Моя душа… моє серце… мій сенс життя.♥️

Моя посмішка, моя радість, моя втіха. Він ніжний, добрий, щедрий, веселий, у всьому знаходить позитив, але разом з тим такий беззахисний і душевний. Все сприймає через серце, все пропускає крізь себе, на все дивиться рожевими окулярами. Інколи страшно, що чекає його в дорослому житті і хочеться відгородити від усього зла. Інколи хочеться розмальовувати його світ кольоровими фарбами, щоб продовжити як можна довше дитинство. А інколи приходить розуміння, що від всього не вбережеш, і стає дуже страшно.

Від старшого я вимагала дуже багато, садок з 2 років, школа з 6, коли всі йшли ще в 7. Читав з 5 років бігло, писав свої дитячі книги. Спортивні бальні танці, гітара, плавання, боротьба, театральне. Брав участь у всіх благодійних проектах, давав концерти в 1 класі для дітей сиріт, дітей з інвалідністю. Щовихідних конкурси, змагання, медалі , грамоти. А з меншим…я просто кайфую і нікуди не поспішаю. Ми також ходимо на гуртки, але без естафет та перегонів. Школу пропустили в цьому році, бачу, що не готовий психологічно і навіть не хвилююсь. Мрію показати йому світ, мрію відкрити йому Всесвіт. Шкодую, що не зробила цього зі страшим. Не насолодилась кожним моментом. Він так швидко подорослішав, я не встигла й оглянутись. Зараз у нього друзі та компанія. Вдома лише сон, одяг, їжа, «можна грошима», «бажано на картку».

Обіймайте своїх діток, любіть їх не лише діями, а й словами та турботою. Час так стрімко летить…