“ЧОМУ ТИ НЕ ЇДЕШ?”
Вже вкотре я чую це запитання і думаю, що багато з тих жінок, матусь, хто залишився в Україні чує подібне: «Чому ти не виїзджаєш з дітьми за кордон?
Я жартую і всім кажу, що не можу їхати, бо клялась чоловіку бути з ним і в радості, і в горі…)))
⠀
ЩО НЕ ТАК ЗІ МНОЮ?
Погано розвинений материнський інстинкт, що я не хапаю дітей і не втікаю, щоб їх вберегти?
⠀
Притуплений інстинкт самозбереження?
⠀
Сильна емоційна прив’язаність до чоловіка?
⠀
Любов до своєї Батьківщини? …
Чи можливо так банально - не вистачає сміливості починати з нуля? Вийти із зони комфорту? Покинути все і взяти на себе повну відповідальність?
⠀
Або ж просто у нас в місті відносно спокійно і я ще не відчула, що час настав …
⠀
Не знаю… Мабуть всього потроху)
⠀
Я ні кого не захищаю і ні кого не засуджую!
Кожен робить свій вибір.
⠀
ЯКА ЦІНА ЦЬОГО?
Час покаже…
⠀
Та поки я залишаюсь вдома - робитиму по максимуму все можливе, щоб допомогти, підтримати, наблизити день нашої з вами перемоги🙏
Я САМА ПРИЙМАТИМУ РІШЕННЯ ЩО МЕНІ РОБИТИ ☝️
⠀
P.S. Але ж чоловіку я дійсно обіцяла бути і в радості, і в горі, в багатстві, і бідності, поки смерть не розлучить нас… Тримаємось і віримо в краще!
Віримо в нашу перемогу!💙💛
взято із інтернету, але гарно написано 💗💗💗
Спасибо за пост, слушайте я так устала уже от этих вопросов, да вас выпустят и с мужем как многодетную, говорю и что?????да и машина когда захотели поехали!!!говорю и что????Ехать нужно туда где ждут!!!! Ну как это приехать и просить????финансово мы не потянем жить по европейски, снимать там жильё и жить, потому что разница колоссальная, а жить в садиках или спорт.зале, с малышам. На руках, я не готова😭Я собрала ещё в первый день вещи, как бы дежурный чемодан…Я слышу как летают, я слышу без конца сирены, но мы дома😔Я мужу тоже говорю, может мы не правильные что не бежим, а он да кому мы там нужны!!!Ещё неизвестность😔заселят куда то, какие там люди, а тут свой дом, просить что бы пустили переночевать, а здесь своя комната😔всегда можно уехать, но будет ли это правильным решением, будет ли лучше моим детям там?( спать на матрацах, одетыми)? Стоит ли та дорога 3 суток, да и малыши, что б не заболели… очень много вопросов, но там нас точно не кто не ждёт😔
После нескольких ночей в подвале я уже рыдала от того как хочу уехать, но не за границу.
Из города, в котором тихо, не уезжала бы
Це ужас😳і страшно. Завість якась чи ненависть🤷🏻♀️Як тонути так усі. Я зустрічала тут, в мамлайф, коментар, що у Вінниці як ніби і немає війни. Пройти я мовчки не змогла. Це означає якщо люди втратили все…то і інші мають?! В нас також лунають повітряні тривоги, в нас дуже багато біженців, в нас працюють волонтери, блок-пости. Багато, дуже багато вінничан через паніку,страх виїхали або за межі Він.,або за кордон. Хто ж винен, що Київ більше хочуть розбомбити ніж Вінницю, чи Тернопіль…Дійсно, війна відкрила усі маски. Все добре і зле виходе з людей. Головне потім, не забути їхню сущность, яку вони так гарно продемонстрували 😔
Теж про мене. Р.S. сьогодні допомогла волонтеру і стало навіть на душі краще, хоча день був не спокійний. Всім мирної ночі! ♥️🇺🇦🙏
Ой, не могу, и есть куда, не могу.
Тут мой дом, тут мой город, Мама, все тут мое!!!
Сегодня не спокойно с самого утра, и дух упаднический… но наверное для меня больше ужас оказатся по ту сторону зная что в опасности Мои , кто останутся тут.
И сидеть там и локти грызть выливая слёзы для меня морально хуже чем подпрыгивать от взрывов и сирены но я тут у себя со своими!
Полностью поддерживаю 🙏👍сама такая, мы только с Киева переехали чуть дальше к мужу на родину, и сидим, я б могла давно уехать заграницу, у меня много родственников там везде , все зовут и родители и орут че я не еду и не думаю о ребенке...но я не хочу, и не могу остановить мужа , считаю это предательство какое то, не знаю почему так🥺🤷♀️но я просто не готова. Пока более менее мы в безопасности, но конечно никто ни от чего не застрахован, но это судьба считаю🤷♀️но не хочу ехать никуда и не планирую пока по крайней мере. Верю и надеюсь в то что скоро все закончится, просто нужно время переждать. Так что желаю Вам и всем нам кто такие же😉просто терпения и сил🙏 мы победим 💙💛
Очень про меня. Муж, два кота, куча комнатных цветов.... ну как я это оставлю добровольно?
Я сказала чоловіку що після війни ми вже точно не розведемось як би там не було, бо війну разом пройшли, а хуже вже нічого не може бути)))
Пост про мене, слово в слово...дякую, що я не одна така.
Тоже не уехала,не вижу смысла уезжать.
Если суждено умереть,то можно и за границей умереть,вдруг на меня дерево там упадёт
А вообще тоже считаю,что мужу обещала и в горе и в радости,не хочу вообще уезжать
я вроде и готова , но у нас тихо.
я наоборот пытаюсь найти кого то что бы к себе взять и приютить
Как начали над головой беспилотники летать была последняя капля
Я теж не наважуюсь їхати😔. В голові 150 сценаріїв від найкращих, до найгірших... і ці постійні серени і немає куди ховатись, сидимо в квартирі, бо підвал в нашій панельці жесть жестякова. Завтра їдемо до батьків в село, бо вже не вивожу цього всього, роботи ні в мене, ні в чоловіка зараз не має... постійні панічні настрої і всіх навколо....а я думаю, чи правильно ми робимо, що їдемо?...а ще, коли збирала речі, то таке відчуття відчаю і жалю, ніби я вже ніколи не повернусь в нашу квартиру...особливо якось шкода, що залишаються іграшки, речі малої, з якими пов'язані якісь радісні спогади😭😭😭😭😭😭.
Спасибо за пост, слушайте я так устала уже от этих вопросов, да вас выпустят и с мужем как многодетную, говорю и что?????да и машина когда захотели поехали!!!говорю и что????Ехать нужно туда где ждут!!!! Ну как это приехать и просить????финансово мы не потянем жить по европейски, снимать там жильё и жить, потому что разница колоссальная, а жить в садиках или спорт.зале, с малышам. На руках, я не готова😭Я собрала ещё в первый день вещи, как бы дежурный чемодан…Я слышу как летают, я слышу без конца сирены, но мы дома😔Я мужу тоже говорю, может мы не правильные что не бежим, а он да кому мы там нужны!!!Ещё неизвестность😔заселят куда то, какие там люди, а тут свой дом, просить что бы пустили переночевать, а здесь своя комната😔всегда можно уехать, но будет ли это правильным решением, будет ли лучше моим детям там?( спать на матрацах, одетыми)? Стоит ли та дорога 3 суток, да и малыши, что б не заболели… очень много вопросов, но там нас точно не кто не ждёт😔
Як все в точку…
Вчора мені задвинули, що я не думаю про дитину, тому і не їду закордон
Хоча знаходжусь зараз на цілком безпечній територіі, порівняно з іншими…
О, да. Мне сказали, что я херовая мать , не спасаю детей
Пока тихо-я в городе,сама с детьми, даже к родственникам в село не еду..но это пока тихо..весь мой героизм останавливают дети, я боюсь за них в первую очередь,и не хочу, чтобы они видели то,что я в Донбассе..хотя Донбасс нервно курит в сторонке в сравнении со многими городами..
Пишуть «ми патріоти ми до останнього на рідній землі» пизд/ть пизд/ть якби падали ракети на голову, або помирали від зневоднення в підвалах,чи лишилися без дому, то подивилася б я на тих патріотів. Я маю до кого поїхати далеко за межі України, але в нас пока тихо🤷🏻♀️но це не означає, що треба ненавидіти біженців.
Я теж такої думки, що сиджу поки ракети не літають до нас. Але де ви там прочитали про ненависть до біженців?
@maryshulik, ні, це не в цьому пості про ненависть до біженців. Це загально, багато хто пише типу «лише ті хто залишився в Укр.вірить в її перемогу» або «я не покину свою землю, бо не вміститься у валізу мій дім, культура мого народу, соловїні ранки…».
Дівчат а щоб обрали ви, для життя та подальшого майбутнього з дітьми Польщу чи США ?і чому
Мама в розпачі 😭😭😭
Можливо серед нас є дитячі психологи, чи люди з досвідом...
Синочок геть не хоче ніде сидіти, ні автокрісло, ні коляска, ні машинки... Стільчик для готування рівно 15 хв поки їсть... Взуття вдягати відмовляється, кричить, пищить, ридає. Ні тапки, ні туфлі ні сапожечки.. Я намагаюсь пояснювати, говорити, показувати і ніфіга...
Чому можуть бути такі протести? Що може послужити, як боротись?
Чи це моя десь вина, чи я не знаю вже. Просто в відчаї.
Настільки вибиває з колії це, що...
Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна пісяти при менструації з тампоном " всередині". Іто мені це мій чоловік сказав, я сама вшоці з себе)) 😀 , аж смішно, що я така дурна не подумала до цього часу про це і навіть не думала що насправді це можливо без вийняття тампону. От мені цікаво чи я одна така, незнала що це можливо?

Кажуть, що після 3х місяців з дитинкою стає легше. Це правда?
Дівчатка, в чому вам стало легше?)
Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти(
Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить.
Я не знаю як з цим впроратись 😭
До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина
Я теж не наважуюсь їхати😔. В голові 150 сценаріїв від найкращих, до найгірших... і ці постійні серени і немає куди ховатись, сидимо в квартирі, бо підвал в нашій панельці жесть жестякова. Завтра їдемо до батьків в село, бо вже не вивожу цього всього, роботи ні в мене, ні в чоловіка зараз не має... постійні панічні настрої і всіх навколо....а я думаю, чи правильно ми робимо, що їдемо?...а ще, коли збирала речі, то таке відчуття відчаю і жалю, ніби я вже ніколи не повернусь в нашу квартиру...особливо якось шкода, що залишаються іграшки, речі малої, з якими пов'язані якісь радісні спогади😭😭😭😭😭😭.