“ЧОМУ ТИ НЕ ЇДЕШ?”
Вже вкотре я чую це запитання і думаю, що багато з тих жінок, матусь, хто залишився в Україні чує подібне: «Чому ти не виїзджаєш з дітьми за кордон?
Я жартую і всім кажу, що не можу їхати, бо клялась чоловіку бути з ним і в радості, і в горі…)))
⠀
ЩО НЕ ТАК ЗІ МНОЮ?
Погано розвинений материнський інстинкт, що я не хапаю дітей і не втікаю, щоб їх вберегти?
⠀
Притуплений інстинкт самозбереження?
⠀
Сильна емоційна прив’язаність до чоловіка?
⠀
Любов до своєї Батьківщини? …
Чи можливо так банально - не вистачає сміливості починати з нуля? Вийти із зони комфорту? Покинути все і взяти на себе повну відповідальність?
⠀
Або ж просто у нас в місті відносно спокійно і я ще не відчула, що час настав …
⠀
Не знаю… Мабуть всього потроху)
⠀
Я ні кого не захищаю і ні кого не засуджую!
Кожен робить свій вибір.
⠀
ЯКА ЦІНА ЦЬОГО?
Час покаже…
⠀
Та поки я залишаюсь вдома - робитиму по максимуму все можливе, щоб допомогти, підтримати, наблизити день нашої з вами перемоги🙏
Я САМА ПРИЙМАТИМУ РІШЕННЯ ЩО МЕНІ РОБИТИ ☝️
⠀
P.S. Але ж чоловіку я дійсно обіцяла бути і в радості, і в горі, в багатстві, і бідності, поки смерть не розлучить нас… Тримаємось і віримо в краще!
Віримо в нашу перемогу!💙💛
взято із інтернету, але гарно написано 💗💗💗
Спасибо за пост, слушайте я так устала уже от этих вопросов, да вас выпустят и с мужем как многодетную, говорю и что?????да и машина когда захотели поехали!!!говорю и что????Ехать нужно туда где ждут!!!! Ну как это приехать и просить????финансово мы не потянем жить по европейски, снимать там жильё и жить, потому что разница колоссальная, а жить в садиках или спорт.зале, с малышам. На руках, я не готова😭Я собрала ещё в первый день вещи, как бы дежурный чемодан…Я слышу как летают, я слышу без конца сирены, но мы дома😔Я мужу тоже говорю, может мы не правильные что не бежим, а он да кому мы там нужны!!!Ещё неизвестность😔заселят куда то, какие там люди, а тут свой дом, просить что бы пустили переночевать, а здесь своя комната😔всегда можно уехать, но будет ли это правильным решением, будет ли лучше моим детям там?( спать на матрацах, одетыми)? Стоит ли та дорога 3 суток, да и малыши, что б не заболели… очень много вопросов, но там нас точно не кто не ждёт😔
После нескольких ночей в подвале я уже рыдала от того как хочу уехать, но не за границу.
Из города, в котором тихо, не уезжала бы
Це ужас😳і страшно. Завість якась чи ненависть🤷🏻♀️Як тонути так усі. Я зустрічала тут, в мамлайф, коментар, що у Вінниці як ніби і немає війни. Пройти я мовчки не змогла. Це означає якщо люди втратили все…то і інші мають?! В нас також лунають повітряні тривоги, в нас дуже багато біженців, в нас працюють волонтери, блок-пости. Багато, дуже багато вінничан через паніку,страх виїхали або за межі Він.,або за кордон. Хто ж винен, що Київ більше хочуть розбомбити ніж Вінницю, чи Тернопіль…Дійсно, війна відкрила усі маски. Все добре і зле виходе з людей. Головне потім, не забути їхню сущность, яку вони так гарно продемонстрували 😔
Теж про мене. Р.S. сьогодні допомогла волонтеру і стало навіть на душі краще, хоча день був не спокійний. Всім мирної ночі! ♥️🇺🇦🙏
Ой, не могу, и есть куда, не могу.
Тут мой дом, тут мой город, Мама, все тут мое!!!
Сегодня не спокойно с самого утра, и дух упаднический… но наверное для меня больше ужас оказатся по ту сторону зная что в опасности Мои , кто останутся тут.
И сидеть там и локти грызть выливая слёзы для меня морально хуже чем подпрыгивать от взрывов и сирены но я тут у себя со своими!
Полностью поддерживаю 🙏👍сама такая, мы только с Киева переехали чуть дальше к мужу на родину, и сидим, я б могла давно уехать заграницу, у меня много родственников там везде , все зовут и родители и орут че я не еду и не думаю о ребенке...но я не хочу, и не могу остановить мужа , считаю это предательство какое то, не знаю почему так🥺🤷♀️но я просто не готова. Пока более менее мы в безопасности, но конечно никто ни от чего не застрахован, но это судьба считаю🤷♀️но не хочу ехать никуда и не планирую пока по крайней мере. Верю и надеюсь в то что скоро все закончится, просто нужно время переждать. Так что желаю Вам и всем нам кто такие же😉просто терпения и сил🙏 мы победим 💙💛
Очень про меня. Муж, два кота, куча комнатных цветов.... ну как я это оставлю добровольно?
Я сказала чоловіку що після війни ми вже точно не розведемось як би там не було, бо війну разом пройшли, а хуже вже нічого не може бути)))
Пост про мене, слово в слово...дякую, що я не одна така.
Тоже не уехала,не вижу смысла уезжать.
Если суждено умереть,то можно и за границей умереть,вдруг на меня дерево там упадёт
А вообще тоже считаю,что мужу обещала и в горе и в радости,не хочу вообще уезжать
я вроде и готова , но у нас тихо.
я наоборот пытаюсь найти кого то что бы к себе взять и приютить
Как начали над головой беспилотники летать была последняя капля
Я теж не наважуюсь їхати😔. В голові 150 сценаріїв від найкращих, до найгірших... і ці постійні серени і немає куди ховатись, сидимо в квартирі, бо підвал в нашій панельці жесть жестякова. Завтра їдемо до батьків в село, бо вже не вивожу цього всього, роботи ні в мене, ні в чоловіка зараз не має... постійні панічні настрої і всіх навколо....а я думаю, чи правильно ми робимо, що їдемо?...а ще, коли збирала речі, то таке відчуття відчаю і жалю, ніби я вже ніколи не повернусь в нашу квартиру...особливо якось шкода, що залишаються іграшки, речі малої, з якими пов'язані якісь радісні спогади😭😭😭😭😭😭.
Спасибо за пост, слушайте я так устала уже от этих вопросов, да вас выпустят и с мужем как многодетную, говорю и что?????да и машина когда захотели поехали!!!говорю и что????Ехать нужно туда где ждут!!!! Ну как это приехать и просить????финансово мы не потянем жить по европейски, снимать там жильё и жить, потому что разница колоссальная, а жить в садиках или спорт.зале, с малышам. На руках, я не готова😭Я собрала ещё в первый день вещи, как бы дежурный чемодан…Я слышу как летают, я слышу без конца сирены, но мы дома😔Я мужу тоже говорю, может мы не правильные что не бежим, а он да кому мы там нужны!!!Ещё неизвестность😔заселят куда то, какие там люди, а тут свой дом, просить что бы пустили переночевать, а здесь своя комната😔всегда можно уехать, но будет ли это правильным решением, будет ли лучше моим детям там?( спать на матрацах, одетыми)? Стоит ли та дорога 3 суток, да и малыши, что б не заболели… очень много вопросов, но там нас точно не кто не ждёт😔
Як все в точку…
Вчора мені задвинули, що я не думаю про дитину, тому і не їду закордон
Хоча знаходжусь зараз на цілком безпечній територіі, порівняно з іншими…
О, да. Мне сказали, что я херовая мать , не спасаю детей
Пока тихо-я в городе,сама с детьми, даже к родственникам в село не еду..но это пока тихо..весь мой героизм останавливают дети, я боюсь за них в первую очередь,и не хочу, чтобы они видели то,что я в Донбассе..хотя Донбасс нервно курит в сторонке в сравнении со многими городами..
Пишуть «ми патріоти ми до останнього на рідній землі» пизд/ть пизд/ть якби падали ракети на голову, або помирали від зневоднення в підвалах,чи лишилися без дому, то подивилася б я на тих патріотів. Я маю до кого поїхати далеко за межі України, але в нас пока тихо🤷🏻♀️но це не означає, що треба ненавидіти біженців.
Я теж такої думки, що сиджу поки ракети не літають до нас. Але де ви там прочитали про ненависть до біженців?
@maryshulik, ні, це не в цьому пості про ненависть до біженців. Це загально, багато хто пише типу «лише ті хто залишився в Укр.вірить в її перемогу» або «я не покину свою землю, бо не вміститься у валізу мій дім, культура мого народу, соловїні ранки…».

Всім привіт!
Ми довго працювали і раді повідомити грандіозну новину: віддтепер mom.life буде українською! Ми зробили переклад додатку та створили офіційний аккаунт mom.life_ua, де ми будемо розміщувати інформацию про новини, оновлення, цікаві статті, обговорення та багато іншого. У вас будуть власні канали, стрічка новин, конкурси та додатки. Ви завжди зможете звернутися до нас зі своїми питаннями чи пропозиціями. Можливо, ви хочете провести зустрічі чи виготовити сувеніри, але не знаєте як по...

Дорогі матусі!
Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити.
Ми хочемо офіційно організувати велику акцію Секретний Санта на весь Мамлайф з десятками тисяч учасників.
Для тих, хто не знає, акція Секретний Санта заключається в наступному. Всі учасники публікують приватно, в певну форму свою поштову адресу. Далі, в призначений день адреси перемішуються та роздаються у випадковому порядку. Кожен учасник отримує чийсь нікнейм та його адресу.
Задача кожного учасника (кожного Секретного ...

Любі наші матусі!
Ми від щирого серця вітаємо вас з чудовим весняним святом - Міжнародним жіночим днем! Ми бажаємо вам, щоб ваші дітлахи якнайменьше плакали, були здоровими та частіше радували маму. Щоб чоловіки завжди розуміли вас, кохали і в будь-якій незрозумілій ситуації дарували квіти та парфуми :) Щоб поруч завжди були однодумці та справжні подруги! Бажаємо, щоб ті з вас, хто чекає вагітність, швидше побачили дві жадані смужки на тесті, а ті, хто втомився від бесонних ночей з малюком, на...

Любі матусі та ті, хто стане ними в новому 2018 році! Від щирого серця вітаємо вас з Новим роком! Нехай новорічні свята наповнять ваші оселі теплотою та радістю, принесуть вам незабутні враження та подарують кожній родині кохання та злагоду! Нехай прийдешній рік буде багатим та щедрим на удачу, радісні події та справдження всіх мрій! Хай діти дарують вам лише сльоза радості та щастя, а турботи будуть приємними. Ну а ми будемо робити максимум для того, щоб mom.life був для вас приємним, комфортни...
На тлі свіжої новини про смерть одномісячного немовля на Рівненщині.
Про стратегію кокона, нездоровий егоїзм та забобони.
Дитина померла від кашлюку. Малюк ще не отримав щеплення від кашлюку, до першу вакцину АКДС (яка захищає від дифтерії, правцю та кашлюку) малюки отримують в 2 місяці.
Але і в 2 місяці малюк вакцини б не отримав. Бо вся його родина, де було шестеро дітей була не вакцинована. За релігійними переконаннями.
Покажіть, будь ласка, писання де кажуть не робити щеплення.
А ще б...
Я теж не наважуюсь їхати😔. В голові 150 сценаріїв від найкращих, до найгірших... і ці постійні серени і немає куди ховатись, сидимо в квартирі, бо підвал в нашій панельці жесть жестякова. Завтра їдемо до батьків в село, бо вже не вивожу цього всього, роботи ні в мене, ні в чоловіка зараз не має... постійні панічні настрої і всіх навколо....а я думаю, чи правильно ми робимо, що їдемо?...а ще, коли збирала речі, то таке відчуття відчаю і жалю, ніби я вже ніколи не повернусь в нашу квартиру...особливо якось шкода, що залишаються іграшки, речі малої, з якими пов'язані якісь радісні спогади😭😭😭😭😭😭.