Интересно, некоторые написанные стихи забываются. Читаешь, как будто вовсе не я писала.

Останнiй мiсяць холоду за календарем.

Хоча, здавалось, що листопад тiльки-тiльки був.

Зима пройшла i снiгом, i дощем

Сум твiй та мiй давно уже минув.

I лютий вийде гордо та неспiшно.

Яким вiн буде - це Всевишнiй знає.

У лютому менi завжди затИшно

Бо в мене поруч тi, хто щиро за руку тримає.

Мороз та сонце, може снiг та вiтер.

Залиш все добре спогадом таємним.

З коханням по життю - ось що важливо в свiтi.

Я вiрю: все, що промайнуло, недаремно.

I перше лютого почнеться з понедiлка!

Для тих, хто змiн щопонедiлка так чекає 😉

Ще заманить у лiс заснiжена ялинки гiлка,

I буде щастя, та для тих, хто помiчає.