували, що можуть дати нам на 4 роки і з комісією вийде 5500 в місяць, а загальна сума 240 000. Ми тільки переїхали, ми довго збирали на цей будинок і при цьому жили на зйомних квартирах. Тут потрібно робити ремонт, а якщо на нас повішати цей кредит, то ми все разом не потягнемо( ще мама мала переходити на нову роботу, на керуючу посаду, а там спершу не буде великої зарплатні, тепер доведеться пахати тут((( У нього є квартира, в ній зараз живе його мати. Я думаю запропонувати щоб вони її продали, але вона 2-х кімнатна і без ремонту, тож за неї від сили дадуть 300 000, і що ми їй купимо за 130 000??? де їй тоді жити? та і не факт, що він її вже кудись не заклав((( Я дуже сподіваюся, що їм відмовлять в кредиті під заставу нашого будинку, бо а нас прописана маленька дитина((( Короче сил нема, голова пухне, хочеться його вбити! А ще його мати вже незнає що робити і каже, що повішається( у мене все
Горщик! Мене б....ь накриває! Знає і розуміє що хоче пісяти і пісяє на килим, або на ламінат 😰Горщик ні в яку! Я не силую його, пояснюю і тд. З ванни вийшли, 3 сек, і він, мама, я піііісяю на дорожку! І сміється! Я посварюю його, а він рже, відбігає і пісяє на підлогу! Кажу ну нащо ти так, не можна. А він мені, я спеціально. У мене вже криша їде ! Обістяв моє чудо всю квартиру вже.... Шо робити??
Пост не по темі,але це вже крик душі.Соромно,але...Така проблема-чоловік у моїй і синовій присутності пукає,причому демонстративно.Я йому кажу,що це вкрай не етично,що це неповага.Я його не сприймаю вже всерйоз.Не хочу з ним інтиму.Порадьте,що б ви робили в такій ситуації.
Доброго дня... Дівчата порадьте що робити? Мій наречений дуже хотів дитину... І ось я вже на другому місці. Ми подали заяву до заксу розпис у вівторок 17.04... але за останні тиждень він змінився наполягає на абортів. Ночує у батьків або кумів, додому приїжджає лише у справах. Небереш трубки сам дзвонити тричі на день притає як я себе почуваю як справи і все... З його батьками все добре вони підтримують мене та також переживають... Що робити?
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
