Как я справлялась с трудностями после рождения недоношенной дочери

Мене переводять в палату, наркоз починає відходити, розріз адсько боліти, чоловіка відправляють до дому, і я просто ридаю цілу ніч,в захльоб не зупиняючись.

Зранку нам приносять її, таку маленьку беззахисну дівчинку, обезсилену. Чесно вам скажу, я ще таких маленьких діток не бачила. Але лікарі мене запевнили що з нею все добре, вони мусили її забрати наніч, щоб все обстежити, бо це маловагова дитина на доношеному терміні. Вони дойшли висновку що дитина не розвивалась через дисфункцію плаценти, і зупинилась на 35-36тв.Молока в мене через стрес не було взагалі, та і вона зовсім немала сил щоб захоплювати сосок, тому в хід пішла суміш, так як морити голодом її точно був не варіант. Я відчувала себе якоюсь бракованою, молока немає, дитина маленька через те що з мої організмом щось не так, і просто ридала коли чоловік ішов до дому. На другий день ми дістали жовтушку і світились під лампою увесь день. Я безперестанку качала молоковідсмоктувачем, але то все безрезультатно. Виписали нас на третій день з вагою 2170. Перші дні я просто не могла прийти в себе, і не розуміла чому все саме так, я ж так все контролювала, пильнувала себе, все завжди було в нормі.

Але це все залишилось в памяті, а зараз найщасливіші дні, нам вже більше тижня, ми набираємо вагу, за тиждень вже важимо 2500, відїли щічки, гамаємо цицю, молоко по троху стало прибувати і трошки підїдаємо кашку. І будемо по трошки доганяти наших ровесників.❤️