Жила була дівчинка, яка щодня літала в своїх мріях і на світ дивилась крізь призму рожевих окуляр. Вона, як і всі дівчатка її віку, мріяла про прекрасного принца на білому коні, який врятує її від усіх незгод і витащить з недрів її сірої буденності у світ, де люди живуть довго та щасливо, мов у казці, де вона, мов троянда в саду розквітне і її будуть лелеяти та любити та щодня насолоджуватимуться її красою. Вона жила у сучасному світі, тому принц мав обов‘язково мати модельну зовнішність з глянцевого журналу, затертого від постійного переглядання, з видимими кубиками на животі, від нього мало віяти дорогим парфумом і марка його одягу мала говорити сама за себе. Звичайно, білий кінь то уособлення крутого автомобіля, в якому він буде її возити по найкрасивішим та найромантичнішим місцям. І одного з таких вечорів, коли вони разом споглядатимуть на зорі і він буде вказувати їй на Чумацький шлях, вона таки дозволить йому себе поцілувати, а може і не тільки, але це неодмінно буде настільки романтично, що вона просто не зможе сказати «ні». Саме так вона потім розповідатиме своїм подругам, які будуть голосно сміятись і підіймати келихи за «кохання», радіючи разом з нею. Адже їй «пощастило» зустріти його - «принца»!
Вони кружлятимуть у танці на своєму весіллі, під час якого пелюстки троянд розвіватимуться навколо них. Вона буде одягнена в красиву білу сукню до полу з довжелезним шлейфом і замість фати у неї буде витончений білий капелюшок. Коли вона буде йти до вівтаря всі будуть захоплюватись її красою і говорити як же вони пасують один одному, ніби «принц та принцесса». А він буде дивитись на неї очима, сповненими любові, промовляючи їй одвічні клятви кохання.
Вони будуть міцно триматись за руки і тримаючись за руки пройдуть разом тропу життя, залишаючи по собі значущі сліди.
#мояписанина