Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти( Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить. Я не знаю як з цим впроратись 😭 До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Чому дитина засинає, через 20хв просинається, хникає і потім починає плакати!?? Плач такий різкий і пронизливий. Так до пів ночі. Потім її прокидання уже кожні 2 години
Дівчата, малий штовхає дівчаток... Може є якісь лайфхаки? Предісторія: в дворі є дівчинка на три місяці молодша, вона його била по голові машинками, лопатками, руками ( не всім зразу, но всі три ситуації були, бачили зразу розбороняли). Він в цей час був в шоці і просто заходився слізьми, не знав, що робити... Через деякий час, в нього змінилася поведінка, тепер він її лише бачить, підходить і штовхає, це в нього постійно замість вітання. Я його перевчаю, говорю, що треба дружити, що не можна битися, може погладити Кіру, або прошу привітатися за ручку, це спрацьовує через раз. Він її не штовхає, що вона падає, але всеодно легенько штовхає. Коли вона починає кричати, він теж підходить і її штовхає, по його виразу обличчя він бачить небезпеку... Я просто не знаю як правильно вирішити цей конфлікт, щоб з нього не зробити хлопчика для биття або навпаки, щоб він не гамселив всіх... П.с. Після цього ситуація повторилася ще з двома дівчатками, плюс мінус нашого віку, він їх штовхає, хоча вони йому нічого не робили... З хлопчиками такого немає, всі дружно гуляють...
В кого така дитина як в мене? Як ви її навчаєте?😩 Мені іноді здається, що вона мене просто не чує, коли я про щось прошу. Виконує прохання тільки коли сама захоче і то дуже рідко. Вона соціальна, весела, йде на контакт. Але навчити чому нереально. Може засісти з конструктором і навіть не чує, коли я до неї звертаюсь. Показую тваринок, як вони кажуть, не реагує, не цікаво. А потім проходить повз них і видає відповідні звуки😳 нв прохання повторити дивиться на мене як на дурепу🤦 ♀ Є ще в когось такі вперті козероги?
Мирослава·
Мама сына-младенца
Швидше за все так і є
Юлія Рудецька ·
Мама сына (2 года)
Так, сумує)
У нас таке ж з місяців 9 до цього часу.
Зараз, коли чоловік приходить з роботи, пограється трішки з малим і йде вечеряти, а я вкладаю сина, то крики 'таатоооо' здається чують всі сусіди😂
Сумують, бо рідко бачать
Олександра··
Мама дочки-младенца
🥺
Анастасия·
Мама двоих (3 года, 6 лет)
Девочки часто папины, им надо насытиться с ним общением
Svetlana·
Мама сына-младенца
А мальчики мамины 😂🙈