Интересно, некоторые написанные стихи забываются. Читаешь, как будто вовсе не я писала.

Останнiй мiсяць холоду за календарем.
Хоча, здавалось, що листопад тiльки-тiльки був.
Зима пройшла i снiгом, i дощем
Сум твiй та мiй давно уже минув.

I лютий вийде гордо та неспiшно.
Яким вiн буде - це Всевишнiй знає.
У лютому менi завжди затИшно
Бо в мене поруч тi, хто щиро за руку тримає.

Мороз та сонце, може снiг та вiтер.
Залиш все добре спогадом таємним.
З коханням по життю - ось що важливо в свiтi.
Я вiрю: все, що промайнуло, недаремно.

I перше лютого почнеться з понедiлка!
Для тих, хто змiн щопонедiлка так чекає 😉
Ще заманить у лiс заснiжена ялинки гiлка,
I буде щастя, та для тих, хто помiчає.