Знаєте як страшно йти в невідоме? Маючи колосальну відповідальність за двоє маленьких життів...
На Паску я вже було зважилась поїхати до центру постраждалих від домашнього насильства. Склала трохи речей,щоб не зовсім голі й босі...
Чоловік перетруханив. Сильно. Він зрозумів що я готова на все.
Я сиділа на балконі й всю ніч повторювала плачучи:"я-людина.я маю права.я маю право на нормальне життя,на повагу". І так по-кругу. Затуливши вуха і намагаючись не слухати чоловіка.
Спочатку він погрожував. Всим на світі. І тим,що відбере у мене дітей. І тим,що приб'є кума (чомусь він до нього ревнує,хоча ніяких підстав до того немає). Я сказала що мені плювати. Всім до мене байдуже, то чому я маю за когось переживати.
І продовжила збирати речі...
Потім були благання,"обійми"(якщо то можна так назвати)...
Він не відходив від мене й на секунду.
Я неможу Вам передати той мій страх! Ні,чоловіка я вже не боюся... Страх невідомого. Це як стрибнути в каламутну воду,незнаючи що там в ній.
І я здалася....
Наразі-не п'є. Але досі не йде на роботу. А коли вип'є (раз на місяць приблизно) -то мовчки йде на кухню спати.
А в мене наче все устаканилось,але толку з наших відносин-пшик. І я дійсно боюся. Дуже боюся. Працюю,відкладаю кошти,сплачую борги і не йду від нього. Бо коштів ще замало,а з дітьмине набігаєшся по притулках. Молодшому ще всеодно,а старший в 4-й клас піде.
І мені страшно
Прочла как о своём браке, до мурашек и до слёз. Хочется вас просто обнять и сказать, что у вас всё получится! Самое главное сейчас сложить для себя четкий план. Когда вы по пунктам поймёте, что вам надо, чтобы уйти - решиться будет просто. Вы с какого города? У вас есть работа? Младший в саду?
В тому то й річ,що молодшому через 2 тижні рік. В першому пості детально описала навіть доходи. З того часу мало що змінилося
Я когда то тоже боялась неизвестности , продолжала жить с мужем, он миллион раз просил прощения за все что он делал я как дура прощала так как думала как я останусь с двумя маленькими детьми и без жилья и работы , протерела пока они пойдут в сад, но лучше я бы не терпела а ушла раньше ,после того как он избил в очередной меня и сломал мне нос я ушла. Просто подумайте о детях как жить в такой обстановке это убивает их психику! Не бойтесь перемен все будет хорошо! Уходите от такого мужика такие никогда не меняются
Я не нормальна мати.
Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил!
Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте?
Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку…...
Накипіло...
У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, з...
Тема, яка не відноситься до звичайних обговорень МамЛайфа.
Думала чи писати цю історію чи ні, бо якось стає паршиво, коли її згадую.
Вчора ввечері ми з чоловіком вирішили прогулятися в мак за макфлурі, малого залишили з меншою сестрою чоловіка ( йти до мака хвилин 10-15). Коли поверталися назад не далеко від сімейної випічки помітила старенького дідуся, якій був зігнутий в два погибелі і віз теліжку.
Біля магазину було відро зі сміттям і там був пакет з цієї сімейної випічки, напевне ще кусочок ...
Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній країні бридко жити, особливо коли вони живуть в першії столиці України. Тотальна не повага до мови до країни, при тому кричати що « я коренная жительница и буду жить в этой стране» але обезцінювати все що належить її батьківщині , тепер я розумію чому ми так живем і винна не тільки влада... Нажаль
Я розмовляю українською та російською але ніколи не зможу сказати що рідна мова ро...

Мушу написати цей пост, якби дивно це не звучало, але... останнім часом я дико хвилююсь, що моя дитина дуже мало говорить. Так, я знаю, що хвилюватись ще рано, і що в нашому віці якихось певних норм нема. Але все ж, я переживаю, а іноді, навіть, злюсь. То мені здається, що я мало з ним займаюсь, або що він просто мене не хоче розуміти чи не може. Я цілими днями йому балаболю. А він говорить пару слів.
З того що говорить:
- ти де?
- кака - і то не завжди не каку
- гав - говорить на всіх чотири...
Соберите документы, вещи, денежные сбережения, и если собиретесь спасаться, то лучше всего когда у него хорошое настроение, и вроде все хорошо, ещё есть в фейсбуке Маша Ефросинина, гаряча линия по спасению женщин от домашнего насилия как то так, они все расскажут и помогут