Як запобігти чергової панічної атаки? І чому вона взагалі з‘явилася раптом?
За цей місяць їх було 2.
Перший раз я не знала що зі мною відбувається, думала помираю, потім вивчила цей термін і зрозуміла що ознаки цього стану такі як були в мене. Тоді я перехвилювалась за дітей і себе. А от вчора я просто подивилась фільм після якого мене кинуло в такий стан. Правда я вже знала як себе поводити і не панікувала як вперше. Але відчуття такі ж: страх, ніби помираю, головокружіння, задихаюсь ніби, мурахи..
Нажаль ПА будуть повторюватися якщо з цим нічого не робити. У ПА є причина, психологічна, яку люди часто просто неусвідомвлюють. Вам потрібен психолог чи психотерапевт. Таблетки не лікують па, а тільки можуть заглушити симптоми на якийсь час, нажаль.
@elina2356, не бійтеся, це все не назавжди, це лікується🙏🏼 кажу з власного досвіду) у мене були панічні атаки 6 років і з часом вони тільки погіршувалися, траплялися частіше. Постійні виклики щвидкої допомоги, обстеження. Лікарі казали що я повністю здорова а мені постійно було погано.. і як ви кажете, чоловік і близькі просто мене не розуміли. Бо з таким не зтикалися.. було важко.
Але, є гарна новина - чим скоріше ви розпочнете роботу зі своїм психологічним станом і нервовим напруженням яке викликає панічні атаки, тим скоріше вони назавжди вас покинуть і не дійде до загострення, як було у мене.
Мені допомагає: заземлитися - тобто почати рухати пальцями ніг, відчути основу/землю під ногами. Почати дихати рахунок 6 на видих, рахунок 4 на вдиху. Почати думати про щось заземлене - список продуктів, плани на наступний день - те що ви можете контролювати
Працюю зараз із психотерапевтом, медикаменти не приймала
Ви зможете справитися! Головне зрозуміти принцип "роботи" панічної атаки, так вона стає реальнішою в не такою страшною
Перша - це було шось нове і страшне, я не розуміла що зі мною робиться. Після цього почала вивчати це питання і от вчора коли па знову з‘явилась я вже знала що це і не панікувала, просто думала що все добре і воно пройде. Так і сталось.
Здається, я швидко змогла зрозуміти як пережити па.
Проте мене цікавить чому вона взагалі появилась в мене? Які причини? Стрес? Може тому що я з двома дітьми 24/7 і в мене вигорання? Чи може думки про війну. Чи все разом? Я не знаю що спровокувало. Хочу зрозуміти причину.
@elina2356 все в купі. Емоційне вигоряння, стрес в якому ми перманентно майже рік, недостатньо сну, втома і дітки багато сил забирають, тривога за них... Спробуйте консультацію у психолога, щоб адекватно оцінити свій психологічний стан)
Я думала,я умру..и у меня настолько было это состояние,что без помощи кого-то меня не отпускало.Хорошо,что я была то на работе,то у доктора на приеме и т.д
@barbadoss, 2 недели, по 2 таблетки, потом ещё антидепрессанты на месяц назначали, не помню название уже, но главное помогло) сами атаки буквально через неделю прошли
@barbadoss, да да, мне сначала врач выписывал по таблетке 3 раза в день, но то ли из-за моего веса в 44 кг, толи ещё чего то, ночью кошмары появились 🫣 снизили до 2 таблеток.. тут главное под наблюдением врача пить ) а так средство очень хорошее
От як таке може бути? А саме головне чому? Не було ніяких признаків того що щось не так. Пішли на перший скрінінг сьогодні, сказали що немає сердцебиття💔 Досі не можу в це повірити😭 Дівчата хто це пережив. Як ви через це пройшли? Чи змогли наважитись ще на вагітність? І взагалі чи може ще бути вагітність після цього?
Хочу трішки пожалітися. Сьогодні гуляли із чоловіком і синочком, я була в такому вигляді ) тут ми зустріли знайому, яка трішки старша за мене, бачила мене востаннє коли я ще була вагітною, і видає чоловікові " а ти дозволяєш Яні ходити в такому вигляді? Одружена жінка, та ще й тільки народила, люди не зрозуміють " Вибачте, а що зрощуміють? Жінку в параджі, в светрі, щоб навіть натяку на силует грудей не було, засалену голову, пучок в різні сторони, руки страшні без манікюру, про макіяж взагалі мовчу! Це люди зрозуміють? Типу йде така жінка ніби тиждень себе в дзеркало не бачила з каляскою, і всі такі " ооо, це мама, точно, їй можна вибачити такий вигляд" Щоооо? Люди в своєму розумі взагалі ? Та жінка має бути жінкою завжди ! Це наш борг королівський такий 😉 при будь яких обставинах знаходити час на все, і на себе в першу чергу! Тоді і чоловік вами пишається, а не по іншим тікає, тоді і синок росте і розказує "яка в мене гарна мама" треба щоб вами пишалися ваші мужчини! А від жінок таке чути... просто дивно... що це зависть, тупість, чи стереотипи? Дівчатка, просто сьогодні накипіло.
В малої на руці є вот такі штуки. Та найбільша вже доволі довгий час є. "ПедіатОри от бога " сска кажуть, що то бородавка. В дерматолога давно були, воно єлі незамінте було. То прищик, всередині біленьке шось і ніби прозора рідина. Вона як розщеше буває, то воно червоніє і кров всередині проступає. На наст.день таке саме стає. А це вот мілких добавилось . Хтось щось знає ?? ( в мене було схоже на руці, своє я видавила, як звичайний прищ, але багато крові було, засохло тай пропало) (П.с. Найшла норм.дохтєра до нього підем скоро!)
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻
Після того, як я написала що я даю дитині нагітси жарені на олії😂😂мене засипало смс (це ж мала дитина навіщо гробити шлунок, жарене дитині) і так далі... Так от кожна мама сама вирішує що дати дитині, я не жарила їх на літрі олії😂і не даю їсти дитині кожен день жарене.,меню дитини як і дорослої людини повинно бути різноманітним!!! ДАВАЙТЕ ЖДУ КОМЕНТІВ ЯКА Я #ГОРЕМАТЬ.... А ще у мене дитина їсть цукерки😂😂😂
Алина·Мама дочки (3 года), беременна (11 нед.)
Нажаль ПА будуть повторюватися якщо з цим нічого не робити. У ПА є причина, психологічна, яку люди часто просто неусвідомвлюють. Вам потрібен психолог чи психотерапевт. Таблетки не лікують па, а тільки можуть заглушити симптоми на якийсь час, нажаль.
·Ответить