Каким Вы видите наше будущее Украина?🇺🇦 Есть вариант всё бросить и бежать ( из за детей) или сидеть и ждать...
Каким Вы видите наше будущее Украина?🇺🇦
Есть вариант всё бросить и бежать ( из за детей) или сидеть и ждать...
Лучший комментарий
Комментарии
Я не вижу его позитивным. С такими соседями только жди когда что прилетит. Но и уезжать мне некуда, только въехали в новую квартиру.
Отметок «Нравится»: 1
Я сьогодні багато про це думала.
Аналізуючи вчорашню ситуацію на запорізькій АЕС приходжу до висновку: тікати немає куди і немає сенсу. Якщо вони вирішать нас розбомбити до кінця навіть без використання атомної зброї наша країна «напічкана» атомними станціями і паливом. Кінець буде усім. Ні хто не виживе ні в Європі ні де. Можливо в Америці і то не факт
Отметок «Нравится»: 8
Хотілося б вірити в краще, але я песимістка... Не відомо, коли все закінчиться, а після того - коли Україна повернеться до нормального життя..
Ми поїхали з малим, навіть котів лишили мамі ( сподіваюся, тимчасово), і я не знаю, чи правильно я зробила. В малого стрес, в мене теж ( хоч і соромно за ці відчуття перед людьми, які в Україні сидять в підвалах з дітками, тваринами), все незнайоме і дивне, мова інша, яку я посилено вчу, але за 5 днів наче й зовсім нема прогресу ( хоча вчора спілкувалася з поляком півгодини. Порозумілись, хоча я більшості тупо писала в перекладач і читала звідти, бо в нього зір поганий, сам прочитати не міг). Інші правила дорожнього руху через які я стресую щоразу, як з малим іду далі парку за гуртожитком, в якому винаймаємо кімнату. Неможливо зводити сина в душ, бо наші там курять і штраф не лякає, вікно відкрите, холод там собачий, хоча кімната теплюща. Чи то обставини, за яких я виїхала, чи то те, з яким поспіхом, чи те, що майже все дороге мені лишилося на Україні - але важко на душі. Вдома було страшно, але зрозуміло і звично. А тут наче ніхто не стріляє, але препогані відчуття. І назад страшно з сином їхати. Він, слава Богу не встиг злякатися, зрозуміти щось, але тим не менше стресує. Мама показала котів на камеру йому, він з плачем прокинувся серед ночі "де Мілка, Шеррік". Питає, коли додому поїдемо, а я не можу нічого сказати.
Отметок «Нравится»: 5
@y.marukhina ну, ми з чоловіком, він був тут вже три місяці. Хотів їхати в Україну, але я малодушно його відмовляла. Почув мою маму, що спасати треба нас, а то мама не виїзна, трапиться з нею щось, то ми самі не впораємся. А тим більше в чужій країні. Але ми майже не бачимося, він по 12 годин на роботі, сама ходжу в магазини і посилено намагаюся розуміти і відповідати полякам. Нема навіть як поспілкуватися на тему, що буде далі, які наші подальші дії, з документами що, з садком, з роботою, з житлом.. все сама з'ясовую, як вмію, добре, що чоловік заробляє хоча б і не треба ні в кого нічого просити, добре, що і так втекли по українських документах.
Отметок «Нравится»: 1
тримайтесь! Зараз годовне, що ви в безпеці. Хоча розумію як важко 😥
Отметок «Нравится»: 0
Не знаю 🤷♀️ не вижу… не чувствую… уезжать не хочу …
Но последние новости Херсона меня ранят до глубины души … хочется этому «русскому миру» поделать всего того что происходит сейчас у нас …
Но понимаю что сейчас можно выехать ещё , а когда ситуация ухудшится хоть бы не было у нас по всей стране того что и в Херсоне 😫😭
Отметок «Нравится»: 2
Я тоже сегодня подавлена как в первые дни, хотя ещё вчера надеялась на лучшее
Отметок «Нравится»: 2
в кто им даёт эвакуироваться ????? Не выпускают же ??? У меня мама в Херсоне , все перекрыто !(((((
Отметок «Нравится»: 0
@aleyan думаю сделают где-то какие-то акции устрашения, но не так как Киев, Харьков, Чернигов. Чтобы запугать население и оно эвакуировалось. Куда-то же людей нужно девать? Но надеюсь, что ничего у них не получится Если народ восстанет. Но для этого нужно не с ветряными мельницами бороться, а понять кто реальный враг. Кто сталкивает лбами. Этот ад с братским народом, нормальный человек не мог сделать.Тем более и вера у нас одна. Даже мусульманам вера не позволяет такое. А вот жидам, тем да. Почитайте катехизис еврея живущего в СССР. Да вообще Старый завет. Я его читать не смогла.
Отметок «Нравится»: 0
@aleyan у нас свекры в Бердичеве, там тоже какой-то их пророк похоронен. Так вот Житомир бомбят, а Бердичев - нет
Отметок «Нравится»: 0
Думаю,что война затянется на годы. Ещё дома, но планируем на следующей неделе уезжать
Отметок «Нравится»: 2
А мы будем дома.Есть вариант уехать,но я не хочу снова бежать,когда то война познакомила меня с мужем,и в этот раз я не хочу чтоб война нас разлучила.Мы с мужем одно целое уже восемь лет,и я не представляю как можно оставить часть себя.
Отметок «Нравится»: 3
Думала над этим, целый день думаю. Не бегу, не побегу, будущее будет если будем мы.
Отметок «Нравится»: 7
Жалею, что не уехала до войны или рано утром в первый день..
Дальше уже с нашего города выехать было не реально
Теперь каждый день в слезах и страхе
Отметок «Нравится»: 1
ох, я неделю думала и приняла такое решение
Тяжело возможно будет дальше
Но я не могу уехать, когда он пошёл в армию сам
Отметок «Нравится»: 0
С Украины уезжать не планирую! Очень жду когда можно будет вернуться в мирный Харьков 🙏
Очень хочу заказать красивый торт, когда будем встречать брата, он в ЗСУ.
Это будет самый красивый торт, с бирюзовым биретом, флагом 🇺🇦 и надписью "Героям Слава!".
Молюсь и жду 🙏💙💛
Отметок «Нравится»: 17
@lovelygirl123 Брат сказал, Не плакать, они сильные, они справятся и обязательно вернуться домой 💪💙💛
Я верю в моего братика, верю в Бога 🙏
Молюсь, прошу уберечь его и Украину 🇺🇦🕊️
Отметок «Нравится»: 3
Страшно очень. Мы уехали из столицы к родителям, но это совсем рядом и страху хватает, особенно ночью. Хз что делать, как дальше жить. Нервы как струны. Русня лезет на столицу со всех сторон 😭 страшно что прилетит на голову и утро не наступит.
Отметок «Нравится»: 1
@melissa89, и я так же и так же со слезами , как на это решиться ? Какая-то я слабая смотрю на людей а я кисну
Отметок «Нравится»: 0
не страшно оставаться
Я с Чернигова и если бы была возможность уехала бы
Очень горячо здесь, а выехать никак (
Отметок «Нравится»: 0
Уезжать не планирую пока, хотя есть куда родственники в Америке, Голландия Англии, Канаде, все зовут, но я не хочу пока. Надеюсь на лучшее и что скоро все закончится 🙏
Отметок «Нравится»: 1
Хочется вернутся домой. Но если быть реалистом, после всех событий Украина вернётся к прежней жизни очень не скоро, и никто не знает сколько будет длится война. Так что скорее всего, будем думать где обосноваться за границей.
Отметок «Нравится»: 2
Если честно, я в Польше живу уже почти 2 года. Уехали именно потому, что уже тогда знали, что Украине хана... Теперь только лишний раз убедились, что мы верно поступили. Дальше будет хуже... Если при мирном времени мы катились на дно, то сейчас.... Мне 29 лет и жизнь идёт. Сидеть ждать лет 30-50 "чего-то лучшего", которое может и не наступить - не вижу смысла тратить время. Мы за 2 года тут узнали гораздо лучшую жизнь. Поэтому всем советую уезжать 🙏😔
Отметок «Нравится»: 1
Мы в Киеве, сидим на чемоданах, остаться страшно, а ехать ещё страшнее, пока перевешивает вариант остаться
Отметок «Нравится»: 1
Анна Оболенцева·
Мама сына (4 года)
Хотілося б вірити в краще, але я песимістка... Не відомо, коли все закінчиться, а після того - коли Україна повернеться до нормального життя..
Ми поїхали з малим, навіть котів лишили мамі ( сподіваюся, тимчасово), і я не знаю, чи правильно я зробила. В малого стрес, в мене теж ( хоч і соромно за ці відчуття перед людьми, які в Україні сидять в підвалах з дітками, тваринами), все незнайоме і дивне, мова інша, яку я посилено вчу, але за 5 днів наче й зовсім нема прогресу ( хоча вчора спілкувалася з поляком півгодини. Порозумілись, хоча я більшості тупо писала в перекладач і читала звідти, бо в нього зір поганий, сам прочитати не міг). Інші правила дорожнього руху через які я стресую щоразу, як з малим іду далі парку за гуртожитком, в якому винаймаємо кімнату. Неможливо зводити сина в душ, бо наші там курять і штраф не лякає, вікно відкрите, холод там собачий, хоча кімната теплюща. Чи то обставини, за яких я виїхала, чи то те, з яким поспіхом, чи те, що майже все дороге мені лишилося на Україні - але важко на душі. Вдома було страшно, але зрозуміло і звично. А тут наче ніхто не стріляє, але препогані відчуття. І назад страшно з сином їхати. Він, слава Богу не встиг злякатися, зрозуміти щось, але тим не менше стресує. Мама показала котів на камеру йому, він з плачем прокинувся серед ночі "де Мілка, Шеррік". Питає, коли додому поїдемо, а я не можу нічого сказати.
Юля··
Мама двоих (2 года, 4 года)
Это такая травма😭 Я вас понимаю. Тоже в глубине души понимаешь что хорошая жизнь не скоро, да и будет ли она вообще...😢 Держитесь 🙏 Обнимаю вас!!!
Анна Оболенцева··
Мама сына (4 года)
спасибі. Так отож. Ми їхали до чоловіка, він тут працює, один раз нам приносили сніданок і обід, а далі ми самі крутимось. Безкоштовне житло, їжу, одяг нам не надають, та і не треба воно поки, я 4 тисячі гривень мала, обміняла в злоті по дикому курсу по 9 грн за один. Малому докупили одяг. Тут прибиральниці є, в кімнатах прибирають, в нашій ні. Ну, воно й не треба,мітла і шматка є, сама прибираю. Не можу зорієнтуватися по їжі, тут Марку мало що подобається ( принесені обіди не їв), накупили малому молока і пластівців, йогуртів, практично їх одні і їсть.
З документами не ясно, буде в вівторок куратор від фірми чоловіка, в неї спитаємо, наче обіцяють садочок, але як, коли, де - незрозуміло. Сума, на яку чоловік місяць жив пішла за 2 дні, бо малий їхав в малуватій брудній куртці, довелося купити нову, і штани, і шапки, і посуд, бо в чоловіка чисто по спартанськи - одна тарілка, чашка, вилка, ложка, пательня і убита кастрюля.
Прали вчора речі - пралка платна, омг, 5 злотих за годину. Але я себе заспокоюю тим, що й так ми ще чудово живемо, в мирі, принаймні, і всі мої кому пишу зранку "ви як?" - живі, здорові, не голодні.. в нас, на західній, ще спокійно, але я боялась, що буде як в Харкові або Києві - є куди, є з чим їхати, але можливості вже не буде.
Юлия Марухина··
Боже, я про це як раз і думаю😥 тут страшно, але всі разом, а там я сама з двома дітьми буду, все і всі чужі.
Юля··
Мама двоих (2 года, 4 года)
очень сложно...
Анна Оболенцева··
Мама сына (4 года)
ну, ми з чоловіком, він був тут вже три місяці. Хотів їхати в Україну, але я малодушно його відмовляла. Почув мою маму, що спасати треба нас, а то мама не виїзна, трапиться з нею щось, то ми самі не впораємся. А тим більше в чужій країні. Але ми майже не бачимося, він по 12 годин на роботі, сама ходжу в магазини і посилено намагаюся розуміти і відповідати полякам. Нема навіть як поспілкуватися на тему, що буде далі, які наші подальші дії, з документами що, з садком, з роботою, з житлом.. все сама з'ясовую, як вмію, добре, що чоловік заробляє хоча б і не треба ні в кого нічого просити, добре, що і так втекли по українських документах.
Юлия Марухина··
тримайтесь! Зараз годовне, що ви в безпеці. Хоча розумію як важко 😥
Юля··
Мама двоих (2 года, 4 года)
всё будет хорошо! Верим в лучшее 🇺🇦🙏
Татьяна ·
Мама дочки (4 года)
С Украины уезжать не планирую! Очень жду когда можно будет вернуться в мирный Харьков 🙏
Очень хочу заказать красивый торт, когда будем встречать брата, он в ЗСУ.
Это будет самый красивый торт, с бирюзовым биретом, флагом 🇺🇦 и надписью "Героям Слава!".
Молюсь и жду 🙏💙💛
Юля··
Мама двоих (2 года, 4 года)
Я заплакала читая ваши слова 😭🙏
Татьяна ··
Мама дочки (4 года)
Нужно верить!!!
Украина выстоит! Все
вернуться домой! Города отстроим, будут красивее прежнего!
Верю, молюсь 🙏
И вы молитесь, представляйте, мысли материальны 🙏
Все буде Україна 🙏 💙 💛
Юля··
Мама двоих (2 года, 4 года)
молюсь ежедневно 🙏
Марина··
Мама сына (4 года)
и я😭
Алина··
Мама сына (4 года)
Я тоже расплакалась от ваших слов 😭
Татьяна ··
Мама дочки (4 года)
Брат сказал, Не плакать, они сильные, они справятся и обязательно вернуться домой 💪💙💛
Я верю в моего братика, верю в Бога 🙏
Молюсь, прошу уберечь его и Украину 🇺🇦🕊️
Алина··
Мама сына (4 года)
я тоже молюсь! Спасибо нашим отважным воинам! 🙏🏻🙏🏻🙏🏻
Анастасия··
Мама двоих (2 года, 15 лет)
😭😭😭😭