Війна в країні! Війна у мене в сім’ї!

Ми виїхали до батьків, в більш-менш спокійну область. З чоловіком живемо окремо: я з дитиною - у своїх, він - у своїх. Нас нічого вже не об’єднує з ним: ні війна в країні, ні дитина. Я не жалію про це навіть. У нас сім’ї давно вже не було. Він хоче бути поруч тільки з мамою. Ну що ж, це його вибір.
Мої батьки агітують виїжджати «під шумок» з країни. Від чоловіка, від війни. Ніби прикритися, що заради безпеки дитини ( хоча чому ніби!!! кругом стріляють). Але насправді рятуватися від цих важких аб’юзивних відносин, які тягнуться роками, щоб виїхати не тимчасово, а надовго і постаратися почати життя спочатку. По-іншому він не дасть вивезти дитину, просто буде ставити палки в колеса. Бо навіть тут, коли він поруч, я цілодобово сама з дитиною, він приходить лише на кілька годин. Дитиною особливо не цікавиться, мною тим більше. Просто життя немає, є якась його ілюзія, світ в якому він живе і йому комфортно там. Без нас, без дитини.
Хоча про розлучення він навіть і не говорить. Йому так жити нормально.
Це якийсь злий рок долі. У нас така дивна недосім‘я і ми всі тут, при купці, разом, але через ці відносини все одно живемо окремо і рідко бачимося. В той час як інші, реально нормальні сім’ї змушені розлучатися. Це справжня трагедія.
Стосовно мене, я хочу щось змінювати. Але так страшно їхати в чужу країну з маленькою
дитиною (1.4) . Це буде холодний контрастний душ для мене. За ті гроші що я відклала, я там проживу з натяжкою хіба кілька місяців. На роботу не зможу явно вийти з такою малою дитиною. Як прийняти адекватне рішення?
Мама каже, щоб виїжджала десь в Польщу. Батько каже щоб десь далі , типу Англія, Іспанія, Канада.
В Польщу виїхала невістка з своїми рідними, і кучею дітей. Можна якийсь час до неї примкнути. В Іспанії є подруга мами, яка там теж на заробітках. І все, далі знайомі закордоном закінчилися.
Я розумію, що в першу чергу тут з цим чоловіком мені життя нормального не буде. Тиждень він сам натякав, що напевно краще нам з дитиною виїхати, але я тоді навіть і не розглядала такий варіант.
Короче, виїхати для мене не проблема. Батьки до кордону довезуть, гроші на перший час є. Зараз думаю активно куди виїжджати.
Але мене лякає, що я там буду робити сама. Боюся, що психологічно не витримаю. Я не з тих відчайдушних і сміливих. Хоча хто його знає, може просто доля ще не випробовувала нормально.