Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Чоловік купив такі кросівки для сина. На мій погляд це дівчача модель. Він заперечує і каже хай ходить. Мені вони подобаються, але не для сина якби для доньки то так! Як на ваш погляд, нормально для хлопчика?
Дівчата, таке питання, до повномасштабного вторгнення ми були російськомовною родиною. Дитина почала розмовляти у 3 роки на російській звичайно як і ми і всі наші родичі. Після 24 лютого 2022 року ми с чоловіком перейшли на українську мову. Нам було спочатку важко, але десь вже рік розмовляємо з дитиною виключно українською. Бабусі і дідусі продовжують розмовляти з сином російською. У садочок він не ходить. він усе розуміє але все одно відповідає все російською. Чоловік вже почав його виправляти, виправляє постійно і я бачу що дитина псіхує, я не дуже впевнена що це норм метод «переходу на українську». Мені здається що у дитини таким чином зʼявляється погана асоціація з укр.мовою і він тоді ніколи не неї не перейде. Як ви вважаєте треба виправляти дитину постійно чи просто чекати ще? Взагалі може порадите якісь ще методи? ПС: після декількох відповідей хочу зазначити: ваші думки з приводу А ЗАЧЕМ ВОБЩЕ ПЕРЕХОДИТЬ И ТД. Мене не цікавлять!!! Я запитую просто може якісь лайфхаки які допоможуть дитині привчитись розмовляти державною мовою. Все! Усі свої внутрішні протести на цей рахунок будь ласка не треба мені писати! Не гайте не мій не свій час!
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Дівчата !!! Після відлучення від гв ,до вас поверталися ті почуття дітей до вас ?? Тобто ,мій син не обіймає мене, не цьомає ,тікає і закриває очі від мене 😔😔😔я просто відчуваю себе самою найгіршою,найегоїстичною ,скатіною!!!! Він більше тулиться до чоловіка аніж до мене ...
Anna O·
У меня дочка с особенностями развития. Ситуация была как у вас. Это тяжело. Для себя решила- мой ребёнок и только я знаю что и как. Была резкой с другими, никому не позволяла лезть с советами. С такой позицией легче.да, нервишки сдавали.я всех, кто лез отправила далеко и надолго. И мне стало легче.
Уляна·
Мама дочки (2 года)
Бажаю вам сили і Божої допомоги!
Не знаю що порадили по вашій ситуації - у Фейсбуці є група - Доказові батьки, там часто зустрічаються пости на вашу тематику - може там знайдете якусь додаткову інформацію чи нормального лікаря
Наталія··
Мама сына (2 года), беременна (38 нед.)
Є там, в тій групі і в біомед
Александра·
Просто пожелаю вам сил…
Алёна ·
Мама сына (3 года)
Обіймаю Вас, Ви хороша мама, просто стомлена.... Сил Вам і терпіння.
Людмила·
Мама дочки (1 год)
Дай Боже Вам сил! Можливо ще все минеться, Або не так страшно буде.
Наталія··
Мама сына (2 года), беременна (38 нед.)
Вірю що все вирівнюється 🙏
🌞·
Мама сына (1 год)
Сил вам! Вы умница! Только вы знаете как говорит со своим сыном)
rit_bo·
Ви ж знаєте, що жоден психолог, логопед та лікар, навіть найкваліфіклваніші, не зможуть зробити того, що може Бог. Він знає усі проблеми та переживання. Відпустіть їх, віддайте їх Богу. Видихніть. Не треба все тягнути на собі. Ви тут лише помічниця для виховання Божої дитини. Довірте всі серйозні питання Творцеві, який знає для чого їх посилає та який є вихід.
Анастасия·
Сильный пост, прям прочувствовала всю Вашу боль и усталость😭😭😭
Ліана·
Мама сына (3 года), беременна (28 нед.)
Обіймаю вас! Хай у вас усе налагодиться!