Моя мама з дуже бідної сім‘ї, їх було семеро, п‘ятеро сестер і два брати. Один помер з голоду в період голодомору. Моя бабуся пережила голодомор, війну, скиталась по чужим хатам з дітьми. Працювала на полях до останніх років, але побудувала хату і навіть заробила на пай, лишивши в спадщину дітям добротну хату з великим подвір‘ям та землю. Моя мама та тітки ходили в школу по черзі, бо сапоги були лиш одні. Але зараз усі з них мають житло в Києві, зароблене працею. А мій дядя був наймолодшим прокурором України, все життя прорацював прокурором в різних містечках і до сих пір допомагає бідним і тим, хто потребує допомоги, будучи на пенсії.
Моя мама мене народжувала, коли у неї не було ні житла, ні чоловіка, ні фінансів, працювала на трьох роботах і таскала мене всюди у візку. Та я все ж виросла і вважаю, що стала гарною особистістю.
Працюючи соціальним педагогом в школі, колись ми відвідували сім‘ї малозабезпечених та багатодітних з інспекцією, вони жили в таких умовах, що хотілось плакати. Але всі діти були добрими і щирими, в школі на них не жалівся жоден вчитель. Всі поступили в пту і працюють.
Давайте ми не будемо обговорювати хто скільки і в яких умовах повинен народжувати діток. Зрозуміло, що хочеться, щоб дітки росли в гарних умовах, мали справжнє дитинство і не знали, що таке скрута.
Але, якщо вони у скруті зараз, це не означає, що вони не матимуть майбутнє. І якщо їх мама не кинула на призволяще, а любить і робить все можливе від себе, щоб утримувати, то вони все ж мають найголовніше - Любов!
А з рештою, ви можете їм допомогти, якщо хочете. А як не хочете, то це також ваше право.
Я сьогодні весь вечір під емоціями від перегляду відео, яке мені скинули, до кінця додивитись не змогла.😢
Піду обійму своїх діток.❤️