Я чувствую, что победа уже близко. Вот прям в этом году. И очень в это верю. 💪🇺🇦

У меня и моих знакомых получилось как-то так. Очень богатые люди уехали, живут за границей до окончания войны точно, а тут дистанционно бизнес работает. Просто обеспеченные (нашу семью отношу к таким) выезжали, поняли что тот уровень жизни который у нас тут, та медицина которая тут (частная), образование то что мы тут детям можем позволить в Европе мы не можем и вернулись. Люди у которых тут был средний и ниже достаток выехали и почти в таких условиях (а может и в лучше живут за границей) они не возвращаются и не собираются. Мои субъективные наблюдения. Выбор за вами, взвесить что вас держит тут и что вы сможете там, напишите на листке за/против, так быстрее приходит понимание ситуации и выбор дается легче.

Мы сидим на месте.
Муж подрабатывает. Он строитель, ждем когда закончится война, тогда у него появится больше работы. Выехать не можем из-за мужа, сама с ребенком точно никуда не поеду.
Свою жизнь вне Харькова не представляю. Живем у родителей в деревне, тут спокойнее, в Харьков ездим так сказать в гости к себе домой. Очень люблю свой город, долго без него не могу♥️

Если Вы одна с ребёнком едьте, выберите страну по проще, где язык не сильно сложный. Ради лучшего будущего ребёнка. Может потом в этой стране с кем то и познакомитесь

Ми виїхали в травні того року. Повертатися не хочемо. Не вірю, що закінчиться це швидко. Можливо, через те, що рідний дім покинули у 14 році і вірили, що скоро повернемося у рідне місто. Тільки роки через три зрозуміли, що туди вже не повернемося. Тому цього разу вже і не чекаю, що закінчиться швидко. Ми будуємо нове життя. Діти звикли до садочків, ми до міста і країни в цілому. Малий розмовляє на 50% польською. Але нам і витрачати не було чого, бо втратили все ми ще 9 років тому. У дітей дитинство зараз, їм зараз потрібно спілкуватися з однолітками, розвиватися, гратися... Я не хотіла, щоб вони своє дитинство провели у подвалі чи квартирі

Ні,війна на виснаження,економіка в жопі,ціни ще виростуть

Не хочу залишати мою країну, якщо всі поїдуть - з ким вона залишиться, рідненька😔 а ви вирішуйте, як серце вам говорить❤️

Кому то комфортно в чужой стране. Я люблю Украину,и поэтому не хочу уезжать.

Что вы вкладываете в смысл той самой победы? Что они вот просто так возьмут и свалят отовсюду. Луганск,Донецк это нереально. Они там уже 9 лет керуют и фиг просто так это оставят. Там уже совсем другая тема. Как бы мне не хотелось,чтобы все было как прежде(моя родина),но есть реальность. Тем более,надо понимать количество оружия и люду с той стороны. Поэтому, напрашивается вывод,что действительно может быть все долго затянуться(((конечно это безумно надоело. Просто надо строить свою жизнь исходя из реалий,а не строить иллюзий.

@gala________s, не знаю о чем вы, мы ни разу не сидели в подвалах, а тревоги сейчас почти без звука и их не слышно)) зато мой ребенок впервые за год рядом с полной семьей, говорит на своем языке и находится у себя дома, а не лазит по отелям, лагерям и квартирам. А я не нервная, потому что в чужой стране среди чужих. Каждому свое

@lisenok1989 я думаю это бесполезно доказывать тут кому-то🫣 пусть у вас все получится с немецким, так как язык действительно непростой, а все остальное очень даже достижимо если поставить цель 🫶🫶

Я не вірю в покращення життя. В перемогу вірю. Але щоб хоча б повернутись на довоєнний рівень треба буде років десять. Багато чого зламано, багато хто загинув. Нажаль(
За кордоном є багато проблем, щось незрозуміло, до чогось треба звикати, мова інша. Але люди спокійніші та привітніші, менше тривоги, дітки теж стали більш спокійними.

Не думаю уже о том, когда победа. Главное чтоб она вообще была. До конца войны никуда не будем выезжать, сама с ребенком не поеду, а муж выехать не может. Ну не поеду, если не придется, конечно.
А вот вопрос в том, как закончится война. Мы решили, что если выйдет так, что им оставят территории хоть какие-то, то будем уезжать, когда будет можно. Потому что это в любом случае отсрочка войны.
Но даже если будет прям так, как все говорят, что и Крым и Донбасс освободят, то все равно склоняюсь к тому, что сына в будущем надо будет отправлять на учебу заграницу. И дальше чтоб уже там жил. Ну после школы я имею в виду. С таким соседом расслабиться вряд ли получится, я хочу чтобы он строил жизнь в безопасности.

Верили в 15-16 году ,сейчас уже нет,хотим остаться в Германии

@beautydiaaaa @vhnvxdgjjj2356 аа)) ясно. "Патриотки". Везде хорошо где нас нет?) Уж лучше дома чем в чужой стране? Где родился там и сгодился? "Мои дети уже привыкли к сиренам и плачут не так часто", "со светом в принципе норм" и так далее. Ох ваши жопы бомбит от того, что кто-то за границей, ай-яй-яй... Как мне одна ебанатка написала "молитесь, чтобы ваши немцы вас не выгнали", и "неизвестно ещё будет ли в Европе война!". Успокаиваете себя, да?

перемога близько. але що буде після неї теж окреме питання… герої прийдуть з поламаною психикою… хтось піде до психолога відновлюватись, а хтось буде з великою агресією … що може відображатися і на мирних потім і на сім‘ю 😔

Смотря что для вас победа
В хорошую жизнь в Украине не верю,но домой вернусь

Хочется верить в скорую победу. Но обещание про окончания войны постоянно переносят по срокам… Я за границей с начала войны. Кому-то лучше дома. Напишите для себя плюсы и минусы каждого решения. Подумайте куда поедете и как там будете жить (социал или работа), город, как с жильем. Узнайте подробности про жизнь в стране куда потенциально решите ехать. И тогда будет картинка. Но если такие мысли появились, то нужно хотя бы узнать возможности

Ну и что потеряете, если уехать. Потом не понравится и вернуться.

Верю в скорейший конец войны и уверена, что сильнейшие прилеты и обстрелы позади.

Молюсь, страха смерти нет. Заграницей мне было тяжелее и в целом, заграницей война в Украине воспринимается тяжелее, чем когда живешь в Украине. В Украине жизнь кипит и продолжается и по статистике, в авариях умирает больше людей, чем от обстрелов.

Кто в Украине концы с концами сводил и жил на грани бедности до войны, конечно не хотят возвращаться из стран, гдЕ бесплатное жилье и выплаты.

Те, кто в Украине жил хорошо, уезжать не хотят . И возвращаются, если уехали

И в целом, если едете вдвоем с ребенком, то будет крайне тяжело. Дети болеют, сады работают не как у нас , а до 13:00. Подстраховать некому, помочь с ребенком некому. Люди беженцы буХать начинают много, это то, что я заметила

Реально, проще всего выезжать тем, кто 1.живет в горячих точках. 2.Одиноким незамужним девушкам, чтоб выйти замуж в Европе. 3. тем, кто жил в Украине на грани бедности или в нищете.
4. Кто выезжает с мужьями/мамами/детьми

Так что думайте, если вы попадаете под категории, то можно смело ехать

У кожного своя історія і своє бачення ситуації, тому шукати відповіді вам треба у себе)
Особисто я виїжджала з донькою, витримала 3 місяці. Ніколи не почувала себе так тяжко як закордоном. Хоча все було добре - житло, донька в приватному садочку, я працюю з дому, грошей вистачало. Тому для себе зрозуміла що якщо їхати, то тільки з чоловіком. І буде не легко навіть в цьому випадку

В скорую победу точно не верю.
Думаю , что минимум это еще 2 года , если не все 5.
Выезжать не планирую. Строю жизнь в нынешней реальности

Ахах, и я в этот момент сижу думаю шо делать, только мы закордоном😂😂😂мысли :шо делать? Когда война закончится? Оставаться тут или психануть и уехать домой? А если война надолго или будет дальше хуже то шо делать? Короче шо делать???

Верю что скоро будет победа .Но 3 месяца назад собрали свои вещи в один чемодан и сумку и выехали с детьми в новую жизнь , не хотелось чтоб детство у детей проходило в 4 станах и каждый день бояться . Иногда вою волком как хочется домой , но выбора нет другого .
Война то закончиться когда то , а гнильё в людях как было так и останется .В стране сложная ситуация , а правительство ворует , люди воруют , грубят друг другу , даже война никак не объединила народ , каждый сам за себя и готов загрызть других .

Не вірю. Це буде тягнутися довго і після довгоочікуваної перемоги життя буде важке . Ціни виростуть суттєво.

Жила без чоловіка 9 місяців - це жах. Якби могла виїхати з чоловіком, то зробили б це і наразі не поверталися. А так я повернулася, то це ненормально (для мене), окреме життя однієї сім’ї.
Але я скажу так: виїхала в Ірландію 4 березня минулого року. За цей рік все кардинально змінилося і розраховувати на підтримку не варто. По-перше, дуже багато українців по різних країнах «зарекомендували» себе. По-друге, країни вже втомилися «тягнути» на собі тимчасово переміщених осіб і зараз одразу максимально стараються показати, що жити варто самостійно. Як на мене, це правильно, бо знаю мужиків, які повиїжджали і рік не працюють, а на соціальних виплатах сидять. Загалом, за 9 місяців багато побачила, проаналізувала і вирішила: вертаюся до чоловіка, маю тут дистанційну роботу, власне житло. Якби мене тут нічого не тримало - не верталася б, звісно. Висновок: якщо Вас зараз нічого не тримає і Ви нічого не відриваєте від серця - пробуйте. Якщо ж доведеться йти на жертви, які в подальшому можуть зруйнувати життя (розлучення, втрата хорошої посади в Україні заради місця касира в Лідлі в тд), то не варто.

Мені здається, що кожен обирає як йому краще. Ми можемо виїхати всією сім‘єю і робота в чоловіка точно буде (програміст), але ми віримо в перемогу, звісно буде складно, але життя триває, не зважаючи ні на що, ми працюємо, своє житло, старша ходить в садочок, на танці.

Ми дома. Вірю що перемога в
Кінці року

В победу верю. Но не скорую.
Уехала с детьми еще год назад.
Возвращаться не планируем …

Я не хочу что бы дети жили в послевоенной атмосфере. Нужно очень много времени, что бы все возобновилось.
Что будет с ценами, работой. Не понятно.
Да и когда будет победа - тоже.
Жить в ожидании не хотелось.

У меня и моих знакомых получилось как-то так. Очень богатые люди уехали, живут за границей до окончания войны точно, а тут дистанционно бизнес работает. Просто обеспеченные (нашу семью отношу к таким) выезжали, поняли что тот уровень жизни который у нас тут, та медицина которая тут (частная), образование то что мы тут детям можем позволить в Европе мы не можем и вернулись. Люди у которых тут был средний и ниже достаток выехали и почти в таких условиях (а может и в лучше живут за границей) они не возвращаются и не собираются. Мои субъективные наблюдения. Выбор за вами, взвесить что вас держит тут и что вы сможете там, напишите на листке за/против, так быстрее приходит понимание ситуации и выбор дается легче.

Думаю, що краще спробувати і якщо не вийде повернутись. Я за цей рік повністю налагодила життя в Варшаві, самостійно забезпечую своє та сина життя, живу без зовнішньої допомоги. Для сина тут більше перспектив, чекаємо тільки на чоловіка. Хоча ми можемо повернутись, є куди і є робота у чоловіка. Але, я теж не бачу перспектив для постійного проживання в Україні🤷🏼‍♀️
Сподіваюсь на краще, але…
І справа не тільки у війні.

Вірю в перемогу, поки вдома в Донецькій області.

Судячи з усього це все закінчиться не скоро, це моя думка. Ми пристосовуємось до ситуації , купили квартиру , плануємо ремонт. Життя йде, чекати чогось не варіант…

верю в победу, но не вернусь, на то есть психологические проблемы и много других

Все вам вирішувати.Ми ж не знаємо вас і ваших можливостей - мова, фінансова подушка, куди ви саме плануєте, яка професія і т.д.
Такі собі радники.
В мене багато хто виїхав з чоловіками, фінансами і ридають кожного тижня.
Одна родина не планує повертатись.Але вони готувались до переїзду 3-4 роки.
Одні чекають перемоги і назад.
Моя ліпша подруга почала бити дитину, працює з психологом, почала пити алкоголь сильно.Повертатись боїться, там не може.
Хоча вона з мамою, дитина в садочку, грошей достатньо.
Стільки факторів(

Я тому і не вертаюся, бо не буде за що жити, за 860 грн на місяць? В Німеччині я хоча б маю за що жити

Я закордоном. Проте хочу додому.

Думаю, що краще спробувати виїхати та почати нове життя. Повернутися завжди встигнете на крайній випадок

І вірю і ні. А час покаже. Я б виїхала, як би могла.

Ой я тоже сижу и думаю. Тут или уезжать. Хотя очень люблю Украину. Но очень сложно работу искать даже если в сад ходит. Садики то до 16,30

Ну швидка перемога? Вже рік повномасштабної. Це вже не швидко.

Виїхати за кордон? Якщо чоловік може виїхати.
Пахати закордоном доведеться вдвічі а то і втричі більше ніж вдома. Бо без мови, без досвіду. Чи це легше?

Чи дадуть там 100% садок дитині? А чи буде добре там дитині?

Чи втічете від цих емоційних качелей?

Чи впевнені, що прямо з нового аркушу почнете життя?

Наше життя в наших руках.

Покращення життя це залежить лише від вас, в перемогу віримо і дуже чекаємо,особливо повернення чоловіка додому...тут потрібно вам зважити багато факторів і приймати рішення

Я чувствую, что победа уже близко. Вот прям в этом году. И очень в это верю. 💪🇺🇦

Вірю
Але легко точно не буде, вже не легко , а буде ще гірше думаю
А переїжджати чи ні це тільки ваше рішення і залежить від багатьох факторів : чи є у вас тут житло, стабільна робота , чи можете ви виїхати всією сім’єю і т.д.