Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній країні бридко жити, особливо коли вони живуть в першії столиці України. Тотальна не повага до мови до країни, при тому кричати що « я коренная жительница и буду жить в этой стране» але обезцінювати все що належить її батьківщині , тепер я розумію чому ми так живем і винна не тільки влада... Нажаль Я розмовляю українською та російською але ніколи не зможу сказати що рідна мова російська Надіюсь наші діти будуть кращими і будуть цінувати все що нас оточує насамперед будуть вдячними ..
Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але не обіцяю. Є у мене подруга, ми знайомі 10 років, раніше були дуже близькими. Коли я вийшла заміж, завагітніла і була на 7 місяці ми припинили спілкування. З народженням дитини вона не привітала. Ми не спілкувалися рік, але я вирішила зробити перший крок і дізнатися як у неї справи. Після того мені здавалося, що все нормально. Ми з Софією двічі приїжджали до моїх батьків в інше місто і у нас була можливість побачитися. Софію я брала з собою так як батьки на роботі. Про дитину я майже не говорила, тільки, коли подруга щось запитувала .Вона казала, що дітей поки не хоче, а тепер каже, що не хоче взагалі. Я поважаю її вибір і не намагаюся переконати. Але є одна проблеми, це те як вона ставиться до моєї дитини. Я не вимагаю щоб вона її любила, розважала чи щось таке. Але...хоча б не ігнорувати її присутність. Останній раз ми бачилися весною. Гуляли втрьох. Частину шляху Софія їхала в колясці, частину - йшла ніжками. Ми вже збиралися йти додому, я запила Соню чи поїде вона в колясці, але її увагу щось відволікло і вона не одразу відповіла. На що подруга сказала "Що ти хочеш почути вона ж дитина?" Мене це заділо і я сказала, що по можливості прислухаюся до бажань своєї дитини. Далі вона розказувала, що діти вилазять на голову і т.д. Інша ситуація була, коли ми були в Карпатах. Замість того щоб розпитати як нам відпочивається, питання було таким "а ви не думали її залишити в батьків?". Я сказала, що ні. Далі вона намагалася мене переконати, чи що 2 роки це вже не така мала дитина і ще писала безліч всяких "аргументів". На що я як попугай казала, що кожна мама сама вирішує і материнство на практиці не таке як в теорії. Дрібних таких ситуацій було безліч. Мене вони засмучують, хоча здавалося б не повинні. Я занадто гостро реагую? Поставити на цю тему табу? Взагалі не спілкуватися?
Мамс, у мене холіварне питання, але не для срачу) ВИ ВЧИТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ ДІЛИТИСЯ ІГРАШКАМИ? ЯКЩО ТАК, ТО ЯК? Бо пишуть в інтернетах, що не треба змушувати дитину віддавати своє, і я такої стратегії і дотримуюся, але на практиці бачу інше. Сьогодні бачила, як мама наполегливо говорила синові дати погратися своєю іграшкою іншій дитині. Хлопчик не хотів, але ж "треба ділитися" . І таке я бачу досить часто. Тому й задумалася, може я неправильно виховую дитину?)) Моя донька не любить, коли беруть її іграшки і починає в дітей їх забирати). Максимум, що я можу зробити в цей момент - це сказати "ти ж наче не гралась зараз цією лопаткою. Нехай хлопчик візьме, а я прослідкую, щоб з нею нічого не трапилося. Будемо йти додому обов'язково заберемо її". Якщо вона наполягає, що хоче забрати - вона забирає. Бо це її річ! Але! Зараз вона вже в тому віці, що їй не треба чужі іграшки, їй достатньо своїх, тому фокус "помінятися" не проходить). Якщо ми десь на гойдалці чи інших розвагах загального користування, то я вчу, що треба по черзі, бо це не ЇЇ ОСОБИСТІ іграшки. Звісно, вона має бути перша)) І може дітям про це казати)) і я чесно кажучи, не завжди вважаю за потрібне тут вмішуватися, бо вона лідер по натурі і я не хочу це якось нівелювати. Як вважаєте? Разом з тим вона із задоволенням пригощає дітей смаколиками) Поділіться своїми думками і досвідом з цього приводу)
Я одна не розумію чому ми так прагли і прагнемо до Європи. Я дуже вдячна всим європейцям за допомогу. Але відверто Україна на багато кроків попереду. В багатьох аспектах. Вартість житла в Європі для звичайних людей не досяжна, багато людей просто все життя орендують. Звісно простіше і набагато дешевше придбати машину. А на комунальні послуги теж космічні ціни. Медицина взагалі, ніби ми на різних планетах. Ніяких обстежень перед вакцинацією лікар не робить, я записалася в клініку до лікаря, а потім до медсестри. Лікар дитині не зробив ніякого огляду, все що ми дізналися це вагу дитини. Якщо дитина на розсуд мами добре себе почуває, вперед. Ніяких, а послухати, а подивитися, а про аналіз крові взагалі мова не йдеться. Навіть коли у дитини було акне, нам лікар без різних аналізів в 3 тижні призначає антибіотик. Коли я сказала, що ще не давала дитині води, всі були в шоці. Зібрали пів лікарні консиліуму, що дитина без води. Всим колективом мене переконували, що це не правильно. Для кого ті рекомендації ВООЗ тільки для українців?? Банківська система. Я два місяці робила і чекала на відкриття рахунку, в результаті sorry, в нашій системі зникли всі ваші дані( і знову чекаю. На вулицях люди смітять не соромлячись і, ще ти не маєш права робити людям зауваження, не тому, що ти не європеєць, а взагалі ні в кого не має такого права. В Україні до цього ставляться відповідальніше, звісно і в нас є такі люди. Але… Люди привітні, дуже нам допомагають, але і не задоволених я теж зустрічала, наприклад місцевий хлопець накинувся на дівчину(нашу) з двома маленькими дітьми прямо на дитячому майданчику. Поліція сказала, що нічим допомогти не може. Це було жахливо….і плював в обличчя і взуттям кидався. У нас це один майданчик, до якого йти більше ніж пів години. Але і туди ми вже місяць не ходимо. Та ситуація досі перед очима. Я до того, що такого ставлення до нас дуже багато, часто чую: «Чому ви не робили нічого 8 років?», «Світ здурів, коли відкриють очі?», «Що це за цирк?», «Для чого ці привілегії українцям?» Звісно, що та підтримка яку ми отримуємо, перекриває ті негативні вислови людей. І ти відчуваєш ніби весь світ з тобою, а потім отримуєш: «З України? Ну зрозуміло, понаїхали, халявщики.» А я що можу казати?? Батько чоловіка був і в АТО і зараз в ЗСУ. Але у мене і до того АТО багато питань, коли вторгаються зі зброєю і технікою, ми організовуємо лиши антитерористичну організацію. То дійсно питання, чому? За, що гинули тоді люди, і зараз. А КРИМ взагалі, хочете беріть, ми поговоримо, що він наш, але робити нічого не будемо. З Росією все і так зрозуміло, ненавиджу всим серцем. Тварюки. Гидко і бридко від тих людей. Які вбивають і ґвалтують. Мені іноді здається, що це страшний сон, від якого я не можу прокинутися. Просто питання, чому ми не можемо бути незалежною країною, як Швейцарія наприклад. Ми хочемо до Європи, а нас не беруть. То можливо і не треба? Чому нам все кудись потрібно? Україна переможе. Я вірю в те, що справедливість має бути. Але для мене та ціна страшна. Ця ціна це - життя, життя людей. А життя у людини одне! А ще українці найпрацьовитіший і найвідповідальніший народ. І дуже розумний.
В моменти, коли моя вагітна колега ображається через те, що ми її недостатньо жаліємо і не розуміємо, як їй важко, я її чуток ненавиджу😄😄😄
Валерия·
Моя точно такая же была. Нас ненавидели все соседи и в стену стучали и выговаривали... ну а я с каменным лицом... заткнуть ее я не могу, когда она орет.
Просто принять тот факт, что ребенок маленький... соседи недовольства пусть при себе держат. Вообще просто сложный период, кризис 3х лет...
inna5550·
Мама дочки (2 года)
„Все пройдет. Пройдет и это.“
Ya·
Главное чтоб вашей дочке было хорошо,а то шо люди скажут дело десятое
Люба·
Мама двоих (младенец)
Все мине
Ви просто наберіться терпіння і спокійно щоразу говоріть типу,доня,всі ходять одягнені,щоб тепло було і я і папа і тд,щоб не захворіти і потім кажіть,ща раніше ми жили в будинку,а тут квартира,сусіди,інші дітки сплять,щоб потрібно не шуміти і тд
Просто спокійно говоріть
Вода камінь точить і у вас все вийде
Юля··
Мама дочки (2 года)
Дякую! Я їй постійно приклад на нас наводжу
Анна Барахта·
Мама двоих (1 год, 4 года)
Да все они орут и ниче) честно говоря, мне абсолютно все равно что думают.
Алина·
Мама двоих (2 года, 10 лет)
Ой ну Вы даёте, поверьте бывают взрослые похлеще детей, неизвестно ещё какие Вам там соседи попадутся)))А на счёт криков не переживайте, Вы живёте в своей квартире , а все остальные пусть идут лесом.
Blablabla·
Да пошли они нахер, какое вам дело до того кто что подумает. Это ваш ребёнок, ваша семья и ваша жизнь. Какое вам дело до чужого комфорта? Думать надо о своём. А то, что обнимается, просто объяснять постоянно ребёнку, что надо так не нужно, вода камень точит)
Anastasia·
Как моя в сад идёт весь подъезд знает😂