Mom.life
Людмила
liudmyla003
Людмила
В мене якийсь когнітивний дисонанс по вихованню дітей останнім часом. О_о
Всі психологи, як і Монтессорі-педагоги говорять, шо потрібно приймати, контейнувати емоції, втішати, чекати поки сама дитина заспокоїться, придумувати різні активності по віку, але так щоб не перезбуджувати, витримувати час активності і правильно витримувати час сну, долюблювати/дообнімати старших дітей, щоб не провокувати ревнощі, але при цьому якісно проводити час з меншими. І при цьому звісно ж встигати приділяти час собі і спільному проведенню часу з чоловіком.
Як ці психологи і педагоги все встигають? Тоді коли вони живуть своїм життям звичайним, як вони справляються зі своїми дітьми? Моя 3х-річка сьогодні з та-а-акою істерикою їхала на самокаті в садочок, що 3 вулиці поряд чули. А менша заснула в слінгу, бо мамі треба в лабораторію сходити здати аналізи. Старшу я звісно обіймала, і розказувала коли заберу з садочка і що ми будемо робити разом (менше плакати вона не стала, а в садочок треба завести до 8:30, так що сидіти чекати поки переплаче часу не було), меншій я дала трішки походити-погратися перед тим як посадила в слінг. І взагалі супер, що я встигла всіх зібрати-погодувати і навіть вмилася, почистила зуби і нанесла крем спф. Але, блін, чим більше читаєш-слухаєш про психологію - тим більше з'являється почуття провини, що я постійно щось не встигаю зробити. Про спільний час з чоловіком я взагалі мовчу - старша виє по будь-якому приводу, менша весь час шукає маму по квартирі, навіть коли я готую їсти в сусідній кімнаті - коли і на яку "няню" їх залишати? Як цих дітей виховувати, якщо по рекомендаціям психологів все робити? Де брати самій терпіння, ресурс та й взагалі бажання щось робити? Дійсно, наші ж батьки не робили все з рекомендованого, бо іноді просто не було часу навіть за роботою і хатніми справами(роботів-пилососів і т.д.тоді не було, а ще був город і поля, і худоба, якщо жили в селі як я), і всі виросли - і що тепер всім до психологів ходити? Психотерапевти, ті, що професіонали - круті і дійсно допомагають. І мені дуже допомогла одна із них прожити і прийняти ятрогенне ДЦП і смерть сина старшого. Але ж не треба всім підряд до них ходити. Які Ваші думки, мами?
П.С.Запрошую до дискусії @muslimom_00 , @pokerskoo , @khomulya , @kamila_3mom , @kirana @alexandra-os, @nata_wa , @dkdk , @janebu , @jusi-ka , @judoka , @barbadoss , @aleksa.liss , @yulechka1809 , @l_d , @kamboja , Ваші коментарі найчастіше бачу в обговореннях з цього приводу, буду рада почитати для себе щось нове. Могла когось не відмітити, вибачайте - мені цікава думка всіх кому є що сказати
11.05.2023
4

Лучший комментарий

sabi_pavliukova
sabi_pavliukova
Я, як психолог, пишу як є:

1) Ніхто з психологів/психотерапевтів не виховує дитину за методиками та книжками. Бо розуміють, що в цьому немає сенсу ніякого(неможливо все встигнути). Так реально можно себе загнати у почуття провини і в погоні за «успех успешний, все суметь, жена/мать/любовница/бизнесвумен» можна легко втратити себе, тоді і починається депресія та вигорання.

2) Так, ми частіше використовуємо ту чи іншу практику чи методику, бо вони з нами на професійному рівні десь відкладені, тому ми не витрачаємо сил, щоб згадати що тут чи там можно зробити з дитиною, якщо вона «…». Але не завжди, бо також втомлюємось, голова не варить, зриваємось, плачемо, кричимо і таке інше; і це нормально 🤷🏻‍♀️

3) Кожен психолог/психотерапевт, який каже що ні разу не зривався на дитину, чи щось таке інше (у білому пальто) - нещадно піздить. Усі ми люди, усі можемо втомитись та не тримати емоціі, нічого страшного в тому що ти накричала на дитину, важливо після просто обсудити цей момент та вибачитись, якщо ти не правий.

4) В мене ж іноді почуття провини, що десь я можу недодала дитині, тут я з клієнтом могла зробити більше, а тут я чоловіку грубо відповіла, а могла би інакше, і таке інше. Але я в цьому не застрягаю, бо розумію що я жива людина, мені не потрібно бути «найкращою» всюди, я вибрала собі термін «достатьно хороша» і мені цього вистачає, щоб йти далі і не зайобувати себе (дитину / чоловіка).

5) Якщо після психологів вам ще складніше жити, посилюється почуття провини чи щось таке інше - змінюйте психологів)) їх дійсно багато, можливо то «не ваш варіант».

6) і така собі порада : орієнтуйтесь не на книги, не на поради з Інтернету, а на себе, свою сім’ю та свої звички: тобто, якщо десь написано (чи психолог сказав) що треба робити так, а вам та вашій сім’ї це не підходить, відкидайте цю пораду і йдіть далі, шукайте щось інше. Не зациклюйтесь що «ТАК ТРЕБА РОБИТИ». Не треба. :)

Треба так, як вам зручно) ❤️
11.05.2023 Нравится Ответить
aleksa.liss
aleksa.liss
Треба знати баланс у цьому всьому. Дуже багато писати, Нажаль не маю часу зараз.
Якщо хочете, можемо провести зум зустріч 🤍
Якщо є такі ж мами, з таким самим запитанням - з задоволенням.
Я мама трьох, та дитячий психолог. Консультую мам та допомагаю зрозуміти своїх дітей та не зійти з розуму ))

Можете зібрати дівчат і зустрінемося на цю тему 🤍 + зможете задати свої запитання )
11.05.2023 Нравится Ответить

Комментарии

ablerii
ablerii
Я притримуюсь правила: "Не треба лікувати те, що не болить." Більшість всіх ціх порад придумано для людей, у яких є реальні проблеми. У кого проблем немає, може цими правилами нехтувати. Мені здається, важливо приділяти багато уваги оцінці, де все іде норм, а де є реальні проблеми. І якщо є проблема (чи потенціал для її виникнення), то тоді вже прикладати сили для її вирішення. Бо якщо просто всюди намагатись соломки підсилити, то ніяких сил не вистачить.
Одна хороша жінка сказала: "Бути мамою, жінкою, спеціалістом, це як жонглювати над прірвою. Поки ти займаєшся одним м'ячем, всі інші висять в повітрі. Головне вчасно їх підхопити."
12.05.2023 Нравится Ответить
aleksa.liss
aleksa.liss
Тож, кому цікаво

Запрошую

ссылка

@katrina_kate, @2016705t, @kathrynhill, @vera9999, @pokerskoo,
11.05.2023 Нравится Ответить
aleksa.liss
aleksa.liss
Дівчата, вище пропонувала зустрітися у зумі.
Я мама трьох , онлайн психолог для мам. Та я дуже давно хотіла створити свій чат для матусь.
Тож запрошую вас у імпровізований чат)
Дякую за відмітку мене та зацікавленість у онлайн зустрічі.)
Додавайте інших дівчат, впевнена є ще хтось, кому буде цікаво )

Першу Зустріч онлайн проведемо на наступному тижні, а якщо сподобається, думаю зможемо створити регулярні зуми)

@katrina_kate, @2016705t, @kathrynhill, @vera9999, @pokerskoo,
11.05.2023 Нравится Ответить
katrina_kate
katrina_kate
Супер, дякую! Приєдналась 👍
11.05.2023 Нравится Ответить
elvirabars
elvirabars
Я думаю главное , что мы все стараемся и стремимся к тому ,что бы делать все правильно, но мы не идеальны все😌😊
11.05.2023 Нравится Ответить
anna.bond
anna.bond
Мой психолог - мой муж. Который может меня привести в чувство, когда я снова загоняют по поводу "идеальной матери". И после его холодного душа моя снова ест из банок, спит когда попало и делает что угодно 😄
11.05.2023 Нравится Ответить
judoka
judoka
Ой, я вже 2,5 роки з психологами працюю над малим, але саме в темі нормотиплвих діток дуже слабка.
Моя позиція зі сторони РАС, РДуГ але такого що пересічні люди думають, що він просто невихований.
Читаю багато літератури щоб його зрозуміти але впевнена на 100% він знайде що розказати своєму психологу в майбутньому
11.05.2023 Нравится Ответить
katrina_kate
katrina_kate
Як я вас розумію!!!!!
Як же я вас розумію!
Теж думала і думаю про все це!
Хотіла б написати розгорнуту відповідь, та як раз діти сидять на голові 🤪 може пізніше напишу, вночі)
11.05.2023 Нравится Ответить
l_d
l_d
Именно по-этому я действительно восхищаюсь мамами, у которых больше одного ребенка 🤗 я с одной - не всегда всё успеваю, при том что она будние дни в садике🤪 честно, да - психологи это конечно же хорошо, но самое главное что мама чувствует внутри себя и саму себя. Безо всякого, но дети наше отражение. Наше настроение, эмоции и чувства они очень легко перенимали и подражают нам. Дач сложно оставаться в ресурсном состоянии. Я, можно сказать, сама 24/7, как и большинство мам, с ребенком. Бабушек/дедушек/тёть/дядь и нянь нет и не было. Муж на работе, и я ему благодарна что он работает) ибо траты на жизнь всегда растут. Я всегда всё интуитивно решаю. Были моменты, когда у меня просто была апатия. И тогда муж меня "вытягивал" из того состояния. Да, сначала посремся конкретно, а потом он понимает что я иссякла, и берет всё в свои руки. Он мой личный психолог и наставник в серьезных вопросах) сейчас же, хоть дочь и в садике до 16:30, но быт, начало осваивания новой работы для себя, иногда с мужем на работе помогаю ему, а на выходных я полностью посвящаю себя ребенку. Прогулки, всякие интересные забавы выдумываю. И когда я с ней - я отключаюсь, и учусь у своей дочери ловить позитив и кайфовать) Я и муж очень хотим ещё одного/двоих детей) но мысль - "а успею ли я", "а хватит ли моего внимания на всех"... не оставляет) но я поняла одно, что женщина поистине сильное существо) и на женщине держится всё, как в семье, так и во многих аспектах. Я раньше истерила частенько, когда дочь не слушалась, я плакала от отчаяния, уходила в себя. Но однажды меня так это всё достало, что я изменила свою точку зрения, дети - реально, кто для них самые важные люди - родители, счастливые и любящие родители. И я просто стараюсь максимально не терять свой ресурс/баланс и равновесие в семье, чтоб все было гармонично. Но и не во вред себе. Кстати, вот вчера я психанула, и утром проснулась не в 6:30, как обычно (чтоб сделать свои утренние дела, разбудить семью - а мужа будить утром - это целая эпопея 🫠, накормить его, дочь привести в порядок и так далее) а проснулась я в 8, ибо заебало немного меня)) написала воспитателю, что мы опоздаем. И всё, утро началось идеально для всех) так как если у меня нет с утра настроения - страдают все. И я не преувеличиваю) и муж и дочь чувствуют меня ментально, и тогда начинается треш. А когда в ресурсе я, то в ресурсе вся семья. И даже птички и собаки на улице 😂 раньше я постоянно куда-то спешила, суетилась все успеть, полы помыть каждый день, то сё, а теперь я смотрю на многие вещи чуточку иначе. Очень важно для женщины, не терять себя, не забивать на себя, и быть в ресурсе. Все равно, наши дети подрастают, становятся самостоятельнее, но не без нашей помощи) просто нужно поймать эмоцию и прочувствовать её, понять что всё хорошо. И дорогие вам люди рядом с вами, а всё остальное - то такая ерунда)
У меня дочь научилась слезами давить на жалость, или что-то выпрашивать - раньше я велась на это, и угождать старалась. Теперь я объясню ей 100500 раз как и что правильно. И что слезами ни один вопрос со мной она решит, что-то хочет, пусть учится обсуждать это со мной или папой. Просто я накопила в себе тонну спокойствия и пользуюсь ей😂
Ещё в беременность читала литературу, типо готовила себя к худшему))) и поняла, что всё так индивидуально. Никто не знает по истине, как вести себя с чужим ребенком. Да, конечно есть дельные советы, но всё равно - мама единственный психолог сама себе.)
11.05.2023 Нравится Ответить
sandra_vv
sandra_vv
Я согласна и следую всему, что вы описали в начале поста. Мне это близко и я вижу как это подходит моему ребенку. Но у меня он один и я с этим справлюсь, может с двумя заговорю иначе 😅 Но я у себя на первом месте всегда и никогда не сделаю ничего в ущерб себе. Утром пока я не намажу на себе все, что хочу, пока не почищу зубы и не приведу себя в порядок, я не буду заниматься ребенком. Если я пью кофе, я не побегу на просьбы дочки, пока не допью, но конечно озвучу ей это. По дому у меня есть помощница. Я часто заказываю готовую еду или кормлю ребенка и себя в кафе. Мы выбрали дочке самый лучший сад (по нашим субъективным критериям), в котором она с 8:30 до 18:00. Дома у нее с 19 до 20 самостоятельная игра. А в 20 я уже включаюсь, кормлю, купаю, читаю, обнимаю, разговариваю, укладываю спать.
В общем, считаю что одной успеть все нереально и не нужно, тут или помощь сада, горничной, бабушки, мужа (кому что больше подходит) либо забить на половину задач типа глажки, уборки, 5 часов в день на свежем воздухе и пр. и любить в первую очередь себя. А когда мама спокойная, счастливая, наполненная и расслабленная, то дети это чувствуют и сами становятся спокойнее, легче идут на контакт, а совместное время с ними становится приятнее. Это проверено на дочке
11.05.2023 Нравится Ответить
julia5100
julia5100
Ну не знаю, мой психолог говорит, что нужно быть "достаточно хорошей матерью" и этого вполне достаточно, если на большее нет ресурса. Ребёнок накормлен, в тепле и безопасности? Значит вы достаточно хорошая мать.

А так-то да, к психологам надо всем. Более того, большей половине ещё и к психиатру не мешало бы
11.05.2023 Нравится Ответить
diet.mila
diet.mila
Приєднаюсь до обговорення 😅
Робити як радять психологи класно, але ж ми всі різні. Різні темпераменти, виховання, статут сім'ї і ТД.. під одну дудку всі плясати не можуть
Робіть як відчуваєте, як комфортно Вам, якщо ввечері хочеться провести час з чоловіком - кладіть малих спати раніше на півгодини. Не намагайтеся бути ідеальною мамою, адже ви і є саме така для своїх дітей 👌
Робота з психологом/психотерапевтом - клас!
Як все встигати - комбінувати заняття для малих, готувати з ними разом, залучати до всіх процесів, спрощувати собі життя тим самим роботом, чи якщо є можливість - найняти людину яка прибере за гроші. Ділити обов'язки з чоловіком/родичами. Ми можемо дати щось дітям тільки тоді, коли самі наповнені.
11.05.2023 Нравится Ответить
kirana
kirana
Когда родился третий я загонялась что не успею ничего и не отдыхаю и мы взяли няню . Сейчас когда я почти не вижу своих детей (особенно старших) из-за работы я могла бы загоняться из-за этого, но что я могу сделать? Ничего. Всё , что могу- я уже делаю, я самая лучшая для них мама уже. И вы тоже уже.

В вашей ситуации я старалась раствориться в детях , пока я с ними. Плыть по течению, отдавать им себя всю. И даже тогда мне казалось, что я делаю мало и не правильно.

Но только есть возможность- сразу старалась оставаться наедине с собой.
11.05.2023 Нравится Ответить
kirana
kirana
@liudmyla003, когда у меня было двое детей, то няни у меня не было, бабушек тоже, только помощь мужа. Я даже не знаю , что посоветовать. Когда меня кто-то видел с моими детьми , мне всегда говорили, что я терминатор, что у меня железная психика, нервная система, что я наверное курю траву по вечерам или бухаю) а я не курила, не пила, и очень много мы ругались с мужем 😅 что тоже нифига не ок (мы то с ним и разошлись уже, но не из-за детей и нервов). У меня дети просто дико себя вели, крик и ор на улицах , в магазинах итд- неописуемый. Валяния на полу в конвульсиях… это пиздец)))) я не знаю, как я это вынесла 😂 мне соседи (даже соседки моего возраста и у которых тоже есть дети) говорили что уже пора по жопе надавать и наорать, у одной из этих советчиц было педагогическое образование для дошкольников😂 так что честно, я хз что посоветовать .
Я не убиралась дома почти никогда. Я всегда, когда можно было оставить детей на папу - оставляла и уходила из дома гулять. Тупо просто гулять , на подработки, куда угодно 😅 почти каждый вечер я после укладывания детей спать (с 2-3х их лет) уходила пройтись по району перед сном. Оставаться наедине для меня было критично важно.

Это не значит, что я не кайфовала от материнства - я кайфовала! Даже если иногда это было невыносимо, оно того стоит и я чувствую свое как бы предназначение в жизни рядом с ними. При этом я не олицетворяю и не отожествляю себя с ними. Они - отдельно, я - отдельно, личная жизнь и отношения с их отцами - отдельно. Не знаю что и сказать, я просто люблю детей и свою жизнь. Я сплю по 4-5 часов в сутки прерывистого сна кусками, хожу на работу , а если я не на работе - я с детьми. С мужем мы в последнее время встречаемся только в кровати . Не знаю как, но нам даже хватает сил на секс почти каждый день)) но тогда сон ещё сокращается🤪

Кризисный возраст ребенка - это тяжело безумно, как бы мы не любили своих детей. Что говорят психологи я считаю не так критично важно. Главное, что мы их оберегаем, заботимся, и любим, как мы умеем любить. И никто не застрахован от ошибок, но вы всегда можете извиниться и исправиться. Наши дети знают, что мы их любим, это главное.
11.05.2023 Нравится Ответить
sabi_pavliukova
sabi_pavliukova
Я, як психолог, пишу як є:

1) Ніхто з психологів/психотерапевтів не виховує дитину за методиками та книжками. Бо розуміють, що в цьому немає сенсу ніякого(неможливо все встигнути). Так реально можно себе загнати у почуття провини і в погоні за «успех успешний, все суметь, жена/мать/любовница/бизнесвумен» можна легко втратити себе, тоді і починається депресія та вигорання.

2) Так, ми частіше використовуємо ту чи іншу практику чи методику, бо вони з нами на професійному рівні десь відкладені, тому ми не витрачаємо сил, щоб згадати що тут чи там можно зробити з дитиною, якщо вона «…». Але не завжди, бо також втомлюємось, голова не варить, зриваємось, плачемо, кричимо і таке інше; і це нормально 🤷🏻‍♀️

3) Кожен психолог/психотерапевт, який каже що ні разу не зривався на дитину, чи щось таке інше (у білому пальто) - нещадно піздить. Усі ми люди, усі можемо втомитись та не тримати емоціі, нічого страшного в тому що ти накричала на дитину, важливо після просто обсудити цей момент та вибачитись, якщо ти не правий.

4) В мене ж іноді почуття провини, що десь я можу недодала дитині, тут я з клієнтом могла зробити більше, а тут я чоловіку грубо відповіла, а могла би інакше, і таке інше. Але я в цьому не застрягаю, бо розумію що я жива людина, мені не потрібно бути «найкращою» всюди, я вибрала собі термін «достатьно хороша» і мені цього вистачає, щоб йти далі і не зайобувати себе (дитину / чоловіка).

5) Якщо після психологів вам ще складніше жити, посилюється почуття провини чи щось таке інше - змінюйте психологів)) їх дійсно багато, можливо то «не ваш варіант».

6) і така собі порада : орієнтуйтесь не на книги, не на поради з Інтернету, а на себе, свою сім’ю та свої звички: тобто, якщо десь написано (чи психолог сказав) що треба робити так, а вам та вашій сім’ї це не підходить, відкидайте цю пораду і йдіть далі, шукайте щось інше. Не зациклюйтесь що «ТАК ТРЕБА РОБИТИ». Не треба. :)

Треба так, як вам зручно) ❤️
11.05.2023 Нравится Ответить
janebu
janebu
Психолог здорової людини😁
11.05.2023 Нравится Ответить
olenabercana
olenabercana
у меня 3 ребенка с разницей 2.9 и 3 и мне очень помогают ясли /школы, так как там дети целый день. Про психиатров, очень скоро их вытеснит АI и у каждого ребенка будет свой ассистент, который будет отвечать на любые вопросы, в том числе аi заменит психологов, так как он уже очень качественно отвечает на вопросы
11.05.2023 Нравится Ответить
Читайте также